Рішення

від 15.12.2016 по справі 925/1382/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2016 р. Справа № 925/1382/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: позивача - Вовка А.І. за довіреністю, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Тіскомсервіс-плюс до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 76 174 грн. 99 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Тіскомсервіс-плюс звернувся в господарський суд з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу № 8 від 29.01.2016 року, 72 824 грн. 61 коп. основного боргу, 2 111 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 1 238 грн. 47 коп. 3% річних, що разом складає 76 174 грн. 99 коп., та відшкодування судових витрат.

В засіданні суду представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

Наявні у справі матеріали суд вважає достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому, з урахуванням вимог ст.ст. 69, 75, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

29.01.2016 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Тіскомсервіс-плюс , як постачальник, і відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, як замовник, уклали договір купівлі-продажу № 8 (далі - Договір). За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов'язався забезпечити замовника реактивами компанії DiaSys Diagnostic Systems GmbH (Німеччина), надалі Товар, а замовник зобов'язується своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Пунктами 3.2, 4.1, 5.1 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється не пізніше 5 робочих днів з дня підписання Договору; замовник здійснює передоплату у розмірі 100% за замовлений товар постачальнику за ціною, передбаченою в рахунку-фактурі; приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.

Договір діє з дня підписання до дня його повного виконання, але не пізніше 31 грудня 2016 року (п. 7.1 Договору).

На виконання зобов'язань за Договором позивачем у період з 29.01.2016 року по 18.03.2016 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 74 353 грн. 64 коп., що підтверджується видатковими накладними № 6 від 29.01.2016р. на суму 690,12 грн., № 12 від 09.02.2016р. на суму 838,91 грн., № 54 від 16.03.2016р. на суму 17 310,58 грн., № 58 від 18.03.2016р. на суму 55 514,03 грн. Факт поставки товару відповідачем не заперечено та не спростовано.

Підписи уповноважених представників сторін на видатковій накладній, скріплені відбитками печаток обох сторін, підтверджують факт вчинення господарської операції з поставки товару та прийняття товару у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткової накладної.

Позивачем в дні поставки були виставлені відповідачу рахунки на оплату, а саме: № 5 від 29.01.2016р. на суму 690,12 грн., № 12 від 09.02.2016р. на суму 838,91 грн., № 46 від 16.03.2016р. на суму 17 310,58 грн., № 50 від 18.03.2016р. на суму 55 514,03 грн.

Відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання з оплати отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, розрахувався частково на суму 1529,03 грн. згідно виставлених рахунків на оплату № 5 від 29.01.2016р. на суму 690,12 грн. та № 12 від 09.02.2016р. на суму 838,91 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 29.01.2016 року та від 09.02.2016 року відповідно.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 0809/2016-2 від 26.01.2016 року, з вимогою погасити існуючий борг до 20.09.2016 року та претензію №2609/2016-3, з вимогою погасити існуючий борг до 30.09.2016 року, проте відповідач кошти не сплатив, відповіді не надав.

Згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, станом на дату подачі позову та відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016-05.04.2016 року, заборгованість відповідача за поставлений по Договору товар складає 72 824 грн. 61 коп.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу № 8 від 29.01.2016 року. Договір є укладеним, частково виконаний сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і обов'язках сторін цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в загальному розмірі 72 824 грн. 61 коп. позивачем обґрунтовані та підтверджені наданими документами, відповідачем допустимими доказами не спростовані, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати товару, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 2 111 грн. 91 коп. інфляційних втрат за період з березня 2016 року по жовтень 2016 року, 1 238 грн. 47 коп. 3% річних за період з 16.03.2015 року по 10.10.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним, тому вимога позивача в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, відповідач безпідставно явку своїх представників в засідання суду не забезпечив, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору клопотань не заявляв, витребувані судом документи не подав, внаслідок чого судом прийнято рішення на підставі лише матеріалів, наявних у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 72 824 грн. 61 коп. основного боргу, 2 111 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 1 238 грн. 47 коп. 3% річних, судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - судовий збір в розмірі 1450 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 код НОМЕР_1, місцезнаходження: 18030, АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тіскомсервіс-плюс код 37147842, місцезнаходження: 04116, АДРЕСА_2 - 72 824 грн. 61 коп. основного боргу, 2 111 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 1 238 грн. 47 коп. 3% річних та 1450 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 27.12.2016 року.

Суддя В.М. Грачов