Рішення

від 27.12.2016 по справі 916/3418/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2016 р.Справа № 916/3418/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОС-СП";

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХНОТРЕЙД ЛТД";

про стягнення 544303,20грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю;

Суть спору: про стягнення 544303,20грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОС-СП" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХНОТРЕЙД ЛТД" 544303,20грн. у тому числі 523875,00грн. основного боргу, 20428,20грн. пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2016р. порушено провадження у справі №916/3418/16 та справу призначено до розгляду.

В п.4 позовної заяви позивач просив з метою забезпечення виконання позову накласти арешт на поточний рахунок ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХНОТРЕЙД ЛТД" №26002013047071 в ПАТ "СБЕРБАНК", МФО 320627.

22.12.2016р. за вх.суду№31012/16 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та правоустановчи документи.

В судовому засіданні від 27.12.2016р. позивач звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду вимог щодо забезпечення позову.

Суд, розглянувши заяву позивача про залишення без розгляду вимог щодо забезпечення позову, задовольняє її та залишає без розгляду вимоги позивача про забезпечення позову.

Відповідач в судовому засіданні від 27.12.2016р. позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

01.11.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОС-СП" (позивач, Продавець, ТОВ "АГРОС-СП") та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХНОТРЕЙД ЛТД" (відповідач, Покупець, ТОВ "ТД ТЕХНОТРЕЙД ЛТД") було укладено договір купівлі-продажу №42/16 (далі договір) відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити наступну продукцію: соняшник 2016 року врожаю у термін та на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.2.1.,2.2. договору ціна та орієнтовна кількість товару: соняшник 2016 року врожаю в кількості до 150,0тон за ціною 8250,00грн. за тону, без ПДВ. Орієнтовна загальна сума договору складає 1237500,00грн.

Розділом 3 договору сторони встановили, що Продавець поставляє товар на умовах: EXW с. Борисівка, Нікопольський район, Дніпропетровська область. Умови поставки визначаються і розуміються відповідно до "ІНКОТЕРМС 2010". Доставка товару здійснюється за рахунок Покупця. Продавець передає Покупцеві наступні документи: оригінал рахунку-фактури, видаткову накладну на товар, товарно-транспортні накладні. Товар вважається прийнятим Покупцем: по кількості - згідно даним, наданим ваговою точкою Продавця, по якості - згідно ДСТУ.

Покупець проводить оплату товару в національній валюті України, у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі одного банківського дня з моменту отримання товару Покупцем згідно виставленим рахункам-фактурам (п.4.1. договору).

Відповідно до п.7.3. договору у випадку прострочення оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми оплати за кожний день прострочення.

Договір діє з моменту його підписання та діє до 31.12.2017р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п.9.2. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору 02.11.2016р. він поставив відповідачу соняшник у кількості 63,5тон на загальну суму 523875,00грн., що підтверджується видатковою накладною №СФ-0043 від 02.11.2016р., товарно-транспортною накладною БЗС№003604 від 02.11.2016р., товарно-транспортною накладною БЗС№003603 від 02.11.2016р., який був отриманий відповідачем згідно підписів та печаток відповідача на зазначених документах. 02.11.2016р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0061 на суму 523875,00грн. без ПДВ однак відповідач за отриманий товар не розрахувався.

15.11.2016р. позивач направив відповідачу претензію про оплату товару на суму 523875,00грн., але зазначена претензія не була вручена відповідачу у зв'язку із не знаходженням його за юридичною адресою.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач, відповідно до п.7.3. договору нарахував відповідачу пеню у сумі 20428,20грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 544303,20грн. у тому числі 523875,00грн. основного боргу, 20428,20грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №42/16 відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати відповідачу соняшник 2016 року врожаю у термін та на умовах, передбачених договором.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, 02.11.2016р. позивач поставив відповідачу соняшник у кількості 63,5тон на загальну суму 523875,00грн., що підтверджується видатковою накладною №СФ-0043 від 02.11.2016р., товарно-транспортною накладною БЗС№003604 від 02.11.2016р., товарно-транспортною накладною БЗС№003603 від 02.11.2016р. (копії містяться в матеріалах справи), який був отриманий відповідачем згідно підписів та печаток відповідача на зазначених документах. 02.11.2016р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0061 на суму 523875,00грн. без ПДВ однак відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 04.12.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 523875,00грн.

Згідно положень ст.ст. 9, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість за поставлену продукцію згідно договору поставки від №42/16 від 01.11.2016р., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 523875,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 20428,20грн. пені за період з 04.11.2016р. по 12.12.2016р., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.3. договору у випадку прострочення оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми оплати за кожний день прострочення.

Однак відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із змінами та доповненнями).

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши розрахунок пені за період з 04.11.2016р. по 12.12.2016р. згідно ставок НБУ, що діяли у цей період, зазначає, що сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за період з 04.11.2016р. по 12.12.2016р. складає 15630,37грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період 04.11.2016р. по 12.12.2016р. підлягають частковому задоволенню у сумі 15630,37грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОС-СП" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХНОТРЕЙД ЛТД" заборгованості за договором купівлі-продажу №42/16 від 01.11.2016р. підлягають частковому задоволенню у сумі 539505,37грн. у тому числі 523875,00грн. основного боргу, 15630,37грн. пені.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОС-СП" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХНОТРЕЙД ЛТД" про стягнення 544303,20грн. у тому числі 523875,00грн. основного боргу, 20428,20грн. пені - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХНОТРЕЙД ЛТД" (65039, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40333938) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОС-СП" (49000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 40745521) 523875/п'ятсот двадцять три тисячі вісімсот сімдесят п'ять/грн. 00коп. основного боргу, 15630/п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять/грн. 37грн. пені, 8164/вісім тисяч сто шістдесят чотири/грн. 55коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

3. В частині позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОС-СП" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХНОТРЕЙД ЛТД" про стягнення 4797,83грн. пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 29 грудня 2016р.

Суддя Л.В. Степанова