Рішення

від 22.12.2016 по справі 915/1317/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 915/1317/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» (ідентифікаційний код 32014082),

юридична адреса: 49100, м. Дніпро, Бульвар Слави, 7К,

адреса для листування: 49069, м. Дніпро, вул. Артема (Січових Стрільців), 92,

до Приватного підприємства Фірма «З НАДІЄЮ» ,

54022, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 48 (ідентифікаційний код 13858316),

про стягнення грошових коштів у сумі 8 329,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Приватного підприємства Фірма «З НАДІЄЮ» про стягнення грошових коштів у сумі 8 329,55 грн., з яких:

- 5 092,67 грн. - основна заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 2 від 28.01.2015 року,

- 689,22 грн. - інфляційні втрати,

- 185,22 грн. - 3 % річних,

- 2 362,44 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 05.12.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 14.12.2016 року.

Ухвалою суду від 14.12.2016 року розгляд справи відкладений на 22.12.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

22.12.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

16.12.2016 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання також не забезпечив.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Приватне підприємство Фірма «З НАДІЄЮ» (ідентифікаційний код 13858316) зареєстровано за адресою: 54022, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 48, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Суд також не вбачає підстав для відкладення розгляду справи за клопотанням представника позивача, оскільки у матеріалах справи достатньо документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 07.07.2016 року у справі № 910/21819/15.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28.01.2015 року між Приватним підприємством Фірма «З НАДІЄЮ» (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» (орендар, позивач) укладений договір оренди нерухомого майна № 2 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених Договором, орендодавець передає орендареві у строкове платне користування (оренду) нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 180 кв.м. на першому поверсі триповерхової будівлі, розташованої по пр. Жовтневому, буд. 48 в Ленінському районі м. Миколаєва (а.с. 9-17).

Відповідно до п. 3.1 Договору за об'єкт оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акта передачі-приймання об'єкта оренди.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору починаючи з 15 (п'ятнадцятого) календарного дня з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання об'єкта оренди, щомісячна орендна плата за весь об'єкт оренди становить 7 000,00 грн. без ПДВ, з урахуванням умов пунктів 3.10, 3.11 Договору, в тому числі плата за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.9 Договору сторони домовились, що орендна плата за неповні місяці строку оренди за цим договором розраховується пропорційно до кількості днів у такому неповному місяці.

Відповідно до п. 3.10 Договору зайво сплачені орендарем грошові кошти підлягають обов'язковому поверненню орендодавцем орендарю за першою вимогою (протягом семи днів з дня її виставлення), а у випадку, якщо орендар не виставляв такої вимоги, - в останній день дії даного договору.

Відповідно до п. 3.11 Договору протягом семи банківських днів з моменту підписання сторонами Договору орендар зобов'язується сплатити орендодавцю гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати, що становить 7 000,00 грн. без ПДВ. Сторони домовились, що гарантійний платіж залишається незмінним та підлягає зарахуванню в якості орендної плати за останній місяць оренди.

Відповідно до п. 9.1 Договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє протягом 35 календарних місяців, тобто до 28.12.2017 року.

Приміщення було прийняте в користування орендарем 03.02.2015 року, що підтверджується відповідним ОСОБА_1 приймання - передачі приміщення (а.с. 21).

На виконання умов п. 3.11 Договору орендар сплатив орендодавцю гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати за останній місяць оренди - 7 000,00 грн. без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 966 від 10.02.2015 року (а.с. 23).

10.09.2015 року Договір був достроково розірваний, об'єкт оренди був повернутий орендодавцю на підставі акту прийому-передачі приміщення (а.с. 22).

ОСОБА_1 з умовами Договору орендна плата за вересень 2015 року (з 01.09.2015 року по 10.09.2015 року) в сумі 1 907,33 грн. без ПДВ зарахована з гарантійного платежу, сплаченого орендарем за останній місяць оренди.

ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків за період січень 2015 року - вересень 2016 року у орендодавця залишився невикористаний залишок гарантійного платежу в сумі 5 092,67 грн. (а.с. 26)

Таким чином, станом на 11.09.2015 року невикористаною залишилась частина гарантійною платежу в сумі 5 092,67 грн.

Як зазначено вище, у відповідності до умов п. 3.10 Договору, зайво сплачені орендарем грошові кошти підлягають обов'язковому поверненню орендодавцем орендарю за першою вимогою (протягом семи днів з дня її виставлення), а у випадку, якщо орендар не виставляв такої вимоги, - в останній день дії даного Договору.

На момент розірвання Договору орендарем письмова вимога про повернення невикористаних грошових коштів не виставлялась. Таким чином, відповідач повинен був виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості в останній день дії Договору, а саме 10.09.2015 року.

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 5 092,67 грн. суду не надано.

Таким чином, починаючи з 11.09.2015 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з повернення частини невикористаного гарантійного платежу в сумі 5 092,67 грн.

04.10.2016 року позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу вих. № 862 про повернення грошових коштів в сумі 5 092,67 грн., яка була отримана відповідачем 02.11.2016 року (а.с. 24, 25).

Доказів надіслання відповідачем відповіді на вимогу або оплати коштів суду не надано.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення основної заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 2 від 28.01.2015 року в сумі 5 092,67 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 689,22 грн. та 3 % річних у сумі 185,22 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 11.09.2015 року по 24.11.2016 року (441 день) в сумі 185,22 грн.

Розрахунок суми трьох відсотків річних (а.с. 5) є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Отже, вимога щодо стягнення 3% річних в сумі 185,22 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з вересня 2015 року по жовтень 2016 року в сумі 689,22 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунок здійснено без урахування положень абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, судом за допомогою програми «Законодавство» здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2015 року по жовтень 2016 року з урахуванням вищезазначених положень абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та встановлено, що інфляційні втрати, які підлягають стягненню за цей період, складають 555,02 грн., тобто в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2 362,44 грн., слід зазначити наступне.

Як підставу для нарахування пені позивач зазначає норми ОСОБА_2 України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , п. 6 ст. 231 ГК України, п. 3 ст. 549 ЦК України.

Позивачем нарахована пеня за період з 11.09.2015 року по 24.11.2016 року (441 день) в сумі 2 362,44 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою , порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В порушення вказаної норми позивачем нараховано пеню за 441 день.

ОСОБА_1 ст. ст. 1, 3 ОСОБА_2 України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього ОСОБА_2, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умови договору оренди нерухомого майна № 2 від 28.01.2015 року не містять положень, які передбачають відповідальність у вигляді неустойки за несвоєчасне повернення зайво сплачених орендарем грошових коштів.

ОСОБА_2 України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , п. 6 ст. 231 ГК України, п. 3 ст. 549 ЦК України, на які позивач посилається як на підставу для нарахування пені, стосуються поняття пені та розміру неустойки, яка передбачена сторонами у договорі або іншому письмовому правочині. Норми спеціального закону, які б встановлювали відповідальність у вигляді пені за порушення вказаних правовідносин стороною за відсутності такої умови у договорі, також відсутні.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 11.09.2015 року по 24.11.2016 року (441 день) в сумі 2 362,44 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 965,01 грн.

Суд звертає увагу сторін, що у відповідності до абз. 4 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною ОСОБА_2 України «Про судовий збір» ) ставкою.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірма «З НАДІЄЮ» (54022, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 48, ідентифікаційний код 13858316, п/р 26008010143727 в ТВБВ № 10014/0187 філія МОУАТ «Ощадбанк» у м. Миколаїв, МФО 326481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» (ідентифікаційний код 32014082, юридична адреса: 49100, м. Дніпро, Бульвар Слави, 7К, адреса для листування: 49069, м. Дніпро, вул. Артема (Січових Стрільців), 92, п/р 26001962504176 в ПАТ «ПУМБ» , МФО 334851):

- 5 092,67 грн. (п'ять тисяч дев'яносто дві грн. 67 коп.) - основну заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 2 від 28.01.2015 року,

- 555,02 грн. (п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 02 коп.) - інфляційних втрат,

- 185,22 грн. (сто вісімдесят п'ять грн. 22 коп.) - 3 % річних.

- 965,01 грн. (дев'ятсот шістдесят п'ять грн. 01 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 26.12.2016 року.

Суддя В.О. Корицька