Рішення

від 05.12.2016 по справі 495/4782/16-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/4782/16-ц

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

05 грудня 2016 року м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Боярського О.О.,

при секретарі - Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Білгород - Дністровський цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, відділу держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання права власності на частки земельних ділянок в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимоги про визнання права власності на частки земельних ділянок в порядку спадкування та уточнивши позовні вимоги просить суд:

- встановити факт належності ОСОБА_3, померлої 11.03.2015 року, на підставі Свідоцтва про права на спадщину за законом ВРТ № 349711, виданого державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_4 від 21.07.2012 року, реєстровий № 2498, після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого 03.05.2011 року, 1/3 часток земельних ділянок:

№ 351, масив № 41, площею 1,053 га, кадастровий номер 5120884200:01:003:0592;

№ 766, масив № 45, площею 0,726 га, кадастровий номер 5120884200:01:003:0738;

№ 774, масив № 46, площею 0,672 га, кадастровий номер 5120884200:01:003:0743, загальною площею 2,451 гектари в межах згідно з планом, у тому числі по угіддям: під ріллею - 1,053 гектари, під багаторічними насадженнями - 1,398 гектари, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Маразліївської сільської ради. Білгород-Дністровського району Одеської області, що належали померлому ОСОБА_5, померлому 03.05.2011 рокуна підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ОД № 069396, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 05 травня 2004 року, на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 813/11;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3, померлої 11.03.2015 року, на 1/3 часток земельних ділянок: № 351, масив № 41, площею 1,053 га, кадастровий номер 5120884200:01:003:0592; № 766, масив № 45, площею 0,726 га, кадастровий номер 5120884200:01:003:0738; № 774, масив № 46, площею 0,672 га, кадастровий номер 5120884200:01:003:0743, загальноюплощею 2,451 гектари в межах згідно з планом, у тому числі по угіддям: під ріллею - 1,053 гектари, під багаторічними насадженнями - 1,398 гектари, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що належали ОСОБА_3, померлої 11.03.2015 року на підставі Свідоцтва про права на спадщину за законом ВРТ № 349711, виданого державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_4 від 21.07.2012 року, реєстровий № 2498, після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого 03.05.2011 року, що належали померлому ОСОБА_5, померлому 03.05.2011 рокуна підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 069396, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 05 травня 2004 року, на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 813/11;

- встановити факт належності ОСОБА_3, померлої 11.03.2015 року, 1/3 частки земельної ділянки площею 0,337 га, у складі земельної ділянки загальною площею 131,00 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № 26, кадастровий № 5120884200010030782, що належала ОСОБА_5, померлому 03.05.2011 рокуна підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 077951 від 06.04.2005 року, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010551500014;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 померлої 11.03.2015 року, на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,337 га, у складі земельної ділянки загальною площею 131,00 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № 26, кадастровий № 5120884200010030782, що належала ОСОБА_5, померлому 03.05.2011 року,на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 077951 від 06.04.2005 року, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010551500014;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, померлого 03.05.2011 року,на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,337 га у складіземельної ділянки загальною площею 131,00 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № 26, кадастровий № 5120884200010030782 що належала ОСОБА_5, померлому 03.05.2011 року,на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 077951 від 06.04.2005 року, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010551500014.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним.

03.05.2011 року помер її батько - ОСОБА_5 . Після його смерті позивач, її мати ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2012 року, реєстровий № 2498, згідно з яким кожна з них успадкувала по 1/3 частці майна померлого у вигляді земельних ділянок: 351 у масиві 41; 766 у масиві 46; 774 у масиві 46, що знаходяться на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Нещодавно ОСОБА_1 стало відомо, що на час відкриття спадщини, батько відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 077951 від 06.04.2005 року (№ 340 у списку співвласників) був співвласником земельної ділянки (його частка склала 0,337 га) для ведення товарного сільськогосподарського господарства загальною площею 131,00 га, розташованої на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № 26, кадастровий № 5120884200010030782. Зазначений державний акт було видано Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Білгород-Дністровської райдержадміністрації Одеської області від 09.04.2004 року за № 474/2004, згідно з яким громадянам України за списком (додаток до розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 09.04.2004 року за № 474/2004) передано земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у спільну часткову власність, зокрема її батькові (№ 340 у списку) площею 0,337 га. Дізнавшись про існування зазначеного спадкового майна, ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо зазначеного майна.

Державний нотаріус Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Одеської області виніс постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, згідно з якою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

На думку позивача, її права можна захистити на підставі ст. 392 ЦК України, згідно з якою власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тим більше, що ч. 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Отже, за нею може бути визнано право власності в порядку спадкування після смерті батька на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,337 га, розташованої на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № 26, яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 06.04.2005 року.

Саме тому, після смерті батька - ОСОБА_5, його спадкоємиці - позивач, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали свідоцтво про прийняття кожною з них (по 1/3 частці) спадщини за законом у вигляді лише земельної ділянки площею 2,451 га, що розташована на території Маразліївської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області належної померлому ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 069396, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 05.05.2004 року, на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 813/11, кадастрові номери земельних ділянок - 5120884200:01:003:0592, 5120884200:01:003:0738, 5120884200:01:003:0743.

11.03.2015 року померла мати позивача - ОСОБА_3. До складу її спадщини увійшла 1/3 частина земельних ділянок, які успадковувались разом в 2012 році після смерті ОСОБА_5 Проте, позивач не може прийняту належну матері 1/3 частку майна та 27.01.2016 року державний нотаріус Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори виніс постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, згідно з якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_3, з посиланням на те, що позивачем заявлене спадкове майно у вигляді 1/3 частини земельних ділянок, при цьому на оригіналі правовстановлюючого документу (свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2012 року) хоча і є відмітка нотаріуса про те, що 1/3 частина у праві власності на зазначені земельні ділянки переходить до ОСОБА_3, проте відсутня інша необхідна відмітка відділу Держземагенства про реєстрацію права власності. Відсутність вказаної відмітки, що також була передбачена постановою КМУ від 6 травня 2009 р. № 439, свідчить про відсутність у спадкодавиці ОСОБА_3 зареєстрованого речового права яке може увійти до складу її спадщини, та відповідно може бути успадковане позивачем.

Позивач стверджує, що її права на спадкове майно як спадкоємця залишаються не визнаними.

Отже, мати позивача, яка померла 11.03.2015 року, належним чином прийняла та оформила право на спадщину після свого чоловіка - ОСОБА_5, але не здійснила державної реєстрації права власності на 1/3 частину спадкового майна (земельних ділянок).

Враховуючи той факт, що померла ОСОБА_3 була однією з спадкоємиць померлого ОСОБА_5, то вона так само є спадкоємицею і відносно іншого майна - 1/3 частки земельної ділянки площею 0,337 га, розташованої на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № 26, яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 077951 від 06.04.2005 року.

Отримавши відмови державного нотаріуса на отримання свідоцтв про прийняття спадщини за законом щодо майна, яке наразі ніким не успадковане, позивач вирішила звернутися до суду для захисту своїх прав.

Позивач у судове засідання не з'явилась, в поданій суду уточненій позовній заяві просила суд засідання провести без її участі та задовольнити вимоги уточненої позовної заяви.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи сповіщалась належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник Білгород-Дністровської райдержадміністрації у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявні його пояснення згідно з якими райдержадміністрація заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання спадкових прав після смерті батька ОСОБА_5 на 2/3 частин земельної ділянки площею 0,337 га. Також, в наданих письмових поясненнях представник райдержадміністрації просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області у судове засідання не з'явився, відповідно до наданого22.07.2016 року суду клопотання, просить суд провести розгляд справи без участі представника відділу за наявними в справі матеріалами.

У відповідності з ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участі у справі,чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що позов може бути задоволений з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 травня 2011 року помер ОСОБА_5 (свідоцтво серії І-ЖД № 259898, видане виконкомом Василівської сільської ради Болградського району Одеської області 04.05.2011 року, актовий запис № 15), який доводився рідним батьком позивачки, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЖД № 185227, видане повторно відділом РАЦС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в 2003 році, актовий запис № 35, та свідоцтвом про одруження серії І-ЖД № 102988, видане відділом РАГС виконкому Білгород-Дністровської міської ради 03.08.1999 року, актовий запис № 165, з якого вбачається, що позивач після укладення шлюбу змінила дівоче прізвище Тригубенко на Донес .

Згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори судом була витребувана копія спадкової справи (№251/2011) до майна померлого ОСОБА_5. Відповідно до матеріалів спадкової справи, протягом передбаченого ст.. 1270 ЦК України шестимісячного строку до нотаріусу з заявами про прийняття спадщини звернулись донька померлого - ОСОБА_1 (заява зареєстрована в державній нотаріальній конторі 02.08.2011 року), донька - ОСОБА_2 (заява прийнята державною нотаріальною конторою 10.06.2011 року) та дружина померлого - ОСОБА_3 (заява від 13.07.2011 року). Ці двоє доньок та дружина померлого своїми заявами також вказували про прийняття ними всієї спадщини, на яку вони за законом мають право. Інші спадкоємці про свої спадкові права не заявляли та, відповідно, спадщину не приймали.

Відповідно до матеріалів вищезазначеної спадкової справи, спадкове майно померлого ОСОБА_5 складалось з земельної ділянки площею 2,451 га, що надавалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Маразліївської сільської ради, ділянка № 351 масив 41 площею 1,053 га, кадастровий номер - 5120884200:01:003:0592, ділянка № 766 масив 45 площею 0,726 га, кадастровий номер -5120884200:01:003:0738, ділянка № 774 масив 46 площею 0,672 га, кадастровий номер -5120884200:01:003:0743, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 069396, виданого Білгород-Дністровською райдержадміністрацією Одеської області 05 травня 2004 року, на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 813/11. Відомості щодо наявності іншого спадкового майна у ОСОБА_5 в матеріалах спадкової справи відсутні.

21 липня 2012 року заявлені спадкоємці - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, надали нотаріусу заяву з проханням видати їм свідоцтво про право на спадщину за законом. В той же день, 21.07.2012 року державний нотаріус ОСОБА_4 видала три свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з якими кожна спадкоємиця отримувала по 1/3 частці земельної ділянки площею 2,451 га.

Отримавши у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом (серії ВРТ № 349711, реєстровий номер 2498) ОСОБА_3 не здійснювала більше жодних дій по реєстрації успадкованого майна.

11 березня 2015 року ОСОБА_3 померла (свідоцтво про смерть І-ЖД № 406214, актовий запис № 372). Для повного встановлення обставин справи судом також були витребувані копії спадкової справи померлої ОСОБА_3 (№190/2015). У відповідності до матеріалів спадкової справи, 12 травня 2015 року до Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори надійшла заява доньки померлої - ОСОБА_1, про прийняття всього спадкового майна, прав та обов'язків, що належали матері на день смерті. В той же день, 21.05.2015 року Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою була зареєстрована заява сина померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_6, відповідно до якої останній відмовляється від належного йому спадкового майна, яке залишилось після смерті матері ОСОБА_3

У відповідності до ч.1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.. 1261 ЦК).

Згідно з ч.1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Таким чином, єдиною спадкоємицею за законом померлої ОСОБА_3 є її донька - ОСОБА_1 - позивач по справі, оскільки померла за життя заповіт не складала, а інший спадкоємець першої черги - ОСОБА_6, брат позивача, у встановлений шестимісячний строк належним чином відмовився від прийняття спадщини.

Стаття 1218 ЦК України: до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

27 січня 2016 року державний нотаріус ОСОБА_7 виніс постанову якою відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 на 1/3 частину земельних ділянок № 351 у масиві 41, № 766 у масиві 46, № 774 у масиві № 46, що знаходяться на території Маразліївської сільської ради, які ОСОБА_3 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_5 При цьому, державний нотаріус зазначив, що на оригіналі правовстановлюючого документу (державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 069396, виданого спадкодавцю ОСОБА_5 05 травня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 813/11 ) є відмітка нотаріуса ОСОБА_4, яка в 2012 році видавала свідоцтво про право на спадщину за законом, про те, що 1/3 частина у праві власності на зазначені земельні ділянки переходить до ОСОБА_3 Вказана відмітка робилася у відповідності до постанови КМУ від 06.05.2009 року № 439 якою також передбачалось проставлення територіальним органом Держземаганства ще однієї відмітки - про реєстрацію права власності. Таким чином, оскільки відмітки відділу Держземагенства немає то право власності у ОСОБА_3 не виникло, оскільки відповідно до ст.. 125 ЗК України, право власності виникає з моменту реєстрації. Тому право власності померлої ОСОБА_3 не може бути успадковане позивачем.

Згідно з п.4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства № 296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації проводиться нотаріусом після подання установчих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту вказаного майна.

За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК ), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна. При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а частиною 2 ст. 126 ЗК України (у редакції, що діяла на час видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2012 року) визначено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину.

Виходячи з обставин справи, з метою захисту спадкових прав позивача, суд вважає за можливе задовольнити її позовні вимоги в частині встановлення факту належності ОСОБА_3 1/3 частки земельної ділянки площею 2,451 га, яку остання успадкувала в 2012 році після смерті чоловіка, проте не зареєструвала належним чином. Відповідно, суд вважає за необхідно задовольнити вимогу позивача про визнання за нею права власності на вказану частку майна після смерті матері ОСОБА_3 Даний спосіб судового захисту прав позивача не впливає жодним чином на права та інтереси інших осіб, а лише спрямований на відновлення і захист спадкових прав позивача.

Щодо спадкових прав позивача на 2/3 частин земельної ділянки площею 0,337 га, що належала її померлому батькові - ОСОБА_5, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 077951 від 06.04.2005 року, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з Додатком до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 077951 від 06.04.2005 року, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010551500014, померлому 03.05.2011 року ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 0,337 га, що розташована на території Маразліївської сільської ради, масив № 26, надана для ведення товарного сільськогосподарського господарства.

Під час прийняття спадщини в 2011 році спадкоємицями померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та отримання в 2012 році відповідних свідоцтв про прийняття спадщини, спадкоємицям не було відомо про наявність у померлого іншого нерухомого майна, а саме вказаної ділянки площею 0,337 га. Тому, вказане майно не було ними успадковане.

Помилково вважаючи, що ОСОБА_3 автоматично є власницею 1/3 частки спадщини у вигляді земельної ділянки площею 0,337 га, 02 квітня 2016 року позивач звернулась до державного нотаріусу ОСОБА_7 з заявою видати їй свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину спадкового майна у вигляді земельної ділянки площею 0,337 га після смерті матері - ОСОБА_3, яку її мати успадкувала після смерті чоловіка - ОСОБА_5 Проте позивачем, через необізнаність, не був врахований той факт, що відповідне свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку її мати не отримувала, тобто правовстановлюючі документи на спадкове майно відсутні. Тому, своєю постановою від 06.04.2016 року державний нотаріус ОСОБА_7 відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3.

Також, постановою державного нотаріусу ОСОБА_7 від 11.11.2016 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_5 на 1/3 частку спадкового майна у вигляді земельної ділянки площею 0,337 га, що не була успадкована в 2012 році. Підставою такої відмови державний нотаріус зазначив відсутність у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно, що є обов'язковою вимогою для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Оригінал вказаного Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 077951 від 06.04.2005 року у позивача відсутній, наявна лише завірена належним чином копія. Де наразі перебуває оригінал державного акту позивачці не відомо.

Разом з тим, у відповідності до положень статей 1218, 1267, 1270, 1273 ЦК України, спадкоємиці ОСОБА_5 прийняли його спадщину у вигляді земельної ділянки площею 0,337 га, оскільки саме вони є його спадкоємцями, які не заявляли про відмову від вказаної частки спадкового майна, а лише через відсутність правовстановлюючих документів на майно не мали можливості прийняти її в 2012 році.

Виходячи з викладеного, суд вважає обґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про визнання за нею право власності на спадкове майно батька ОСОБА_5 у вигляді 1/3 частки земельної ділянки площею 0,337 га, яка не була охоплена свідоцтвом про право на спадщину за законом 2012 року.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК України).

Як вище зазначалось та було встановлено, ОСОБА_3 також є спадкоємицею чоловіка ОСОБА_5, з такими ж правами та обов'язками що й їх донька ОСОБА_1 Саме тому, ОСОБА_3 вважається такою, що прийняла в 2012 році спадщину чоловіка у вигляді 1/3 частки земельної ділянки площею 0,337 га, оскільки не відмовлялась від неї приймаючи інше спадкове майно.

Відповідно до положень статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився.

Саме вказана норма цивільного законодавство регулює правовідносини, що розглядаються та захищає право позивача на отримання спадщини матері ОСОБА_3 яку остання не встигла прийняти за життя після смерті чоловіка ОСОБА_5

Тому, враховуючи, що позивач є єдиною спадкоємицею матері яка прийняла спадщину, оскільки її брат ОСОБА_6 відмовився від прийняття всього спадкового майна матері ОСОБА_3, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання за спадкоємицею ОСОБА_1 (позивач) права власності на спадкове майно матері у вигляді 1/3 частки земельної ділянки площею 0,337 га, яке її мати прийняла після смерті чоловіка, але не зареєструвала.

Таким чином, помилковими є наголошення представника Білгород-Дністровської райдержадміністрації про не прийняття ОСОБА_3 спадщини у вигляді 1/3 частки земельної ділянки площею 0,337 га після смерті чоловіка, оскільки своєю заявою від 13.07.2011 року ОСОБА_3 прийняла всю спадщину чоловіка на яку вона має право за законом.

Частинами 1,3 ст. 1268 , ч.1 ст. 1269 , ч.1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм вбачається, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч.1 ст.1270 ЦК України строк.

Як вище було встановлено, спадкоємиця за законом ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори зверталась.

Безпідставними також є наголошення представника Білгород-Дністровської райдержадміністрації про відсутність у позивача права на отримання спадщини у вигляді 1/3 частки земельної ділянки площею 0,337 га після смерті батька ОСОБА_5, на яку вона має право як одна з трьох спадкоємець за законом першої черги, крім того державним нотаріусом 11.11.2016 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що зумовлює право на звернення до суду з вимогою про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Конституційним судом України 09.07.2002 року за № 15рп/2002 розтлумачено: обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Оскільки позивачу відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, суд доходить висновку, що позивач може реалізувати своє право на оформлення спадщини лише в судовому порядку.

Враховуючи обставини справи та вищенаведені законодавчі норми, виходячи з принципів судового захисту цивільних прав громадян, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки вони спрямовані на захист її спадкових прав та не порушують права та інтереси інших осіб.

Керуючись постановою ВСУ № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , п. 6 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , ст.ст. 1218, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1273, 1275, 1276 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 64, 158, ч.2 ст. 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_3, померлої 11.03.2015 року, на підставі Свідоцтва про права на спадщину за законом (ВРТ № 349711, виданого державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_4 від 21.07.2012 року, реєстровий № 2498) після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого 03.05.2011 року, 1/3 часток земельних ділянок:

№ 351 (триста п'ятдесят один), масив № 41 (сорок один), площею 1,053 га, кадастровий номер - 5120884200:01:003:0592;

№ 766 (сімсот шістдесят шість), масив № 45 (сорок п'ять), площею 0,726 га, кадастровий номер -5120884200:01:003:0738;

№ 774 (сімсот сімдесят чотири), масив № 46 (сорок шість), площею 0,672 га, кадастровий номер -5120884200:01:003:0743,

загальною площею 2,451 гектари в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Маразліївської сільської ради. Білгород-Дністровського району Одеської області, що належали померлому ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 069396, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 05 травня 2004 року, на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 813/11.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлої 11.03.2015 року, на 1/3 часток земельних ділянок:

№ 351 (триста п'ятдесят один), масив № 41 (сорок один), площею 1,053 га, кадастровий номер - 5120884200:01:003:0592;

№ 766 (сімсот шістдесят шість), масив № 45 (сорок п'ять), площею 0,726 га, кадастровий номер -5120884200:01:003:0738;

№ 774 (сімсот сімдесят чотири), масив № 46 (сорок шість), площею 0,672 га, кадастровий номер -5120884200:01:003:0743,

загальною площею 2,451 гектари в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Маразліївської сільської ради. Білгород-Дністровського району Одеської області, що належали ОСОБА_3, померлої 11.03.2015 року на підставі Свідоцтва про права на спадщину за законом ВРТ № 349711, виданого державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_4 від 21.07.2012 року, реєстровий № 2498, після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого 03.05.2011 року, що належали померлому ОСОБА_5, померлому 03.05.2011 рокуна підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ОД № 069396, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 05 травня 2004 року, на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 813/11.

Встановити факт належності ОСОБА_3, померлої 11.03.2015 року, 1/3 частки земельної ділянки площею 0,337 га, у складі земельної ділянки загальною площею 131,00 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № 26, кадастровий № 5120884200010030782, що належала ОСОБА_5, померлому 03.05.2011 року,на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 077951 від 06.04.2005 року, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010551500014.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлої 11.03.2015 року, на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,337 га, у складі земельної ділянки загальною площею 131,00 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № 26, кадастровий № 5120884200010030782, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД № 077951 від 06.04.2005 року, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010551500014.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, померлого 03.05.2011 року,на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,337 га у складі земельної ділянки загальною площею 131,00 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № 26, кадастровий № 5120884200010030782 що належала ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 077951 від 06.04.2005 року, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2004 року № 474/2004 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010551500014.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя