Рішення

від 22.12.2016 по справі 910/19013/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016Справа №910/19013/16

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства ПАЛЕТНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ

про стягнення 55 013,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

19.10.2016 Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства ПАЛЕТНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ про стягнення 55 013,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з міжнародного перевезення вантажів відповідно до заявок на перевозку вантажу автомобільним транспортом від 05.12.2015 та 18.12.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19013/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.11.2016 у зв'язку із неявкою сторін у судове засідання, а також необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 08.12.2016.

Судове засідання 08.12.2016 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О., а саме перебуванням на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2016 у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, справу №910/19013/16 призначено до розгляду на 22.12.2016.

Позивач у судове засідання 22.12.2016 не з'явився, проте в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання 22.12.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 22.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

05.12.2015 та 18.12.2015 ФОП ОСОБА_1 та Приватне підприємство ПАЛЕТНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ уклали два окремих замовлення б/н на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що є формою одноразового договору на перевезення вантажів.

Заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 05.12.2015, підписаною обома сторонами, сторонами було погоджено всі істотні умови перевезення, а саме: маршрут - Київ - Чоп-5643 Beimegyer, тип транспортного засобу - Тент 92 куб.м., тип вантажу та його вагу - Європоддони нові, 22000 кг., дату подачі - 08.12.2015, адресу загрузки, контактну особу при загрузці, адресу таможні, адресу розвантаження, контактну особу при розвантаженні, суму фрахта - 25000 грн., форму оплати - протягом 10-15 днів після розвантаження автомобіля, нормативні простої, тощо.

Заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 18.12.2015, підписаною обома сторонами, сторонами було погоджено всі істотні умови перевезення, а саме: маршрут - Київ - Чоп-5643 Beimegyer, тип транспортного засобу - Тент 92 куб.м., тип вантажу та його вагу - Європоддони нові, 22000 кг., дату подачі - 18.12.2015, адресу загрузки, контактну особу при загрузці, адресу таможні, адресу розвантаження, контактну особу при розвантаженні, суму фрахта - 25000 грн., форму оплати - протягом 15 днів після розвантаження автомобіля, нормативні простої, тощо.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вказане суд приходить до висновку про існування між сторонами господарських правовідносин щодо перевезення вантажу.

Позивач на виконання умов разових заявок здійснив перевезення вантажу, що підтверджується актом №00174 виконаних робіт (послуг) згідно рахунку №00174 від 14.12.2015 на суму 25 000,00 грн., та актом №00184 виконаних робіт (послуг) згідно рахунку №00184 від 23.12.2015 на суму 29200 грн. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Також позивачем було висталено відповідачу рахунки-фактури №00174 від 14.12.2015 на суму 25 000,00 грн. та №00184 від 23.12.2015 на суму 29 200,00 грн.

Матеріали справи містять претензію позивача від 07.02.2016, направлену на адресу відповідача, що підтверджується поштовою накладною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з міжнародного перевезення вантажів у розмірі 54 200,00 грн., у зв'язку із чим ним нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 813,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним Кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивач належним чином виконав умови договорів перевезення, що підтверджується актами виконаних робіт (послуг) №00174 згідно рахунку №00174 від 14.12.2015 на суму 25 000,00 грн., та №00184 згідно рахунку №00184 від 23.12.2015 на суму 29200 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Заявками на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 05.12.2015 та від 18.12.2015, підписаними обома сторонами, сторонами було погоджено, зокрема, і форму оплати, а саме: протягом 15 днів після розвантаження автомобіля.

Доказів проведення оплати відповідачем вказаних сум та у визначені строки матеріали справи не містять. Таким чином заборгованість відповідача складає 54 200,00 грн.

Отже, відповідач своїми діями (не своєчасне та не повне проведення розрахунків за надані послуги) порушив умови одноразових заявок щодо належного та добросовісного виконання зобов'язань за договорами з міжнародного перевезення вантажів, наслідком чого є неотримання позивачем коштів у сумі 54 200,00 грн.

Відповідач заперечень щодо стягнення вказаної суми не подав.

Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього 3% річних у розмірі 813,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вказані суми нарахувань підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 54 200,00 грн. та 3% річних у розмірі 813,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства ПАЛЕТНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 56, код 39480143) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 54 200 (п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 813 (вісімсот тринадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 27.12.2016.

Суддя В.О. Демидов