Рішення

від 27.12.2016 по справі 904/9927/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.2016

Справа № 904/9927/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРРА ГРУП", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДБЕГ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 12 000, 00 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРА ГРУП" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДБЕГ" (далі - відповідач) безпідставно перерахованих коштів у розмірі 12 000,00 грн., а також 1 378,00 грн. судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотанням від 01.12.2016 року просить суд розглянути справу за відсутністю представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. В матеріалах справи наявний поштовий конверт з ухвалою суду про виклик у судове засідання, який було направлено на вказану у витягу з ЄДРПОУ адресу відповідача та повернуто до суду у зв'язку закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Суд вважає можливим розглянути спір за наявними матеріали згідно ст. 75 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого відповідачем рахунку №358 від 13.09.2016 року (а.с.40) позивач перерахував грошові кошти на банківський рахунок відповідача у розмірі 12 000,00 грн. (а.с.11)

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача суму 12 000, 00 грн., з огляду на безпідставність набуття грошових коштів з посиланнями на положення статті 1212 ЦК України.

Згідно абз. 7 п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

З огляду на викладене, та враховуючи виставлений відповідачем рахунок на оплату позивачу, та сплату позивачем вказаного рахунку, у суду відсутні підстави для розгляду справи про стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів на основі приписів статті 1212 ЦК України, а тому господарський суд здійснює правову оцінку відносин, з приводу яких виник спір, та застосовує відповідні норми матеріального та процесуального права до спірних відносин.

Так, відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, між сторонами, у спрощений спосіб (шляхом прийняття до виконання та складання видаткових накладних), укладено договір поставки товару.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі зазначеної домовленості по поставці продукції, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу (вих.№29/09 від 29.09.16р.) щодо повернення грошових коштів у розмірі 12 000,00 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

В силу положень статті 11 і 509 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, із зазначених дій сторін у відповідача виникло зобов'язання по поставці позивачу замовленого товару.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та тотожних умов ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Викладене є підставою для задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДБЕГ" (49000, м. Дніпро, вул. Сагайдачного, буд. 6; ЄДРПОУ 39209486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРРА ГРУП" (03680, м.Київ, вул. Смольна, буд.9Б; ЄДРПОУ 40247818) суму 12 000, 00 грн. основного боргу, 1 378, 00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А. В. Суховаров