Ухвала

від 27.12.2016 по справі 905/1930/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

27.12.2016р. Справа №905/1930/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., розглянув матеріали за скаргою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, №14/5 - 2143В від 08.11.2016р. на дії Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ,

до відповідача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Дворец - 2009 , м.Донецьк,

про стягнення 45 139,83 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача (заявника): ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача (боржника): не з'явився;

від Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2016р. у справі №905/1930/16 (повний текст рішення складено та підписано 29.08.2016р.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Дворец - 2009 , м.Донецьк, про стягнення 45139,83 грн., у тому числі: суми основного боргу у розмірі 24800,17 грн., пені у розмірі 7287,00 грн., 3% річних у розмірі 1063,21 грн., інфляційних втрат у розмірі 11989,45 грн., задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 43933,55 грн., у тому числі 24800,17 грн. основного боргу, 7287,00грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 1063,21 грн. 3% річних та 10783,17грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1341,18грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення 09.09.2016р. господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

11.11.2016р. господарським судом Донецької області отримано скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, №14/5 - 2143В від 08.11.2016р., у якій останній просить визнати незаконними дії Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення 12.10.2016р. повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ВП №52612335; визнати недійсним повідомлення старшого державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 12.10.2016р. ВП №52612335 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

14.11.2016р. ухвалою господарського суду Донецької області означена скарга прийнята до розгляду.

Обґрунтуванням наведеного, за висновками заявника, є незаконні дії виконавчого органу. Скаржник вказує на неправомірне застосування положень п.8 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , який набрав чинності 05.10.2016р., оскільки виконавчий документ було пред'явлено до виконання 29.09.2016р., тобто до набрання даним Законом чинності.

Нормативним підґрунтям визначено Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999р. №606-ХІV, ст.255 Цивільного кодексу України, ст.ст.8, 58 Конституції України, ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, п.3.2, п.3.4, п.3.4.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом №512/5 від 02.04.2016р. (в редакції станом на 04.10.2016р.), звернуто увагу на рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. №1-7/99, п.9.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України .

До матеріалів скарги додано у копіях: заяву №14/2-1842В від 29.09.2016р. про відкриття виконавчого провадження, лист Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області №5-25/3193 від 12.10.2016р. разом із повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016р. ВП №52612335, довіреність на представника скаржника.

06.12.2016р. від Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області через канцелярію господарського суду Донецької області отримано заперечення №8051 (№5/25 - 3193) від 28.11.2016р., за змістом яких із викладеним у скарзі не погоджується, посилається на положення Закону України Про виконавче провадження в редакції від 02.06.2016р. №1404-VІІІ та отримання виконавчого документа по справі №905/1930/16 - 10.10.2016р.; свідчить про те, що стягувач не звільнений від сплати авансового внеску; вважає, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4 ст.4 винесено законно. Просить відмовити у задоволенні скарги ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ.

До заперечень додано у копіях: довіреність на представника виконавчого органу, заява про відкриття виконавчого провадження №14/2 - 1842В від 29.09.2016р. зі штампом вхідної кореспонденції, повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016р. ВП №52612335, а також заяву б/н від 28.11.2016р. про розгляд скарги без його участі.

Остання задоволена судом, про що відображено в ухвалі господарського суду Донецької області від 08.12.2016р. у справі №905/1930/16.

27.12.2016р. скаржником через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 27.12.2016р., до якого додано у копіях: опис вкладення у цінний лист, датований 29.09.2016р., фіскальний чек №0912 від 29.09.2016р., лист Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта №50 - 06/1230 від 24.12.2014р. на адресу керівника Вищого господарського суду України, довіреність на представника позивача (заявника).

Представник позивача (заявника) у судовому засіданні 27.12.2016р. підтримав вимоги скарги у повному обсязі.

Представник відповідача (боржника) у судове засідання 27.12.2016р. не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані документи не надав.

Представник Слов'янського міськрайоного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області 27.12.2016р. у судове засідання не з'явився.

Керуючись приписами ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розгляд скарги за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив надані матеріали та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За змістом ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу ДВС головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 12.10.2016р. ВП №52612335 на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII повернуто виконавчий документ (наказ господарського суду Донецької області від 09.09.2016р. по справі №905/1930/16) без прийняття до виконання з підстав не сплати авансового внеску.

В обґрунтування вимог скарги позивач (стягувач) зазначає, що ним направлено оригінал виконавчого документа із заявою про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2016р. вих. №14/2-1842В на виконання до органу ДВС - 29.09.2016р., тобто в період дії норм старої редакції Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999р. №606-ХІV, яка не передбачала сплату авансового внеску та повернення виконавчого документу без прийняття до виконання з вказаної підстави.

Разом з тим відділ ДВС у поданих до суду запереченнях вказує, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016р. є законним та обґрунтованим.

Разом з тим слід зазначити таке.

Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною 2 ст.255 Цивільного кодексу України передбачено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Відповідно до ст.51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Водночас, як слідує з матеріалів скарги, заяву №14/2-1842В від 29.09.2016р. про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області від 09.09.2016р. по справі №905/1930/16 позивачем (стягувачем, скаржником) цінним листом з описом вкладення надіслано на адресу відділу ДВС - 29.09.2016р., про що свідчать копії фіскального чеку УДППЗ Укрпошта Київ-1 №0912 від 29.09.2016р. та опису вкладення у цінний лист, датований 29.09.2016р.

Таким чином, із означених документів вбачається, що заяву про відкриття виконавчого провадження разом з наказом господарського суду Донецької області від 09.09.2016р. по справі №905/1930/16 направлено позивачем (стягувачем) - 29.09.2016р., тобто до набрання чинності нової редакції Закону України Про виконавче провадження (05.10.2016р.), згідно із ст.26 якого до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В силу вимог ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, загальним та таким, що поширюється на всі акти цивільного законодавства, є правило, відповідно до якого новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ним чинності, і до тих юридичних фактів, що настали після набрання чинності таким актом. Тобто, усі ті юридичні наслідки, які відповідно до юридичних фактів, що відбулися в минулому, вже настали, за загальним правилом, зберігають свою силу. Натомість усі юридичні факти, що виникли після набрання чинності новим актом, підпадають під його дію.

Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватись на правовідносини, які виникли і закінчились до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довір до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено ч.1 ст.58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дані висновки містять рішення Конституційного суду України від 05.04.2001р. №3-рп/2001 та від 09.02.1999р. №1-рп/99.

Крім того, пунктом 7 перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІІ встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Закон України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 року набрав чинності 05.10.2016 року.

Натомість позивачем (стягувачем), як зазначалось вище, направлено заяву про відкриття виконавчого провадження разом з наказом господарського суду Донецької області від 09.09.2016р. по справі №905/1930/16 на адресу відділу ДВС - 29.09.2016 року.

Відтак, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен був керуватися нормами редакції Закону України Про виконавче провадження N606-XIV від 21 квітня 1999 року, яка не передбачала сплату авансового внеску та повернення виконавчого документу без прийняття до виконання з вказаної підстави.

Однак державним виконавцем не враховано того, що скаржником подано заяву до набрання чинності Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, тобто до 05.10.2016р. та винесено повідомлення від 12.10.2016р. ВП№52612335, яким повернуто виконавчий документ (наказ господарського суду Донецької області від 09.09.2016р. по справі №905/1930/16) без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст.13 Конституції України, прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.

Згідно ст.129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів визначено поняття обов'язковість судових рішень , яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Таким чином, повідомлення державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу ДВС головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 12.10.2016р. ВП№52612335, за визначених обставин, винесено безпідставно.

Разом з цим, скаржник просить суд визнати недійсним повідомлення старшого державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 12.10.2016р. ВП №52612335 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Статтею 121-2 Господарського кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке: за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності доводів заявника, з огляду на таке та неправомірність, тобто незаконність дій державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області з повернення виконавчого документа стягувачу у спірному випадку, задовольняє скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , визнавши незаконними дії Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення 12.10.2016р. повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ВП №52612335, а повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016р. ВП№52612335 - недійсним.

Заперечення відділу ДВС відносно поданої позивачем (стягувачем) скарги не спростовують викладене, а отже судом не беруться до уваги.

При цьому суд зауважує, що при пред'явленні наказу господарського суду Донецької області від 09.09.2016р. по справі №905/1930/16 на примусове виконання, датою такого пред'явлення, у зв'язку із визнанням повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016р. ВП№52612335 недійсним, слід вважати 29.09.2016р., та питання про прийняття наказу до виконання слід вирішувати згідно з положеннями законодавства, яке діяло станом на 29.09.2016р.

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, №14/5 - 2143В від 08.11.2016р. про визнання незаконними дії Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення 12.10.2016р. повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ВП №52612335 та визнання недійсним повідомлення старшого державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 12.10.2016р. ВП №52612335 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення 12.10.2016р. повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ВП №52612335.

3. Визнати повідомлення старшого державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 12.10.2016р. ВП №52612335 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання недійсним.

4. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Суддя О.В. Кротінова