Рішення

від 28.12.2016 по справі 926/3767/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2016 р. Справа № 926/3767/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Укрдревексім до відповідачаПриватного підприємства Бурак пророзірвання договору та стягнення суми авансового платежу та пені - 541459 грн. Суддя Швець Микола Васильович Представники : Від позивачаОСОБА_1 доручення від 28.10.2016 року Від відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрдревексім звернулося з позовною заявою до Приватного підприємства Бурак про розірвання договору, стягнення суми авансованого платежу та пені - 541459 грн.

Позов обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.06.2016р., яке полягає в не поставці товару в строки визначені договором.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.11.2016р. справу призначено судді Швець М.В.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.11.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10:00 год. 22.11.2016р.

22.11.2016р. в судовому засіданні за усним клопотанням сторін, судом було оголошено перерву до 11:00 год. 06.12.2016р.

Ухвалою суду від 06.12.2016р. у зв'язку із неявкою представника позивача в судове засідання розгляд справи відкладено на 11:00 год. 20.12.2016р.

07.12.2016р. позивач подав через канцелярію господарського суду лист (вх. № 4388) про долучення до матеріалів справи - копії доповнення № 1 від 10.06.2016р. до договору купівлі-продажу від 01.06.2016р.

20.12.2016р. позивач подав через канцелярію господарського суду клопотання (вх. № 4631) про долучення до матеріалів справи - довідки про стан заборгованості по позовним вимогам станом на 20.12.2016р. та рішення власника ПП Бурак № 1 від 14.06.16р. про звільнення з посади директора ОСОБА_2 з 14.06.16р. та призначення з 14.06.16р. директором ОСОБА_3

Ухвалою суду від 20.12.2016р. у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи відкладено на 10:30 год. 28.12.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні надав для огляду оригінал доповнення № 1 від 10.06.2016р. до договору купівлі-продажу від 01.06.2016р., додаткові пояснення до позову вх. № 4763 від 28.12.2016р., довідку про стан заборгованості по позовним вимогам станом на 28.12.2016р. та просив позов задовольнити в повному обсязі з врахуванням п.2.1. та п.3.2. договору (в редакції доповнення № 1 від 10.06.2016р. до договору купівлі-продажу від 01.06.2016р.).

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Нез'явлення представників відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без їх участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

01.06.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю Укдревексім (покупець) та приватним підприємством Буряк (продавець) був укладений договір купівлі-продажу з доповненням № 1 від 10.06.2016р. (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити на умовах даного договору обладнання, в асортименті, кількості, по ціні, що вказані нижче: - верстат для заточування ножів ANGELO GREMONA, вартістю 336000 грн. (в т.ч. ПДВ) в кількості 1шт.; - гільйотина для поздовжнього розкрою шпону ANGELO GREMONA, вартістю 210000 грн. (в т.ч. ПДВ) в кількості 1шт.; - гільйотина для поперечного розкрою шпону ANGELO GREMONA, вартістю 210000 грн. (в т.ч. ПДВ) в кількості 1шт.; Загальна вартість обладнання складає 756000 грн.

Згідно п.2.1. договору (в редакції доповнення № 1 від 10.06.2016р.) - Оплата товару здійснюється покупцем в наступному порядку: - з моменту підписання договору покупець здійснює авансовий платіж в сумі 196000 грн. в т.ч. ПДВ; - решту суми вартості товару обумовлену договором покупець сплачує з розстрочкою платежу, при умові повної поставки обладнання на склад покупця, згідно наступного графіку: - 140000 грн. - 30.09.2016р.; - 140000 грн. - 30.10.2016р.; - 140000 грн. - 30.11.2016р.; - 140000 грн. - 30.12.2016р.

Відповідно до п.3.2. договору (в редакції доповнення № 1 від 10.06.2016р.) - Продавець здійснює відвантаження обладнання, а саме: - верстат для заточування ножів ANGELO GREMONA, - гільйотина для поздовжнього розкрою шпону ANGELO GREMONA, - гільйотина для поперечного розкрою шпону ANGELO GREMONA, протягом 30 календарних днів від дати здійснення Покупцем авансового платежу зазначеного в п.2.1. Договору, а саме 196000 грн. в т.ч. ПДВ, на склад Покупця в с. Димка, Глибоцького р-ну, Чернівецької області.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір купівлі-продажу від 01.06.2016р. набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до їх повного виконання сторонами умов договору.

На виконання умов договору позивачем було виконано свій обов'язок по здійсненню авансового платежу за обладнання та перераховано відповідачу грошові кошти в якості авансу в розмірі 196000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 57 від 01.06.2016р.

Отже, відповідач згідно умов договору повинен був поставити обладнання не пізніше ніж 01.07.2016 року.

17.08.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій повідомив, що строк виконання продавцем своїх зобов'язань сплив 01.07.2016р. та вимагав від останнього сплатити пеню в сумі 181440 грн., проценти річні в сумі 23412 грн. та здійснити поставку обладнання на склад позивача відповідно до договору від 01.06.2016р., однак відповідачем дана претензія залишена без реагування.

26.09.2016 р. позивач повторно звернувся до відповідача з претензією-вимогою №41, у якій повідомив, що строк виконання виконавцем своїх зобов'язань сплив 01.07.2016р. та вимагав від останнього повернути авансовий платіж в сумі 196000 грн. у семиденний термін, а в разі ігнорування зазначених вимог залишає за собою право звернення до суду з позовом про стягнення авансу, штрафних санкцій, судових витрат та розірвання договору. Зазначена претензія вимога залишена відповідачем без відповіді.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦКУ передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 693 ЦКУ передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із тим, що відповідач у встановлений договором строк не виконав обов'язок щодо поставки обладнання позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

У процесі розгляду справи відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов'язку щодо поставки обладнання за договором від 01.06.2016р.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 196000 грн. за договором від 01.06.2016р. є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 345459 грн. за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України - учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтями 230, 231 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено договором або законодавчим актом .

Таким чином, при визначенні відповідальності за прострочення термінів поставки положення частини 3 статті 549 ЦК України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , які передбачають відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, не застосовуються.

Відповідно до п.4.6. (в редакції доповнення № 1 від 10.06.2016р.) - у випадку порушення продавцем термінів поставки, передбачених п. 3.2. даного договору, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5 % від суми договору, а саме від 756000 грн. (в т.ч. ПДВ), за кожний день прострочення поставки.

Оскільки за порушення передбаченого договором терміну поставки товару сторони визначили відповідальність у вигляді неустойки у відсотках від суми договору за кожний день прострочення поставки обладнання, це положення не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок поставити товар не стає грошовим зобов'язанням. Відповідно для таких випадків Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не застосовується.

(Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 03.12.2013 року в справі № 3-35гс13).

На цій підставі позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за порушення термінів поставки товару за період з 01.07.2016р. по 28.09.2016р. в розмірі 340200 грн., проте безпідставно нарахував відповідачу пеню на підставі Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за не повернення авансу з 29.09.2016р. по 31.10.2016р. в розмірі 5259 грн., оскільки укладеним договором не передбачено такої відповідальності, як відповідальність за не повернення авансу (правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним ч. 2 ст. 547 ЦК України), виходячи з даних обставин суд відмовляє в стягненні пені в сумі 5259 грн.

Приймаючи рішення щодо задоволення вимог про стягнення пені в сумі 340200 грн. слід зазначити наступне:

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ) №01-06/767/2013 від 29.04.2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням вищевикладеного, суд у відповідності до ст. 233 ГК України та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України вважає можливим, з врахуванням того, що розмір нарахованої пені 340200 грн., майже у два рази перевищує суму основного боргу (196000 грн. - авансу), відсутність в матеріалах справи доказів щодо понесених збитків позивачем в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, майнових інтересів як позивача та відповідача, та не допущення дій осіб у зловживанні правом (ч. 3 ст. 16 ЦК України), частково зменшити розмір пені на 50%.

За таких обставин вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 170100 грн.

(Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 03.12.2013 року в справі № 3-35гс13).

Крім того, позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу від 01.06.2016р., укладений між ТОВ Укрдревексім та ПП Бурак .

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у процесі розгляду справи, з моменту укладення сторонами спірного договору та станом на час розгляду справи позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо сплати авансу за договором, проте відповідач свій обов'язок щодо поставки товару в строк передбачений умовами договору не виконав, чим істотно порушив умови договору, у зв'язку з чим у позивача виникло право на розірвання спірного договору.

Отже, вимога позивача про розірвання договору від 01.06.2016р., укладеного між ТОВ Укрдревексім та ПП Бурак є законною і обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачем не подано жодного доказу щодо виконання їм своїх обов'язків згідно укладеного договору від 01.06.2016 року.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (з врахування часткової відмови судом в частині стягнення пені в сумі 5259 грн.). Також суд враховує п.4.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р., в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір від 01 червня 2016р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрдревексім (м. Чернівці, вул. Ходорівська, 96; код 34439221) та Приватним підприємством Бурак (Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Тарашани, вул. Головна, 107; код 33800405 ).

3. Стягнути з Приватного підприємства Бурак (Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Тарашани, вул. Головна, 107; код 33800405 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрдревексім (м. Чернівці, вул. Ходорівська, 96; код 34439221)

- заборгованість в сумі 366100 грн. у т.ч.: авансового платежу - 196000 грн., пені - 170100 грн.

- відшкодування судового збору в сумі 9421 грн.

4. В решті вимог у позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 29.12.2016 року .

Суддя ОСОБА_4