Постанова

від 21.12.2016 по справі 819/1505/16

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1505/16

21 грудня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Ходачкевич Н.І.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області до Приватного підприємства "Щедрий край" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Бучацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Щедрий край» про стягнення заборгованості до бюджету.

Позов Бучацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області мотивує тим, що відповідач як платник податків відповідно до ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

За відповідачем рахується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 27022,91 грн.

Так як відповідач в порушення вимог закону добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, тому податковий борг необхідно стягнути в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Таким чином, відповідно до частини шостої статті 128 КАС України розгляд питання щодо зупинення провадження у даній справі здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних міркувань :

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Щедрий край» (далі - ПП «Щедрий край» , відповідач) зареєстроване, як юридична особа 07 серпня 2007 року та перебуває на обліку в Монастириському відділенні Бучацької ОДПІ як платник податків.

Частиною 1.1 статті 1 Податкового кодексу України передбачено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються Монастириським відділенням Бучацької ОДПІ, станом на 22.11.2016 року податковий борг ПП "Щедрий край" з орендної плати з юридичних осіб становить 27022,91 грн., в тому числі по основному платежу - 26534,91 грн., по штрафних санкціях - 488,00 грн. (а. с. 15). Сума податкового зобов'язання була самостійно визначена Відповідачем у поданій ним податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № НОМЕР_1 від 23.05.2016 року (а. с. 12-13). Крім того, за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 27.09.2016 року Відповідачу було донараховано штрафні санкції в сумі 170,00 грн. відповідно до статті 120 Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_3 від 27.09.2016 року донараховано штрафні санкції відповідно до статті 126 Податкового кодексу України на суму 318,00 грн.

Згідно розрахунку податкового боргу ПП "Щедрий край" сума податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб (по основному платежу) станом на 01.10.2016 року становить 26534,91 грн. (а. с. 16).

Відповідач у строки, встановлені Податковим кодексом України, узгоджені податкові зобов'язання не сплачує, внаслідок чого у нього, станом на день подачі позову, рахується заборгованість на загальну суму 27022,91 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника податків (а. с. 17).

У зв'язку із несплатою податкового боргу Монастириським відділенням Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області Відповідачу була виставлена податкова вимога від 26.05.2016 року № 92-17 (а. с. 7), проте вказані заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-3, зокрема статтею 124, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платником плати за землю є власники земельних ділянок та землекористувачі, при цьому згідно статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Плата за землю, передбачена Податковим Кодексом України, включає в себе земельний податок, ставку якого визначено законом, та орендну плату за землю, що визначається договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до статей 1, 3, 4, 5 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об'єктами оренди землі є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів АРК та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією із істотних умов договору оренди земельної ділянки як це передбачено статтею 15 Закону України «Про оренду землі» є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок зарахування її до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 розділу 13 цього Кодексу, а саме: базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік; платники орендної плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму орендної плати за землю щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному податковому органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями; податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками орендарями земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Одним із обов'язків платників податків і зборів згідно статті 16 Податкового кодексу України є обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як передбачено у пункті 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Визначення податкової декларації, порядок її складення і подання до органів державної податкової служби, внесення змін до податкової звітності регулюється главою 2 розділу 2 Податкового кодексу України.

Так згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України податкові зобов'язання самостійно визначені відповідачем як платником податків у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) у яких відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання по земельному податку, оскарженню не підлягають, тобто вважаються узгодженими з дати подання податкових декларацій.

Оскільки відповідач подав податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_1 від 23.05.2016 року, у якій він самостійно визначив податкове зобов'язання по земельному податку, тому із цієї дати сума податкових зобов'язань вважається узгодженою.

Всупереч обов'язку встановленому статтею 16 Податкового кодексу України відповідач не сплатив податкові зобов'язання з земельного податку визначені ним у податкових деклараціях у строки встановлені статтею 287 Податкового кодексу України.

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Так як відповідач у повному обсязі не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання з земельного податку, визначену ним у податкових деклараціях у строки встановлені Податковим кодексом України, таке податкове зобов'язання необхідно вважати податковим боргом.

Відповідно до пунктів 59.1, 59.4, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Бучацькою ОДПІ відповідачу виставлялася податкова вимога від 26.05.2016 року № 92-17 на суму податкового боргу в розмірі 17933,76 грн., з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.

Податковий борг відповідача підтверджується копією податкової вимоги, розрахунком заборгованості по платежах до бюджету, картками особового рахунку платника податків.

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Також відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Так як відповідачем не сплачена сума податкового боргу в розмірі 27022,91 грн., суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи, що на час розгляду і вирішення справи ПП «Щедрий край» не сплачено заборгованості з орендної плати за землю на загальну суму 27022,91 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам та матеріалам справи, підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити

2. Стягнути з Приватного підприємства «Щедрий край» (код ЄДРПОУ 34040219) податковий борг в сумі 27022 гривень 91 копійка за рахунок коштів на банківських рахунках та за рахунок готівки, який перерахувати на р/р 33211812700376, УК у Монастириському районі /м. Монастириськ/ 18010600, код одержувача 37382571, банк ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Суддя Ходачкевич Н.І.