Рішення

від 07.12.2016 по справі 910/18061/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016Справа №910/18061/16 За позовом Приватного підприємства "Комсервіс-Безпека"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верміліон Солюшнс"

про стягнення 8 002,78 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Зінченко І.О., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва надійшли позовні вимоги Приватного підприємства "Комсервіс-Безпека" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верміліон Солюшнс" (далі - відповідач) про стягнення 8 002,78 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2016 було порушено провадження у справі № 910/18061/16, розгляд справи призначено на 16.11.2016.

20.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 06.10.2016 про порушення провадження у справі № 910/18061/16.

16.11.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 06.10.2016 позивач виконав.

16.11.2016 представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 06.10.2016 відповідач не виконав.

Враховуючи не з'явлення в судове засідання представника відповідача та не подання відповідачем витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 07.12.2016.

У судове засідання 07.12.2016 представник позивача з'явився, надав суду документи для долучення до матеріалів справи та заяву про відмову від частини позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 07.12.2016 не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 07.12.2016 заяву позивача про відмову від частини позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Пунктом 3.12 Постанови визначено, що згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що такі дії позивача не суперечать приписам чинного законодавства України, а відтак, суд розглядає позовні вимоги за виключення їх частини про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% та штрафу - 7%.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Верміліон Солюшнс (далі - змовник, відповідач) та Приватним підприємством КомСервіс-Безпека (далі - позивач, виконавець) було укладено Договір про спостереження за спрацюваннями засобів охоронно-тривожної сигналізації № 1599-ПО (далі - Договір - 1), відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульту централізованого спостереження об'єкт, а саме: нежитлові приміщення (Радіо-бар), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставеллі, 12, літера А. Пультовий номер: 5.1.5.1.

Пунктом 8.1 Договору - 1 встановлено, що вартість послуг виконавця не залежить від фактичного часу охорони і становить суму: 583,33 грн, ПДВ (20%): 116,67 грн, загальна вартість: 700,00 грн за один місяць. Оплата за цим договором здійснюється на умовах передплати і проводиться щомісячно, в термін перших п'яти банківських днів поточного місяця.

01.10.2013 між сторонами був підписаний Акт вводу в експлуатацію охоронної та тривожної сигналізації та обстеження технічного стану об'єкта, що є Додатком № 1 до Договору - 1.

01.10.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про спостереження за спрацюванням засобів пожежної сигналізації № 1613-ПС (далі - Договір - 2), відповідно до умов якого відповідач, як замовник, доручає, а позивач, як виконавець, приймає на себе зобов'язання по цілодобовому спостереженню за спрацюванням працездатної установки пожежної сигналізації, яка підключена до системи зв'язку та технічному обслуговуванню системи зв'язку. Послуги надаються замовнику на об'єкті: Нежитлові приміщення (Радіо-бар), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставеллі, 12, літера А.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.4. та 4.5. Договору - 2 вартість послуг виконавця становить суму: 166,67 грн, ПДВ 20%: 33,33 грн, загальна вартість 200,00 грн за один місяць. Оплата за цим договором здійснюється на умовах передплати і проводиться щомісячно, в термін перших п'яти банківських днів поточного місяця.

До закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта прийняття послуг, який останній зобов'язаний до 5 числа наступного місяця підписати і повернути один примірник підписаного акту виконавцю.

За умови неповернення замовником підписаного акта прийняття наданих послуг, чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 4.4. цього Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Позивач зазначає суду про те, що ним були виконані його обов'язки за Договорами 1 та 2 належним чином, в свою чергу, відповідачем були порушені умови вказаних Договорів в частині оплати за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем по Договорам 1 та 2 в загальному розмірі 2 000,00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Проаналізувавши умови Договору та додатків до нього, суд встановив, що за своїм змістом та юридичною природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом досліджені наявні у матеріалах справи докази наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за Договорами 1 та 2, з урахуванням умов вказаних Договорів та вставлено, а відповідачем не спростовано, що позивачем були надані відповідачу послуги за Договорами 1 та 2 в загальному розмірі 2 000,00 грн (1 400,00 грн за Договором - 1; 600,00 грн за Договором - 2).

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на спростування доводів позивача, щодо несплати відповідачем коштів за отримані послуги за Договорами 1 та 2, в загальному розмірі 2 000,00 грн.

Таким чином, суд визнає доводи позивача щодо порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договорами 1 та 2 на загальну суму 2 000,00 грн обґрунтованими.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в загальній сумі 2 016,67 грн, 3% річних в загальному розмірі 157,92 грн та інфляційні втрати в загальному розмірі 1 762,18 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1.5 Договору - 1 у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг, замовник за кожен день прострочення зобов'язаний виплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Згідно з п. 5.3 Договору - 2 у разі затримки платежів, передбачених п. 4.2 цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу, за кожний прострочений день.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення з відповідача суми пені, з урахуванням умов Договорів 1 та 2, та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 2 016,68 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. (п. 1.2, 1.3, 1.4 Постанови).

Таким чином, враховуючи наявність факту порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за Договорами 1 та 2, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, доданого позивачем до матеріалів справи, та встановлено, що позивачем вірно визначено розмір вказаних показників, а тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в загальному розмірі 157,92 грн та інфляційні втрати в загальному розмірі 1 762,18 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договорами, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 5 936,78 грн підлягають задоволенню, в іншій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 80, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/18091/16 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верміліон Солюшнс" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 6; ідентифікаційний код: 37826406) на користь Приватного підприємства "Комсервіс-Безпека" (04210, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграду, будинок 6, корпус 1; ідентифікаційний код: 35900097) пені та штрафу в загальному розмірі 2 066 (дві тисячі шістдесят шість) грн 00 коп. припинити.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верміліон Солюшнс" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 6; ідентифікаційний код: 37826406) на користь Приватного підприємства "Комсервіс-Безпека" (04210, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграду, будинок 6, корпус 1; ідентифікаційний код: 35900097) заборгованість за надані послуги в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп., пеню в розмірі 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн 68 коп., 3% річних в розмірі 157 (сто п'ятдесят сім) грн 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 18 коп. та витрати по сплаті судового збору 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Повне рішення складено 28.12.2016.

Суддя О.В. Нечай