Рішення

від 13.12.2016 по справі 908/2988/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/125/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 Справа № 908/2988/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2988/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський торгівельний дім»

про стягнення 54849,42 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 007-Сз-246-1216 від 08.12.2016 року

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський торгівельний дім» з позовними вимогами про стягнення основного боргу в сумі 43825,55 грн., пені в сумі 4855,23 грн., трьох відсотків річних в сумі 1628,75 грн., інфляційних втрат в сумі 4539,89 грн. за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-ПР-Рж101047 від 01.07.2015 року, що разом складає 54849,42 грн.

12.12.2016 року на адресу суду від позивача у справі надійшло клопотання, за змістом якого останній надає на виконання ухвали від 24.11.2016 року для огляду в судовому засіданні оригінали витребуваних документів. При цьому вказує, що до позовної заяви були додані також копія договору оренди, копія довіреності уповноваженої особи відповідача на право підписання договору, копія довідки з ЄДРПОУ на відповідача. Пояснює, що оригінали вказаних документів у позивача відсутні, оскільки їх копії були надані відповідачем під час укладення договору. Просить оригінали даних документів витребувати у відповідача. Разом з тим позивач вказує, що ним проведені заходи по звірці розрахунків з відповідачем, а саме: спільною комісією ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» та ПАТ «Івано-Франківськгаз» 21.11.2016 року проведено виїзд на об'єкт відповідача, на який постачався природний газ за адресою: Івано-Франківська область, смт. Рожнятів, вул. Рильського, 26, та встановлено, що об'єкт знаходиться під замком, відключений від газопостачання, діяльність не ведеться, тому підписати акт звіряння не вдалося. Поряд з цим зазначає, що поштою направив на юридичну адресу відповідача два примірника акта звіряння взаємних розрахунків з вимогою повернути один з них, втім жодної відповіді від відповідача не отримано, акт звіряння не повернуто. Просить долучити до матеріалів справи акт виїзду комісії на об'єкт відповідача від 21.11.2016 року та докази направлення відповідачу акту звірки. Також надав нормативно-правове обґрунтування позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2016 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 13.12.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.11.2016 року (а.с. 41).

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» , далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійський торгівельний дім» , далі Замовник, був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-ПР-Рж101047, далі Договір.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору Постачальник постачає природний газ (далі - газ) Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках порядку та на умовах, передбачених Договором. Передача газу за Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання визначається сторонами в додатку І до Договору.

Згідно з п. п. 2.2., 2.3., 2.7. Договору облік обсягів газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами користування та Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 року за № 67/11941. Обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті Споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об'єктів Споживача за даними комерційних вузлів обліку, визначених у додатку І до Договору. Порядок обліку, порядок обмеження (припинення) транспортування природного газу, а також доступу представників Газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів обліку природного газу Споживача регулюється Технічною угодою (про технічні та організаційні особливості врегулювання відносин між сторонами), укладеною між Газорозподільним підприємством та Споживачем (додаток 4).

Умовами п. п. 3.1. - 3.3. Договору сторони визначили, що договірні обсяги постачання газу Споживачеві наводяться у Додатку 3 до Договору. Постачання газу здійснюється у разі:

- підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення об'єктів Споживача (далі - підтверджені обсяги);

- відсутності заборгованості у Споживача за минулі періоди (або оплати відповідно до графіка погашення заборгованості та оплати поточних платежів;

- наявності у Споживача комерційного вузла обліку природного газу, який відповідає вимогам Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 та узгоджений з Постачальником та Газорозподільним підприємством/Газотранспортним підприємством. Постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених Оператором, де передає газ Споживачу.

Відповідно до п. п. 3.6. - 3.9. Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного Споживачем та Газорозподільним/Газотранспортним підприємством відповідно до пункту 2.5. розділу ІІ Договору. Постачальник до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає Споживачу два примірника акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від підписання протягом двох робочих днів з дати одержання такого акту, обсяг газу використаний Споживачем у звітному місяці вважається погодженим зі сторони Споживача. У випадку відмови від підписання акта прийому-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг з постачання газу встановлюється відповідно до даних Постачальника. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Згідно з п. п. 4.1., 4.3., 4.4., 4.5. Договору сторони дійшли згоди про те, що розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами та тарифами, що встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму веб-сайті та в засобах масової інформації. Сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. цього розділу, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на їх основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 9.00 першого дня місяця до 9.00 першого дня наступного місяця. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом ІІ Договору. Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачеві.

Умовами п. п. 4.6., 4.7. Договору сторони визначили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем на умовах щомісячної / щодекадної (потрібне підкреслити) 100 % попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до Договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку якщо Споживачем є суб'єкт господарювання, який виробляє теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення таким суб'єктом окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), то оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами з розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 3 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу у п'ятиденний строк з дня отримання такої вимоги. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу. Оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок Газорозподільного/Газотранспортного підприємства за договором на розподіл/транспортування природного газу.

Підпунктами 5.3.1., 5.3.3. п. 5.3. Договору передбачені обов'язки Споживача, а саме: виконувати умови Договору та оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Згідно з п. 10.1. Договору цей договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.07.2015 року та діє до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток до Договору щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги на продовжений строк.

Позивач в позові вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив оплату за поставлений природний газ, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 43825,55 грн.

Так, на виконання умов Договору, позивач в липні 2015 року поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ в обсязі 4,871 тис. куб.м. на суму 43825,55 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № ЗІФ00000903 від 31.07.2015 року, підписаними сторонами у справі.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений в липні 2015 року природний газ у визначений умовами договору строк не виконав, у зв'язку з чим позивач намагається стягнути з останнього заборгованість в сумі 43825,55 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 01-13/215 від 01.10.2015 року про сплату заборгованості за поставлений природний газ в сумі 43825,55 грн., яку слід здійснити на протязі семи днів. Вказана вимога була отримана відповідачем 05.10.2015 року про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишена без відповіді та виконання.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 06.11.2015 року по 05.02.2016 року в сумі 4855,23 грн. на підставі п. 6.2.2. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 06.08.2015 року по 31.10.2016 року в сумі 1628,75 грн. та інфляційні витрати за загальний період з вересня 2015 року по вересень 2016 року в сумі 4539,89 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач природний газ прийняв (про що свідчить наявний в матеріалах справи підписаний з боку відповідача акт приймання-передачі природного газу № ЗІФ00000903 від 31.07.2015 року (а.с. 22), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу № 329-VIII від 09.04.2015 року (який введений в дію з 01.10.2015 року) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Порядок розрахунків між сторонами узгоджено в розділі 4 Договору, зокрема в п. 4.6. Договору. Так, вказаним пунктом передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем на умовах щомісячної / щодекадної (потрібне підкреслити) 100 % попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до Договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду. При цьому умовами п. 4.5. Договору сторони визначили, що розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 9.00 першого дня місяця до 9.00 першого дня наступного місяця. З аналізу змісту вказаних умов Договору вбачається, що Споживач повинен був здійснити оплату поставленого природного газу за липень 2015 року шляхом 100% передоплати у строк не пізніше 28.07.2015 року включно (три робочих дні до початку розрахункового періоду - першого дня наступного місяця).

Факт поставки відповідачу природного газу за липень 2015 року на суму 43825, 55 грн. за Договором підтверджується підписаним сторонами у справі актом приймання-передачі природного газу № ЗІФ00000903 від 31.07.2015 року.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений згідно умов договору товар у встановлений строк.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за поставлений природний газ за липень 2015 року, а також доведено порушення відповідачем строку оплати газу, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 43825, 55 грн. підтверджується підписаним актом приймання-передачі природного газу № ЗІФ00000903 від 31.07.2015 року, який є первинним документом, згідно якого проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський торгівельний дім» основного боргу в сумі 43825, 55 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого природного газу з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати природного газу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості за період з 06.11.2015 року по 05.02.2016 року на загальну суму 4855,23 грн.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з боку відповідача підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та умовам Договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період з 06.11.2015 року по 05.02.2016 року в сумі 4855,23 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за поставлений природний газ, а наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за загальний період з 06.08.2015 року по 31.10.2016 року відповідає приписам вказаної статті, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1628, 75 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши розрахунок інфляційних витрат позивача суд дійшов про їх перерахунок, у зв'язку з тим, що позивачем інфляційні витрати розраховані в більшому розмірі.

Інфляційні витрати розраховані судом за допомогою програми «Законодавство» наступним чином:

1) за актом приймання-передачі природного газу № ЗІФ00000903 від 31.07.2015 року на суму 43825,55 грн., строк оплати якого настав 28.07.2015 року, прострочка виникла з 29.07.2015 року

- за період з вересня 2015 року по вересень 2016 року від суми боргу 43825,55 грн. інфляційні витрати складають 4539,88 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати спожитого природного газу становить 4539,88 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський торгівельний дім» інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 4539,88 грн.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійський торгівельний дім» , відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.12.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12 Закону України Про ринок природного газу , ст. ст. 530, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський торгівельний дім» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський торгівельний дім» , 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 71, код ЄДРПОУ 31637969, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» , 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, буд. 20, код ЄДРПОУ 39595350, основний борг в сумі 43825 (сорок три тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 55 коп., пеню в сумі 4855 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 23 коп., три проценти річних в сумі 1628 (одна тисяча шістсот двадцять вісім) грн. 75 коп., інфляційні втрати в сумі 4539 (чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 88 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський торгівельний дім» щодо стягнення інфляційні втрат в сумі 0,01 грн. - відмовити.

Повне рішення складено - 19.12.2016 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.