Ухвала

від 21.12.2016 по справі 2-3368-15

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кузнєцова В.О., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6, третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6, третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві (далі - Реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві), про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 26 червня 2012 року № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В обґрунтування позовних вимог, позивачі посилались на те, що спірна квартира була приватизована відповідачем ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без згоди позивачів та участі в приватизації житла. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Солом'янська районна у місті Києві державна адміністрація, Департамент будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві про визнання недійсним розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації від 26 червня 2012 року № НОМЕР_1 про приватизацію квартири АДРЕСА_1, позов задоволено. На підставі зазначеного рішення, Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією зроблено відповідний запис про визнання недійсним розпорядження відділу приватизації державного управління житлово-комунального господарства про передачу спірної квартири в приватну спільну часткову власність ОСОБА_7 та ОСОБА_6 На даний час підстав для існування свідоцтва про право власності, виданого відділом приватизації державного майна Солом'янської районної державної адміністрації згідно з розпорядженням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації від 26 червня 2012 року № НОМЕР_1 не існує.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 26 червня 2012 року на квартиру АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору скасовано та ухвалено нове, яким вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі, в т.ч. тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення .

Відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року визнано недійсним розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації від 26 червня 2012 року № НОМЕР_1 про задоволення заяви ОСОБА_7 про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність. Вказане рішення набрало законної сили.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дотримуючись вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, визначившись правильно з характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного свідоцтва.

При цьому, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано взято до уваги те, що відділом приватизації державного житла Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації було прийнято розпорядження про передачу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1, яке за рішенням суду було визнано недійсним, а отже оспорюване свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 26 червня 2012 року, яке було видане на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в рівних частках підлягає також визнанню недійсним.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, так як проігнорував її право на пред'явлення зустрічного позову та на судовий захист, зокрема, не прийняв до провадження та не об'єднав в одне провадження основний та зустрічний позов та не постановив з цього приводу відповідне рішення, правильність висновків судів попередніх інстанції не спростовують, оскільки зустрічний позов прийнятий до провадження суду не був і з приводу прийняття цього позову судом не вчинялось будь-яких процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги зводяться фактично до переоцінки доказів, і не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.О. Кузнєцов О.В. Кадєтова Г.І. Мостова