Ухвала

від 28.12.2016 по справі б29/205-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

28.12.2016 Справа № Б29/205-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередко А.Є.,

розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги та клопотання про відстрочення строку на сплату судового збору Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2011р. по справі №Б29/205-10

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс Плюс", м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 4/675

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс Плюс", м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 4/675

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року у даній справі (суддя Полєв Д.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс Плюс", м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 4/675, ліквідовано юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс Плюс", м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 4/675 (ЄДРПОУ 34733471). Провадження у справі припинено.

Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційної інстанції звернулось Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить поновити строк на подання апеляційної скарги, відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги та скасувати оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про її повернення з наступних підстав.

За приписом статті 129 Конституції України та статті 22 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 93 ГПК України апеляційна скарга, подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом. Дотримання цього строку є обов'язковим для всіх учасників судового процесу.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною.

Виходячи зі змісту вказаної норми, у клопотанні повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Разом з цим, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

Клопотання скаржника про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Скаржник посилається на статті 91 та 93 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 4 постанови Пленуму ВГС України №7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржником не вказано будь-яких причин подання апеляційної скарги після закінчення процесуального строку, які б могли вважатись поважними у розумінні статті 53 ГПК України, тобто такими, що об'єктивно унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подана на процесуальне рішення через п'ять років і одинадцять місяців після проголошення судового рішення.

Тому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що одним з загальновизнаних принципів побудови системи перевірки судових рішень, в тому числі в господарському судочинстві, є принцип правової визначеності (principle of ledal certainty), реалізація якого має на меті досягнення стабільності правового регулювання та існуючих правовідносин, необхідної для того, щоб кожен з учасників цих правовідносин міг у розумних межах бути впевненим у незмінності свого досягнутого правового статусу, набутих прав та обов'язків. Судове рішення, яке набуло ознак чинного та остаточного за наслідками його апеляційного та касаційного перегляду, може бути переглянуто в подальшому, однак виключно у законодавчо встановлених межах, які покликані забезпечити принцип правової визначеності, в тому числі, шляхом встановлення законодавством чітких обмежень строку, протягом якого у сторони існує право на перегляд остаточного судового рішення . Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011, де можливість втручання в рішення, яке набуло ознак остаточного, обумовлено обставинами суттєвого та неспростовного характеру, а застосування такої процедури повинно відбуватися у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції; відповідальною за тривалість судової процедури є держава; подібні висновки містяться також в рішенні ЄСПЛ "Праведна проти Російської Федерації" від 18.11.2004. Тобто, інша сторона яка приймала участь у справі що переглядається, не може нести негативні наслідки у зв'язку з тривалістю судової процедури, яка від неї не залежить.

Згідно частини 2 статті 93 ГПК України, апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Пункт 4 частини 1 статті 97 ГПК України передбачає, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду відхиляє клопотання про поновлення строку за відсутністю поважних причин. Клопотання відповідача про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними (ухвала ВГСУ від 19 березня 2014 року по справі № 5023/1146/12).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що лише факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причини пропуску строку, яка в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку.

Скаржником не обґрунтовано, яким чином непогашення боргу ПП Фаворит Миколаїв" стосується банкрутства боржника і прийнятого у справі процесуального рішення.

Крім того, скаржником в порушення вимог частина 3 статті 94 ГПК України не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

При зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року скаржник просить відстрочити йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку з важким фінансовим становищем становищем та віджсутності можливості сплатити судовий збір.

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" від 21.02.2013 року №7 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" №01-06/2093/15 від 12.11.2015 року зазначено, що питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Отже, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Відтак, у розумінні приписів зазначеної норми закону, відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та є правом суду, а не обов'язком.

Так, в підтвердження того, що у скаржника відсутні кошти для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, не надано жодних доказів.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У п. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIII від 22.05.2015 року на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Верховний Суд України у постанові від 27 жовтня 2015 року по справі №2а-3361/10 відмовив в клопотанні про звільнення від сплати судового збору з тієї підстави, що пунктом 2 розділу II Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким, серед іншого, скасовано деякі встановлені раніше пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів. Тобто відсутність фінансування само по собі не створює виняткових обставин для звільнення, відстрочення або розстрочення судового збору.

Аналогічні правові позиції були викладені Вищим господарським судом України, зокрема, в ухвалах від 19 серпня 2015 року по справі № 910/2597/14, 05 червня 2014 року по справі № 905/3363/13, 07 вересня 2015 року по справі № 926/366/15.

В ухвалі від 21 вересня 2015 року по справі № 916/57/15-г Вищий господарський суд України виклав позицію, відповідно якої відсутність в кошторисі органу державної влади витрат на сплату судового збору не є обґрунтованою підставою в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки не має виключного характеру.

Як зазначає у своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2014 року, 36722122, від 15 квітня 2014 року, 38331796, від 29 липня 2014 року, 39942890).

Таким чином, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України (обмежене фінансування) та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, (відсутність фінансування) не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Вищевикладені позиції щодо обмеження фінансування державних органів стосується також і юридичних осіб інших галузей.

Враховуючи те, що скаржником не надано належних доказів майнового стану, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір, колегія суддів вважає заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору необґрунтованим та безпідставним, а тому відмовляє у його задоволенні.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Керуючись статтями 86, 97 ГПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відновлення строку для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2011р. по справі №Б29/205-10 відхилити.

У клопотанні Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2011р. по справі №Б29/205-10 відмовити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2011 року у справі №Б29/205-10 повернути без розгляду.

Головуючий Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко