Рішення

від 21.12.2016 по справі 911/3155/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р. Справа № 911/3155/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спарк Логістикс Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бровари-Транс-Сервіс

про стягнення 3826, 00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.11.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 20-08-2015 від 20.09.2016 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спарк Логістикс Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Бровари-Транс-Сервіс про стягнення 3826,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2016 року порушено провадження у справі № 911/3155/16 та призначено до розгляду на 25.10.2016 року.

20.10.2016 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 21.10.2016 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, яке відбулось 25.10.2016 року представники сторін не з'явилися, відповідач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 28.09.2016 року не виконав. Розгляд справи відкладався до 14.11.2016 року.

У зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному, розгляд справи 14.11.2016 року не відбувся і був перенесений на 28.11.2016 року.

В судовому засіданні 28.11.2016 року судом, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва в розгляді справи № 911/3155/16 на 15.12.2016 року. Також, ухвалою від 28.11.2016 року продовжено строк розгляду справи.

01.12.2016 року до суду надійшло клопотання позивача, в якому останній просив суд провести судове засідання у справі № 911/3155/16, яке призначена до розгляду на 15.12.2016 року о 15 год. 00 хв. в Господарському суді Київської області в режимі відеоконференції, проведення якої забезпечити у Господарському суді Житомирської області за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю Спарк Логістикс Україна .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2016 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Спарк Логістикс Україна про участь його представника в судовому засіданні 15.12.2016 року о 15 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 911/3155/16 задовольнено, ухвалено судове засідання у справі № 911/3155/16, призначене на 15.12.2016 року о 15 год. 00 хв., провести в режимі відеоконференції, доручити Господарському суді Житомирської області забезпечити проведення судового засідання у справі № 911/3155/16, яке призначене на 15.12.2016 року о 15 год. 00 хв., в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Житомирської області.

У зв'язку з перебоями у роботі технічних засобів відеозапису, необхідних для фіксування ходу і результатів процесуальних дій, внаслідок чого неможливо забезпечити належну якість зображення, провести судове засідання 15.12.2016 року у справі № 911/3155/16 в режимі відеоконференції не виявляється можливим, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався на 21.12.2016 року.

В судовому засіданні 21.12.2016 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 18.07.2016 року між ТОВ Спарк Логістикс Україна та ТОВ Бровари-Транс-Сервіс було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 160 (далі - Договір).

Згідно умов даного Договору Експедитор (ТОВ Спарк Логістикс Україна ) доручає Заявками, а Перевізник (ТОВ Бровари-Транс-Сервіс ) приймає і організовує за винагороду в інтересах Експедитора замовлені ним міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 3.1. Договору експедитор направляє перевізнику до початку завантаження заявку на перевезення вантажу за допомогою факсимільного зв'язку або електронного зв'язку з вказанням: місця (адреси) завантаження, місця (адреси) розвантаження, дати і часу подачі автомобіля під завантаження, найменування та маси вантажу, особливих умов перевезення тощо.

На підставі та на виконання вказаного договору сторонами було погоджено та підписано ОСОБА_3 на перевезення вантажу № Сп-000360 від 19.07.2016 року за маршрутом Яворів, Україна - Графенворх, Німеччина.

Відповідно до умов п. 10 заявки Договір, ОСОБА_3 (підписані та скріплені печаткою сторін), скановані документи (скріплені печатками), надані Перевізником електронною поштою, для здійснення даного перевезення, мають повну юридичну силу нарівні з оригіналом.

Відповідно до умов Договору-заявки на перевезення вантажу №Сп-000360 від 19.07.2016 року завантаження вантажу повинно було відбутись 26.07.2016 року о 08.00 год. за адресою: Training Support Team (TST) 77524 Yavoriv, Ukraine Central City. BLDG 001.

25.07.2016 року о 10.42 ТОВ Бровари-Транс-Сервіс засобами електронного зв'язку повідомило ТОВ Спарк Логістикс Україна про анулювання заявки . Тобто ТОВ Бровари-Транс-Сервіс в односторонньому порядку відмовилось від виконання договірних зобов'язань менше ніж за 24 години до завантаження та зірвало виконання транспортного замовлення.

Однак, позивач зазначає, що ні норми чинного законодавства, ні умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг та Договору-заявки на перевезення вантажу не містять такого поняття як анулювання заявки та не надають сторонам права односторонньої відмови від виконання зобов'язання без достатніх підстав.

Натомість п. 5.5. Договору вказує, що у випадку відмови Перевізника від наданого заздалегідь транспортного замовлення (відмова від перевезення) менше ніж за 24 години до строку його надання, Перевізник сплачує на користь Експедитора штраф у розмірі 10% від вартості перевезення, вказаного в замовленні, але не менше 100 євро, якщо інше не передбачено в Договорі-заявці.

Відповідно до умов п. 4 Договору-заявки на перевезення вантажу зрив завантаження оплачується винною стороною в розмірі 10% від вартості, обумовленої в Договорі-заявці, але не менше 100 євро в гривнях по курсу НБУ на момент виставлення рахунку.

Вартість перевезення становить 1400 євро, таким чином сума штрафу за зрив завантаження становить 140 євро по курсу НБУ станом на момент виставлення рахунку, що станом на 25.07.2016 року становить 3826 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнутиз відповідача 3826 грн. штрафу за відмову Перевізника від наданого заздалегідь транспортного замовлення (відмова від перевезення) менше ніж за 24 години до строку його надання.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що 19.07.2016 року за зверненням позивача ОСОБА_3 на перевезення вантажу №Сп-000360 було прийнято відповідачем до виконання.

Відповідно до Договору-заявки до перевезення надавався вантаж у контейнері вагою 8 500 кг, для чого було замовлено платформу для перевезення.

Відповідач зазначає, що в Договорі-заявці не вказувався вид вантажу, його властивості чи інші ознаки. В той же час, в графі Додаткові вимоги було зазначено, що для оплати необхідно надати оригінал документі Form 302 з печаткою митниці та вантажоодержувача.

В телефонних розмовах з Експедитором було з'ясовано, що вантаж, який планувався для завантаження в контейнер - є військового призначення, а документ Form 302 є документом, який видається представником НАТО. Однак Експедитор не пояснив хто буде отримувати такий документ, в якому місті та в який термін, однак визначив це як документ, який необхідно надати для оплати здійсненого перевезення.

У зв'язку з чим,в відповідач зазначає, що ТОВ Спарк Логістикс Україна не планувало оформлювати зазначений документ Form 302 , що мало привести до нездійснення оплати за перевезення. За таких умов для ТОВ Бровари-Транс-Сервіс склалась ситуація, що оплата за перевезення вантажу, яка мала би бути здійснена протягом 20-25 днів після отримання Експедитором оригіналів документів, взагалі не була б отримана у зв'язку з ненаданням документу Form 302 , який був визначений, як необхідний документ для оплати, хоча за загальними правилами такий документ не є обов'язковим первинним документом для здійснення ані митного оформлення вантажу, ані здійснення оплати за надані послуги перевезення.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що на підставі ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідач зазначає, що під час укладання Договору-заявки ТОВ Бровари-Транс-Сервіс не могло передбачити, що документ Form 302 буде мати значення для оплати послуг, та не було з'ясовано хто, як та в який термін має отримати такий документ Form 302 , наполягання позивача на наданні такого документу створювало ризик неотримання оплати за здійснене перевезення.

З врахуванням викладених у відзиві обставин, представник позивача надав пояснення, що в телефонних розмовах неодноразово наголошувалось на тому, що документ Form 302 буде виданий водієві представником вантажовідправника разом з іншими необхідними товаросупровідними документами в момент завершення завантаження. Обов'язок перевізника полягає у тому, щоб при проходженні кордону та вивантаженні вантажу надати вказані документи уповноваженим особам для проставлення відповідних відміток.

Позивач зазначає, що Експедитор не зобов'язував перевізника отримувати у представників НАТО вказаний документ та не відмовлявся від свого обов'язку згідно п. 3.4. організувати оформлення відповідних товаросупровідних документів, забезпечення завантаження/розвантаження та митного оформлення вантажу.

Щодо документу Form 302 позивач пояснив, що правила, що стосуються ввезення, вивезення та транзиту вантажів для сил НАТО, містяться в Угоді між сторонами Організації Північноатлантичного Договору щодо статусу їхніх збройних сил, підписаної в Лондоні 19 червня 1951 року. Документ, який використовується для переміщення таких товарів Form 302 НАТО. Вказаний документ дає можливість безперешкодного руху вантажу НАТО по території держав, які приєднались до вказаної угоди; процедура отримання документу Form 302 представником НАТО регламентується підзаконним комісійним актом (ЄС) 2015/2447 від 24 листопада 2015 року, який встановлює докладні правила для реалізації деяких положень Регламенту (СС) № 952/2013 Європейського парламенту і Ради. В п. 287 Правил вказано, що представник НАТО окрім надання митниці електронної Form 302 , надає два документи Form 302 в паперовому вигляді для супроводження вантажу під час перевезення; процедура проходження митного контролю вантажем, який перевозиться у супроводі Form 302 , вказана у Регламенті (СС) № 952/2013 Європейського Парламенту та Ради від 9 жовтня 2013 р.

Таким чином, вимоги Експедитора щодо направлення перевізником разом з документами, вказаними в п. 11 Договору-заявки № Сп-000360 від 19.07.2016 року, Form 302 (з відміткою митниці та вантажоотримувача) не порушують норм вказаних документів.

Крім того, повернення документу Form 302 є необхідною умовою для виконання Замовником умов п. 287 Регламенту (ЄС) № 952/2013 Європейського парламенту і Ради.

Також, відповідач в своїх поясненях зазначив, що матеріали справи містять копію Form 302 , яка була видана вантажовідправником перевізнику ОСОБА_4 Вказаного перевізника, як уже зазначалось в поясненнях вих. 666 від 17.10.2016 року, позивач залучив замість відповідача після відмови відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань. Документа Form 302 фактично є товаросупровідним і надається перевізнику в момент завантаження разом з іншими товаросупровідними документами.

Також, позивач наголошував, що жодних офіційних звернень за роз'ясненням питання щодо оформлення документа Form 302 відповідач своєчасно не вимагав.

Дослідивши наявні у справі докази та пояснення сторін, судом встановлено, що ОСОБА_3 на перевезення вантажу № Сп-000360 прийнятий відповідачем до виконання 19.07.2016 року, про що свідчить підпис та печатка відповідача на такому договорі.

Таким чином, з 19.07.2016 року відповідач був (мав бути) обізнаний зі змістом Договору-заявки та особливостями перевезення, зокрема, щодо необхідності надання документу Form 302 з відміткою митниці та вантажоотримувача, і мав достатньо часу для з'ясування відповідного питання.

Також, в момент прийняття заявки до виконання відповідач міг узгодити умови перевезення з застереженнями чи деталізувати питання оформлення документа Form 302 , яке йому було не зрозуміле. Поставивши свій підпис, відповідач тим самим погодив умови Договору-заявки.

Щодо викладених відповідачем у відзиві обставин, судом встановлено, що заперечення відповідача ґрунтуються на безпідставних припущеннях.

Враховуючи, що ОСОБА_3 була прийнята до виконання 19.07.2016 року і в Договорі-заявці було обумовлено дату завантаження - 26.07.2016 року, з огляду на п. 5.5. Договору та п. 4 Договору-заявки відповідач відмовившись від перевезення більш ніж за 24 години міг би уникнути відповідальності у вигляді сплати штрафу. Однак, недбалість відповідача як при підписанні Договору-заявки, так і протягом часу до її виконання, призвели до негативних наслідків для позивача, перевезення якого було зірвано в останній момент.

За таких обставин, має місце безпідставна одностороння відмова відповідача від прийнятого за Договором-заявкою зобов'язання, яка до того ж зроблена менш ніж за 24 години до перевезення, за що п. 5.5. Договору та п. 4 Договору-заявки передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості перевезення, вказаного в замовленні, але не менше 100 євро, якщо інше не передбачено в Договорі-заявці.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи, що сторонами в п. 5.5. Договору та п. 4 Договору-заявки узгоджено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості перевезення, вказаного в замовленні, але не менше 100 євро, якщо інше не передбачено в Договорі-заявці, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодуванню підлягають витрати на оплату судового збору за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бровари-Транс-Сервіс (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 22, код 36998052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спарк Логістикс Україна (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 4, код 40219445) 3826 грн. штрафу та 1378 грн. витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.12.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін