Рішення

від 27.12.2016 по справі 910/17406/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2016Справа №910/17406/16 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю Олбрізсервіс

до товариства з обмеженою відповідальністю АЛИТ ПРИМ

про стягнення 1 191 492,11 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Громов В.Я.(за довіреністю)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на поставку товару № 49 від 25.05.2016 у розмірі 1 113 747,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином узяті на себе зобов'язання за контрактом № 49 від 25.05.2016, зокрема, у визначені відповідним договором терміни не зробив оплату поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2016 порушено провадження у справі №910/17406/16 та призначено до розгляду на 01.11.2016.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 01.11.2016 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представник позивача подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача:

суму заборгованості за контрактом № 49 від 25.05.2016 у розмірі 2 720 705,00 рублів, що еквівалентно 1 113 747,80 грн. (один мільйон сто тринадцять тисяч сімсот сорок сім гривен 80 коп.), пеню у розмірі 191 809,35 рублів, що еквівалентно 77 744,31 грн. (сімдесят сім тисяч сімсот сорок чотири гривні 31 коп.), а всього 2 912 514,35 рублів, що еквівалентно 1 191 492,11 грн. (один мільйон сто дев'яносто одна тисяча чотириста дев'яносто дві гривні 11 коп.) і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 084,23 грн. (вісімнадцять тисяч вісімдесят чотири гривні 23 коп.).

Суд прийняв цю заяву.

Розгляд справи відкладено на 27.12.2016.

В судове засідання 27.12.2016 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги у відповідності до заяви про збільшення позовних вимог підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.12.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить ухвала арбітражного суду Калінінградської області від 31.10.2016 по справі № А21-7638/2016.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 124 ГПК України визначено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За приписами п.1 Роз'яснення № 04-5/608 від 31.05.02 Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями ЗУ Про зовнішньоекономічну діяльність , а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із ЗУ Про міжнародне приватне право .

За змістом п.1 ч.1 ст.76 ЗУ Про міжнародне приватне право суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Статтею 38 ЗУ Про зовнішньоекономічну діяльність визначено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

Згідно із п.8.2. Контракту №49 від 25.05.2016 (далі - Контракт), укладеного між ТОВ ОЛБРІ3СЕРВІС (далі - позивач та/або продавець) та ТОВ АЛИТ ПРИМ (далі - відповідач та/або покупець), сторони домовилися, що в разі, якщо сторони не можуть врегулювати спірні питання мирним шляхом (в досудовому порядку), то спір вирішується Господарським судом міста Києва (копія Контракту з перекладом на державну мову в матеріалах справи).

Враховуючи наведене, розгляд даного спору підсудний саме Господарському суду міста Києва.

Як вже зазначалося, 25.05.2016 між ТОВ ОЛБРІЗСЕРВІС та ТОВ АЛИТ ПРИМ укладено Контракт № 49, відповідно до п.1 якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю продукцію окремими партіями відповідно до заявок Покупця в асортименті, кількості і ціні кожної партії продукції, що узгоджені у додатках до Контракту, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію у відповідності з умовами Контракту.

У Розділі 2 Контракту передбачено, що ціна кожної партії продукції визначається у специфікаціях, які є додатками до Контракту. Валюта Контракту - російський рубль (RUB) (далі - рубль). Загальна сума Контракту становить 10 000 000,00 рублів (десять мільйонів рублів 00 коп.).

Відповідно до Розділу 3 Контракту, поставка продукції здійснюється на умовах FCA м. Київ (стандартні умови поставки). Строки поставки узгоджуються в специфікаціях до кожної конкретної партії продукції. Продавець, протягом 24 годин з моменту відправки партії продукції, повідомляє Покупця про відправку шляхом направлення факсограми чи телеграми. Обов'язок Продавця по поставці продукції вважається виконаним, а право власності переходить до Покупця в момент передачі відповідної партії продукції Покупцю.

Згідно з п.4.1 та п.4.2 Контракту оплата за поставлену продукцію здійснюється Покупцем у повному обсязі на підставі рахунку, виставленого Продавцем у відповідності з підписаною специфікацією протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання продукції на складі Покупця.

Відповідно до п.10.2 Контракту факсимільне повідомлення про виконання заявки, специфікації, накладні, ділова переписка та інші документи, пов'язані з виконанням даного Контракту мають юридичну силу за умови, якщо перелічені документи читабельні.

На виконання умов Контракту, між Продавцем та Покупцем узгоджено Специфікацію № 1 від 30.05.2016 (далі - специфікація), як додаток до Контракту, відповідно до якої Продавець зобов'язується поставити Покупцю продукцію, згідно з переліком, на суму 2 720 705,00 рублів, що еквівалентно 1 113 747,80 грн. за офіційним курсом Національного банку України, у строк до 17.06.2016, а Покупець зобов'язаний оплатити 100% суми партії продукції протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання продукції.

Матеріали справи свідчать, що продавцем виконано взяті на себе зобов'язання по Контракту, поставлено продукцію Покупцю у відповідності до специфікації, що підтверджується вантажно-митною декларацією форми № 100270001/2016/053082 від 03.06.2016, міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 03.06.2016 та діловою перепискою по електронній пошті між представником Продавця та Покупця.

Продукцію доставлено Відповідачу 14.06.2016, а тому, враховуючи п.4.2 Контракту, останній день оплати за продукцію - 19.06.2016.

Однак, станом на день звернення із цією позовною заявою відповідачем, взяті на себе зобов'язання по Контракту не виконано, оплату за продукцію не здійснено у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 2 720 705,00 рублів, що еквівалентно 1 113 747,80 грн. за офіційним курсом Національного банку України.

Станом на день розгляду справи, не зважаючи на обов'язок замовника сплатити вартість поставленого товару, гроші не перераховані на поточний рахунок позивача, тобто умови договору щодо строків оплати товару замовником було порушено.

Отже, в порушення умов договору та вимог законодавства України замовник не здійснив оплату заборгованості на загальну суму 2 720 705,00 рублів, що еквівалентно 1 113 747,80 грн. за офіційним курсом Національного банку України за поставлений товар в повному обсязі згідно з зазначеним договором.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 2 720 705,00 рублів, що еквівалентно 1 113 747,80 грн. за офіційним курсом Національного банку України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені.

За прострочення оплати, визначеної п.4.2 Контракту, Продавець має право стягнути з Покупця пеню в розмірі 0,05% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення, але не більше 20% (двадцяти відсотків) від вартості неоплаченої продукції (п.7.1 Контракту).

Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань надає право сторонам самостійно визначати розмір неустойки за невиконання грошових зобов'язань, однак обмежує її розмір, фактично подвійною обліковою ставкою НБУ, що діє на час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач не оплатив надані послуги, то позивач нарахував відповідачеві пеню, яка складає 191 809,35 рублів, що еквівалентно 77 744,31 грн. Суд визнає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позов в цій частині.

Суд зазначає, що в Контракті відсутнє посилання на вибір права, що підлягає застосуванню при вирішенні спору.

За приписами ст. 5 ЗУ Про міжнародне приватне право учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.32 ЗУ Про міжнародне приватне право зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

Згідно з ч.3 ст.32 ЗУ Про міжнародне приватне право , якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

В зв'язку з тим, що в Контракті відсутнє посилання на вибір права, що підлягає застосуванню, до його змісту, з урахуванням вимог ч.3 ст.32 ЗУ Про міжнародне приватне право , необхідно застосовувати право України, оскільки, місцезнаходження Продавця - на території України.

Водночас, у п.10.6 Контракту передбачено, що по всім іншим відносинам сторін, не врегульованими в тексті Контракту, сторони керуються цивільним законодавством Російської Федерації.

Проте, зазначеним пунктом Контракту сторони дійшли згоди щодо застосування цивільного законодавства Російської Федерації до відносин, які виникають (або можуть виникнути) в процесі виконання сторонами умов Контракту, при цьому, даним пунктом Контракту, жодним чином не визначено право, яке необхідно застосовувати щодо вирішення спорів відповідно до п.8.2 Контракту.

Отже, резюмуючи виклацене вище, даний спір підлягає розгляду у Господарському суді міста Києва та до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Олбрізсервіс задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АЛИТ ПРИМ (238310, Російська Федерація, Калінінградська обл., Гур'ївський район, с. Мале Ісаково, вул. Гур'ївська, буд. 5, ідентифікаційний код 60571424) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Олбрізсервіс (02093, м.Київ, вул. Російська, буд. 59, код ЄДРПОУ 23392043) суму основного боргу у розмірі 2 720 705(два мільйони сімсот двадцять тисяч сімсот п'ять) рублів 00 копійок, що еквівалентно 1 113 747(один мільйон сто тринадцять тисяч сімсот сорок сім) грн. 80 коп. за офіційним курсом Національного банку України, пеню в сумі 191 809(сто дев'яносто одна тисяча вісімсот дев'ять) рублів 35 копійок, що еквівалентно 77 744(сімдесят сім тисяч сімсот сорок чотири) грн. 31 коп. за офіційним курсом Національного банку України та суму судового збору у розмірі - 18 084(вісімнадцять тисяч вісімдесят чотири) грн. 23 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 28.12.2016