Рішення

від 06.12.2016 по справі 911/3648/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51 РІШЕННЯ

Іменем України

"06" грудня 2016 р. Справа № 911/3648/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес , м. Львів до Іноземного підприємства Шерп Ілс , м. Вишневе про стягнення 22972,60 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 30.06.2016 № 86/2015 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес (далі - позивач) до Іноземного підприємства Шерп Ілс (далі - відповідач) про стягнення 22972,60 грн., з яких 18404,32 грн. основний борг, 238,57 грн. інфляційні втрати, 213,90 грн. 3% річних, 2275,38 грн. пеня та 1840,43 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг від 01.12.2015 № 073/15 щодо оплати наданих послуг.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг від 01.12.2015 № 073/15 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - виконавець зобов'язався надати послуги з доставки відправлень, а відповідач - замовник зобов'язався здійснювати оплату за надані послуги.

Згідно п. 5.1 договору вартість послуг (тарифи) на момент підписання договору визначається прайс-листом експедитора/виконавця, який діє на момент передачі відправлення для доставки, якщо інше не обумовлено сторонами у додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата проводиться замовником шляхом переказу коштів на поточний рахунок експедитора/виконавця відповідно до виставленого рахунку та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за допомогою факсимільного або електронного зв'язку протягом 3-х банківських днів з дня отримання їх замовником вищезазначеним способом. Сторони визначають, що дата зазначена у рахунку та акті здачі-приймання робіт (надання послуг) вважається датою отримання замовником даних документів факсимільним або електронним зв'язком.

Договір діє до 31.12.2016 (п. 8 договору).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 18404,32 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): за травень 2016 року від 26.05.2016 № 00000034601 на суму 8790,73 грн., за травень 2016 року від 31.05.2016 № 00000036238 на суму 3482,20 грн., за травень 2016 року від 31.05.2016 № 00000038942 на суму 1181,95 грн., за червень 2016 року від 06.06.2016 № 00000037994 на суму 2989,34 грн., за червень 2016 року від 13.06.2016 № 00000039062 на суму 421,90 грн., за червень 2016 року від 21.06.2016 № 00000039971 на 1538,18 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Для оплати наданих послуг позивач виставив наступні рахунки на оплату: від 26.05.2016 № TD0034598 на суму 8790,73 грн., від 31.05.2016 № TD0036235 на суму 3482,20 грн., від 31.05.2016 № TD0038939 на суму 1181,95 грн., від 06.06.2016 № TD0037991 на суму 2989,34 грн., від 13.06.2016 № TD0039059 на суму 421,90 грн., від 21.06.2016 № TD0039969 на суму 1538,18 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги не виконав, в зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу вимогу від 15.07.2016 № 00000011960 про сплату боргу в сумі 18404,32 грн. Відповідач отримав вказану претензію, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказану вимогу про оплату заборгованості залишив без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, за ним за ним рахується борг в розмірі 18404,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 18404,32 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 18404,32 грн. заборгованості за надані послуги.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошових зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 31.05.2016 по 24.10.2016 складають 238,57 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 31.05.2016 по 24.10.2016 складають 213,90 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 5.2 договору, згідно якого оплата проводиться замовником шляхом переказу коштів на поточний рахунок експедитора/виконавця відповідно до виставленого рахунку та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за допомогою факсимільного або електронного зв'язку протягом 3-х банківських днів з дня отримання їх замовником вищезазначеним способом, прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг, починається з наступного дня після спливу 3-х банківських днів з дня отримання виставленого рахунку та акту здачі-приймання робіт (надання послуг), тобто прострочення із здійснення розрахунків за надані послуги: згідно акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 26.05.2016 № 00000034601 починається з 01.06.2016, згідно акту від 31.05.2016 № 00000036238 - з 04.06.2016, згідно акту від 31.05.2016 № 00000038942 - з 04.06.2016, згідно акту від 06.06.2016 № 00000037994 - з 10.06.2016, згідно акту від 13.06.2016 № 00000039062 - з 17.06.2016, згідно акту від 21.06.2016 № 00000039971 - з 25.06.2016.

Разом з тим, зазначене не вплинуло на обґрунтованість вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а тому вимога про стягнення 238,57 грн. інфляційних втрат та 213,90 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд за прострочення платежу за надані послуги стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 31.05.2016 по 24.10.2016 складає 2275,38 грн.

Також, позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення платежу за надані послуги понад 7 календарних днів, штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, який за розрахунком позивача складає 1840,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 5.2 договору, згідно якого оплата проводиться замовником шляхом переказу коштів на поточний рахунок експедитора/виконавця відповідно до виставленого рахунку та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за допомогою факсимільного або електронного зв'язку протягом 3-х банківських днів з дня отримання їх замовником вищезазначеним способом, прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг, починається з наступного дня після спливу 3-х банківських днів з дня отримання виставленого рахунку та акту здачі-приймання робіт (надання послуг), тобто прострочення із здійснення розрахунків за надані послуги: згідно акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 26.05.2016 № 00000034601 починається з 01.06.2016, згідно акту від 31.05.2016 № 00000036238 - з 04.06.2016, згідно акту від 31.05.2016 № 00000038942 - з 04.06.2016, згідно акту від 06.06.2016 № 00000037994 - з 10.06.2016, згідно акту від 13.06.2016 № 00000039062 - з 17.06.2016, згідно акту від 21.06.2016 № 00000039971 - з 25.06.2016.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг, періоду нарахування пені заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає пеня в розмірі 2266,87 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 8,51 грн. суд відмовляє, з огляду на її безпідставність.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 18404,32 грн. основного боргу, 238,57 грн. інфляційних втрат, 213,90 грн. 3% річних, 2266,87 грн. пені та 1840,43 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Іноземного підприємства Шерп Ілс (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 27-А, ідентифікаційний код 34422637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, 147, ідентифікаційний код 36152228) 18404 (вісімнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 32 коп. основного боргу, 238 (двісті тридцять вісім) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 213 (двісті тринадцять) грн. 90 коп. 3 % річних, 2266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) грн. 87 коп. пені, 1840 (одну тисячу вісімсот сорок) грн. 43 коп. штрафу, 1377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 28.12.2016.