Рішення

від 22.12.2016 по справі 910/19284/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016Справа №910/19284/16

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант

до Малого приватного підприємства Центр даних Інформматеріал

про стягнення 4 099,78 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Гнатюк С.В. (дов. №01/738-421 від 17.10.16);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

21.10.2016 Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства Центр даних Інформматеріал 4 099,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору (полісу) №АЕ/3027092 від 21.04.2015 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між позивачем та відповідачем (далі - Поліс №АЕ/3027092) внаслідок настання 13.01.2016 страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася з вини водія застрахованої особи - водія ОСОБА_2, було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування у сумі 4099,78 грн. Проте, про вказаний страховий випадок позивач у встановлений законом строк, у порушення вимог чинного законодавства, не був повідомлений з боку свого страхувальника - відповідача. Тому, позивач в порядку статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" отримав право регресної вимоги до свого страхувальника - відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2016 порушено провадження у справі №910/19284/16, розгляд справи призначено на 17.11.2016.

03.11.2016 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшов лист МТСБУ № 7/2-28/28430 від 31.10.2016 щодо інформації відповідно до страхового полісу № АЕ/3027092.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.11.2016 у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання, а також необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 08.12.2016.

Судове засідання 08.12.2016 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О., а саме перебуванням на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2016 у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, справу №910/19284/16 призначено до розгляду на 22.12.2016.

22.12.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 22.12.2016 з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.12.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 22.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

21.04.2015 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант та Малим приватним підприємством Центр даних Інформматеріал укладено договір (поліс) №АЕ/3027092 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу ГАЗ , д.н.з. НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП.

Строк дії договору з 23.04.2015 по 22.04.2016.

13.01.2016 о 18 год. 59 хв. водій ОСОБА_2 у м. Києві на бул. Дружби Народів, 33-А, керуючи автомобілем НОМЕР_2, в порушення вимог п.п. 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Форд , д.н.з. НОМЕР_3, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

В результаті ДТП автомобіль Форд , д.н.з. НОМЕР_3, було пошкоджено, що підтверджується розширеною довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 84173839.

Згідно з постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2016 у справі №757/4678/16-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), ДТП відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_2 п.п. 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Відповідно до рахунку на оплату №15 від 15.01.2016, виставленого ТОВ Інтер Моторз Україна , загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу марки Форд , д.н.з. НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП, склав 9 504,00 грн.

Страхове відшкодування у розмірі 8 404,00 грн. було виплачено потерпілій особі ПрАТ СК Арсенал Страхування (страхова компанія потерпілої особи), що підтверджується платіжними дорученнями №5100 від 11.02.2016 та від 02.02.2016

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_2 (ОСОБА_2.), була застрахована у позивача за полісом №АЕ/3027092, ПрАТ СК Арсенал Страхування (страхова компанія потерпілої особи) звернулася до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант з претензією про виплату страхового відшкодування у розмірі 8 404,00 грн.

Позивач страховим актом №ЦВ/16/0151 від 29.07.2016 визнав нанесення майнової шкоди власнику транспортного засобу Форд , д.н.з. НОМЕР_3, внаслідок ДТП страховим випадком, та керуючись остаточною сумою відповідного розрахунку страхового відшкодування, позивач виплати відшкодування в порядку регресу на суму 4099,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25352 від 29.07.2016.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач (страхувальник) не повідомив його в установлені строки про настання страхового випадку, що надає йому право регресної вимоги для стягнення понесених витрат у зв'язку із виплатою страхового відшкодування.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Цивільним кодексом України, Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Закон, або Закон №1961-IV) та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

З огляду на наведене, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до підпункту ґ підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону №1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування внесено зміни у статтю 33 Закону № 1961-IV, зокрема розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку із чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV. Проте вказані зміни щодо нумерації зазначеного підпункту до підпункту ґ підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України; далі - МТСБУ), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Отже, з огляду на зміст наведених правових норм можна зробити висновок, що обов'язок визначений підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" установлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. В разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.

Дана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016, по справі № 6-186цс16, прийнята у зв'язку з неоднаковим застосування судами касаційної інстанції підпункту ґ підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 та підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV, яка в силу ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування господарським судом.

Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач (його водій) протягом трьох робочих днів повідомляв свого страховика - позивача про факт настання ДТП 13.01.2016.

Судом також не встановлено, що у водія транспортного засобу відповідача та у відповідача, як власника застрахованого транспортного засобу, були наявні поважні причини, у зв'язку з якими б вони не мали змоги виконати вищезазначений обов'язок письмового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду у визначений законом строк, оскільки відповідні документальні підтвердження суду не подані та не надіслані позивачу.

Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем приписів підпунктів 33.1.2, 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що в свою чергу, відповідно до п.п. 38.1.1. ґ п. 38.1 ст. 38 наведеного Закону є підставою для подачі позивачем, після виплати страхового відшкодування, регресного позову до відповідача, як особи, яка застрахувала цивільно-правова відповідальність згідно полісу №АЕ/3027092 при експлуатації транспортного засобу, яким фактично було спричинено спірне ДТП.

Отже, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу з відповідача підлягає сума в розмірі 4099,78 грн.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що позовна вимога ґрунтується не на відшкодуванні шкоди завданої працівником відповідача, під час виконання ним своїх службових обов'язків, а саме на вимозі відсутності повідомлення страхувальником страховика про ДТП протягом трьох робочих днів.

Оскільки, матеріали справи не містять факту наявності документально підтверджених поважних причин невиконання відповідачем свого обов'язку повідомлення страхової компанії про ДТП у встановлений законом триденний строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства Центр даних Інформматеріал (01013, м. Київ, вул. Інженерна, буд. 1, код 19069299) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, код 32382598) суму страхового відшкодування у розмірі 4 099 (чотири тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 78 коп. та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення - 27.12.2016.

Суддя В.О. Демидов