Рішення

від 27.12.2016 по справі 904/10354/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.2016 Справа № 904/10354/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ", м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТРО КОРПОРЕЙШЕН ІНДАСТРІ", м. Дніпро

про стягнення 116 431,82 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гаркуша К.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3 від 12.01.2016

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (надалі-Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТРО КОРПОРЕЙШЕН ІНДАСТРІ" (надалі-Відповідач) про стягнення 116 431,82 грн. за договором поставки №22 ДН від 26.03.2012 (надалі-Договір).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2016 порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасного та в повному обсязі розрахунку за поставлений за договором товар. На підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду копії договору поставки №22 ДН від 26.03.2012, претензії про сплату боргу за вих. №133 від 10.10.2016, видаткових накладних, взаєморозрахунки з контрагентами з 01.01.2004 по 31.12.2012.

Керуючись п.5.3 Договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України, Позивач просить стягнути з Відповідача 114 461,58 грн. основного боргу, 1 970,24 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В судовому засіданні 06.12.2016 розгляд справи був відкладений на 22.12.2016, згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судові засідання, призначені на 06.12.2016 та 22.12.2016, не з'явився; відзив на позовну заяву не надав; пояснень щодо причин неприбуття в судові засідання не надходило; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, вказаною у позовній заяві та підтвердженою Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.11.2016, а саме: 49000, АДРЕСА_1. Факт належного повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду справи підтверджується також поверненням поштового відправлення №4930004946814 з відміткою За закінченням терміну зберігання , реєстрами №180 від 21.11.2016, №73 від 09.12.2016 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням по Дніпру.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп. 3.9.1. п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Таким чином, оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника Відповідача документально підтверджена не була, надані Позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.12.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "БІОНАЙМ УКРАЇНА", найменування якого було змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (надалі-Позивач, Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ГАСТРО КОРПОРЕЙШЕН ІНДАСТРІ" (надалі-Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №22 ДН від 26.03.2012 (надалі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставляти продовольчі товари (надалі - "Товар") відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Згідно зі ст. 1.2 Договору, його предметом є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього Договору.

В пункті 2.1 Договору Сторони погодили, що постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями.

Покупець сплачує за поставлений йому товар через кожні 14 календарних днів з моменту першої поставки такого товару по мірі його реалізації третім особам (в тому числі кінцевому споживачу). Сторони домовились, що у разі не реалізації покупцем поставленого постачальником товару протягом 150 календарних днів з моменту його постачання покупець зобов'язаний за першою вимогою постачальника повернути йому увесь поставлений та не реалізований товар протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення такої вимоги. Повернення товару здійснюється за рахунок та транспортом постачальника (пункти 4.4, 4.5 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те Сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодна із Сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, не повідомить другу Сторону про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

Відповідно до п. 6.2 Договору, він може бути розірваний постачальником достроково в односторонньому порядку. При цьому постачальник повинен повідомити покупця про дострокове одностороннє розірвання договору за десять календарних днів. У випадку розірвання постачальником договору у порядку, передбаченому цим пунктом Договору, покупець зобов'язаний остаточно розрахуватись з постачальником та повернути йому належний нереалізований товар у строк, передбачений п. 4.5 Договору.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу ОСОБА_2 загальною вартістю 876 599,55 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними Позивачем та Відповідачем та скріпленими їх печатками, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 47-156).

Позивач стверджує, що Відповідач здійснив оплату за отриманий від Позивача ОСОБА_2 частково, в сумі 526 487,62 грн., та повернув частину товару, загальною вартістю 235 650,35 грн., у зв'язку з чим заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 114 461,58 грн. (876 599,55 грн. - 526 487,62 грн. - 235 650,35 грн. = 114 461,58 грн.).

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з пункту 4.4. Договору Покупець сплачує за поставлений йому товар через кожні 14 календарних днів з моменту першої поставки такого товару по мірі його реалізації третім особам (в тому числі кінцевому споживачу).

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ч. 2 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10);

Таким чином, Відповідач зобов'язаний був сплатити вартість реалізованого товару в строки встановлені договором, а нереалізованого товару - з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 114 461,58 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.3 Договору, за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Позивач нарахував Відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 970,24 грн. за період з 18.10.2016 по 07.11.2016.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 1 970,24 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТРО КОРПОРЕЙШЕН ІНДАСТРІ" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30832277) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (49027, м. Дніпро, вул. Набережна ОСОБА_3, будинок 53, код ЄДРПОУ 35341093) 114 461,58 грн. основного боргу, 1 970,24 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 746,48 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.12.2016.

Суддя ОСОБА_4