Рішення

від 22.12.2016 по справі 914/2874/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016р. Справа№ 914/2874/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретарі Кияк І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут Укрзахіденергопроект , м.Львів

до відповідача: Кредитної спілки Турбота при Львівському відділенні міжнародної організації Жіноча громада , м.Львів

про стягнення 9 243,28 грн.,

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 - представник (довіреність від 20.05.2016р.);

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Приватним акціонерним товариством Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут Укрзахіденергопроект заявлено позов до Кредитної спілки Турбота при Львівському відділенні міжнародної організації Жіноча громада про стягнення 9 243,28 грн. заборгованості за оренду нерухомого майна.

Ухвалою суду від 14.11.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.12.2016 року.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 05.12.2016 року.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та усних поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Відповідач участі повноважного представника в судове засідання не забезпечив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів, що витребовувались судом, не подав.

Поштовий конверт, надісланий на юридичну адресу та адресу, зазначену відповідачем у договорі оренди повернутий підприємством зв'язку без вручення адресату із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

05.02.2013 року між Приватним акціонерним товариством Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут Укрзахіденергопроект" (далі-позивач, орендодавець згідно договору) та Кредитною спілкою Турбота при Львівському відділенні міжнародної організації Жіноча громада (далі-відповідач, орендар згідно договору) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1/16 ОР, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення №68 (згідно технічного паспорта, план 4-го поверху додається) площею 21,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Сахарова, буд 46 (частково умебльоване) згідно акту здачі-приймання майна, що є невід'ємною частиною договору. Нежитлове приміщення, що здається в оренду буде використовуватись для здійснення статутної діяльності (п.1.2 договору)

Факт передачі приміщень підтверджено актом здачі-приймання нежитлових приміщень від 05.02.2013 року.

Договір набуває чинності з 05.02.2016 року і діє до 31.12.2016 року включно (п.6.1. договору)

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.5 договору, орендар зобов'язався щомісячно сплачувати орендодавцю плату з розрахунку 90,00 грн. за 1 кв.м. в сумі 1926,00 грн., в т.ч. ПДВ 321,00 грн. Орендна плата повинна вноситись на рахунок орендодавця не пізніше 10-ти днів з дати виставлення орендодавцем рахунку. У плату, яку вносить орендар, включено плату за користування наступними послугами: хол.вода, опалення, витрати на електроенергію.

В порушення виконання умов договору щодо оплати вартості оренди відповідач заборгував позивачу 4750,80 грн. (розрахунок боргу міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п.2.3 договору у випадку затримки орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми місячної орендної плати за кожен день прострочення платежу.

За несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань за договором позивачем нараховано 4 492,48 грн. пені.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як встановлено судом, 05.02.2016 року між сторонами укладено договір оренди нежитлових приміщень №1/16ОР за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення №68 (кімната), 4-го поверху, площею 21,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Сахарова, буд 46.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем належних та допустимих доказів спростування наявності боргу чи його розміру не подано. Доказів проведення часткової чи повної оплати орендної плати перед позивачем не надав.

Беручи до уваги викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення основного боргу в сумі 4750,80 грн. підлягає до задоволення.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з поданим розрахунком, позивач просить стягнути з відповідача 4492,48 грн пені, нарахованої відповідно до п.2.3 договору.

Щодо стягнення 4492,48 грн. пені суд зазначає наступне:

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних, пені. (п.1.9 постанови)

Із врахуванням умов п.2.2. договору оренди, акт №ОУ-0000019 здачі-приймання робіт (надання послуг) орендна плата за лютий на суму 1660,34 грн., виставлений орендодавцем 04.03.2016 р., про що свідчить відмітка орендаря на вказаному акті, відтак останнім днем строку протягом якого відповідач повинен був є 14.03.2016 р. включно. Таким чином, починаючи з 15.03.2016 р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а відтак у позивача виникло право на нарахування штрафних санкцій. Оплата за виставлений орендодавцем рахунок у лютому здійснена відповідачем 22.04.2016 р., що підтверджується прибутковим касовим ордером №38, копія якого долучена до матеріалів справи.

Акт №ОУ-0000036 орендна плата за березень на суму 1926,00 грн. отриманий відповідачем 04.04.2016р., відтак обов'язок сплати виник 15.04.2016 р. Оплата за надані послуги здійснена 31.05.2016 р. на суму 1200 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №50, копія якого долучена до матеріалів справи та 30.06.2016 р. на суму 726,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №66, копія якого долучена до матеріалів справи.

Акт №ОУ-0000051 орендна плата за квітень на суму 1926,00 грн., отриманий 30.04.2016 р., обов'язок сплати виник 11.05.2016 р. Оплата за надані послуги здійснена 05.07.2016 р. на суму 1926,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №67, копія якого долучена до матеріалів справи.

Акт №ОУ-0000096 орендна плата за травень на суму 1926 грн., отриманий 31.05.2016 р., обов'язок сплати виник 11.06.2016 р. Оплата за надані послуги здійснена 08.07.2016 р. на суму 1926,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №68, копія якого долучена до матеріалів справи.

Акт №ОУ-0000095 орендна плата за червень на суму 1926,00 грн., отриманий 30.06.2016 р., обов'язок сплати виник 12.07.2016 р. (10.07.2016 р. неділя)

Акт №ОУ-0000118 орендна плата за липень на суму 1926,00 грн. отриманий 31.07.2016 р. обов'язок сплати виник 11.08.2016 р.

Оплата за надані послуги у червні та липні здійснена відповідачем 17.10.2016 р. на суму 3852,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, яка долучена до матеріалів справи.

Акт №ОУ-0000135 орендна плата за серпень на суму 1926,00 грн. отриманий 31.08.2016 р. обов'язок сплати виник 11.09.2016 р.

Акт №ОУ-0000151 орендна плата за вересень на суму 1926,00 грн. виставлений 30.09.2016 р. обов'язок сплати виник 11.10.2016 р.

Акт №ОУ-0000165 орендна плата за жовтень на суму 898,80 грн. виставлений 31.10.2016 р. обов'язок сплати виник 11.11.2016 р.

Сторонами у п.2.3 договору передбачено, що у випадку затримки орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми місячної орендної плати за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір пені, визначений в договорі не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Постанова Верховного суду України від 7 листопада 2011 року).

За приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків та моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання із врахуванням дати оплат, суд дійшов висновку, що задоволенню та стягненню з відповідача підлягає 743,56 грн. пені (розрахунок додається).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в процесі розгляду справи, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4750,80 грн. заборгованості з орендної плати та 743,56 грн. пені вважає обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Кредитної спілки Турбота при Львівському відділенні міжнародної організації Жіноча громада (79053, м.Львів, вул.Володимира Великого, 16, офіс 705; ідентифікаційний код 25244200) на користь Приватного акціонерного товариства Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут Укрзахіденергопроект (79012, м.Львів, вул.Сахарова,46, ідентифікаційний код 00114073) 4750,80грн. - заборгованості за договором оренди, 743,56 грн. - пені та 819,11 грн. судового збору.

3. Наказ видати, згідно ст. 116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 22.12.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складено та підписано 26.12.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.