Постанова

від 28.12.2016 по справі 804/8745/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 р.Справа №804/8745/16 11 год. 25 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участю: представника позивача представника третьої особи 1 третьої особи 2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гончарово до Відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, державного реєстратора Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фермерське господарство Юлія-С , ОСОБА_5, про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

7 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Гончарово звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фермерське господарство Юлія-С , ОСОБА_5, у якому просить скасувати рішення Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області індексний номер 30873947 від 10 серпня 2016 року про державну реєстрацію права оренди за Фермерським господарством Юлія-С земельної ділянки кадастровий номер 1225282500-01-008-0023, що знаходиться на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до судового розгляду та залучено до участі у справі як другого відповідача державного реєстратора Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації ОСОБА_6.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- 01.09.2004 року між СТОВ Гончарово та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_7 передала у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення строком на 10 років, яка знаходиться на території Девладівської сільської ради за кадастровим номером 1225282500-01-004-0023, додатковою угодою строк дії договору подовжено до 31.12.2021 року;

- позивачу стало відомо, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30873947 від 10.08.2016 року, прийнятим Софіївським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області в особі державного реєстратора ОСОБА_6 зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за ФГ Юлія-С ;

- право оренди на вказану земельну ділянку вже набуто позивачем з 2004 року й сам по собі факт державної реєстрації права оренди зазначених земельних ділянок за ФГ Юлія-С не скасовує набуте позивачем право оренди.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала обрану правову позицію.

Від відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації надійшли письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що документи, подані для проведення спірних реєстраційних дій щодо реєстрації договорів оренди на вищевказані земельні ділянки, запити до Держземагенства щодо зареєстрованих прав на вищезазначені земельні ділянки, в Софіївській райдержадміністрації відсутні. Відповідачу не зрозуміло які саме дії відділу реєстрації Софіївській райдержадміністрації були протиправними.

Представник третьої особи ФГ Юлія-С та ОСОБА_5 в судовому засіданні наголошувала на правомірності проведеної реєстрації за ФГ Юлія-С та просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 01.09.2004 року між СТОВ Гончарово (орендар) та ОСОБА_7 (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Девладівської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,0965, у тому числі ріллі 8,0965 га, розташована на схилі до 3 градусів із чорноземами звичайними середньо гумусними глибокими слабо змитими. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 75029,67 грн. Договір укладено на 10 років з 01.09.2004 року по 01.09.2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

03.06.2004 року сторонами складено акт про передачу та прийом земельної ділянки №1225282500-01-008-0023 від ОСОБА_7 до СТОВ Гончарово строком на 10 років, який скріплений підписами сторін.

Договір зареєстрований у Софіївському районному відділу Дніпропетровської філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040613301229 від 20.07.2006 року.

25.08.2011 року між позивачем (орендар) та ОСОБА_7 (орендодавець) укладено додаткову угоду, внесено зміни у вартість орендної плати за земельну ділянку та подовжено дію договору до 31.12.2021 року.

Додаткову угоду зареєстровано в відділі Держкомзему Софіївського району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №122528254000436 від 23.11.2011 року.

05.12.2016 року з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку позивачу стало відомо, що 10.08.2016 року зареєстровано право оренди землі за кадастровим №1225282500-01-008-0023 за Фермерським господарством Юлія-С .

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право оренди земельної ділянки зареєстровано за Фермерським господарством Юлія-С рішенням державного реєстратора Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації ОСОБА_6 за №30873947 від 10.08.2016 року.

Встановлюючи підстави для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим №1225282500-01-008-0023 за Фермерським господарством Юлія-С , судом встановлено, що орендодавець земельної ділянки ОСОБА_7 померла 09.12.2014 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №486, спадкова справа 03-2015, спадкоємцем майна ОСОБА_7, визначеного у заповіті є ОСОБА_5.

Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 8,0965 га, землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Девладівської сільської ради, що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ДП №005096, виданого Головою Девладівської сільської ради від 23.10.2001 року, та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №78, кадастровий №1225282500:01:008:0023.

23.06.2015 року рішенням державного реєстратора Софіївського районного нотаріального округу ОСОБА_8 №22295244 зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим №1225282500:01:008:0023 за ОСОБА_5.

01.08.2016 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та Фермерським господарством Юлія-С (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавцем передано орендарю в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим №1225282500:01:008:0023. Договір укладено на 12 років. Передача земельної ділянки за договором вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Актом прийому-передачі земельної ділянки передано земельну ділянку Фермерському господарству Юлія-С .

Таким чином, судом встановлено, що спірну державну реєстрацію, яка є предметом спору у цій справі, проведено на підставі договору оренди землі, укладеного між спадкоємцем земельної ділянки ОСОБА_5 та Фермерським господарством Юлія-С .

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що на момент укладення договору оренди між Товариством з обмеженою відповідальністю Гончарово та ОСОБА_7, діяв Порядок державної реєстрації договорів оренди землі , затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25.12.1998 року №2073, підпунктами 3, 4 якого було встановлено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське та Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель , затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року №174, чинним на момент укладення договорів оренди землі від 10.02.2006 року, державна реєстрація державного акту на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Зі змісту статті 125 Земельного кодексу України судом встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до змісту пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, в тому числі право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 Земельного кодексу України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав, які підлягають реєстрації, спрямованість на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією з засад державної реєстрації прав Закон №1952 визначив гарантування державою достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 3).

При цьому встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою, а інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Особливістю правовідносин Закон №1952 у статті 3 визначив, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №1952 відмовляє у державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, встановлені статтею 17 Закону №1952, в частині 3 якої зазначено: документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, державний реєстратор перевіряє наявність необхідних документів, їх відповідність вимогам законодавства та відсутність перешкод для реєстрації.

Поряд з цим, належить враховувати спрямованість держави на забезпечення визнання та захисту державою прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, які знайшли відображення та врегульовані Законом №1952.

До кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства та визначення факту виникнення у заявника речового права на нерухоме майно.

Саме зазначене положення Закону №1952 встановлює межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

Оскільки державний реєстратор нерухомого майна виступає в спірних правовідносинах від імені держави, він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість.

Виконання такого обов'язку впливає на весь оборот нерухомості й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об'єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Особлива цінність землі як об'єкта прав на нерухомість зумовлює специфіку документів, які підтверджують виникнення та існування права власності та інших речових прав на неї.

За загальним правилом, визначеним частиною 6 статті 3 Закону №1952 будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано.

За загальним правилом державний реєстратор перевіряє наявність необхідних документів, їх відповідність вимогам законодавства та відсутність перешкод для реєстрації.

Здійснюючи державну реєстрацію речового права, державний реєстратор підтверджує від імені держави України відповідність вимогам закону всіх поданих документів, перелік яких є виключним, та в результаті встановлення такої відповідності проводить реєстраційну дію, за результатами якої в цивільний обіг вводиться відповідний об'єкт речового права.

Першим та основним правилом і обов'язком державного реєстратора, закріпленим пунктом 1 частини 2 статті 9 Закону №1952 є наступне:

1) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Вказаний перелік є вичерпним.

Підпунктом 15 пункту 196 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року за № 1051 встановлено, що на офіційному веб-сайті Держгеокадастру за допомогою технологічних та програмних засобів Державного земельного кадастру оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, права користування (сервітут) земельної ділянки, права постійного користування, права оренди (суборенди) земельною ділянкою; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій). У разі надання відомостей про державну реєстрацію права оренди (суборенди) земельної ділянки зазначається цільове призначення такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що в Держгеокадастрі відсутні інформація про наявність обтяжень земельної ділянки №1225282500:01:008:0023 або похідних прав.

Державним реєстратором Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації ОСОБА_6 було прийнято оскаржуване рішення №30873947 від 10.08.2016 року на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.08.2016 року, укладеного між ОСОБА_9 та ФГ Юлія-С , та інформації з Держгеокадастру про відсутність обтяжень на вказану ділянку.

Крім того, суд зазначає, що договір оренди землі, укладений 1 серпня 2016 року між ФГ Юлія-С , як орендарем, та ОСОБА_9, як орендодавцем, не є нікчемними в силу вимог статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки його недійсність не встановлена законом, а є оспорюваним правочином, який позивачем в судовому порядку не оскаржувався та на момент розгляду цієї справи судом є дійсними.

Таким чином, суд не може захистити права позивача у цій справі вирішивши спір про право цивільне, оскільки це не відноситься до компетенції адміністративного суду, проте може надати оцінку додержання правил та процедур відповідачем.

Належним способом захисту позивача є звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди землі, що може бути підставою для скасування його реєстрації.

Отже, державним реєстратором при прийнятті рішень про державну реєстрацію прав індексний номер 30873947 від 10.08.2016 року, керуючись відомостями з Державного земельного кадастру, та чинним договором оренди землі від 01.08.2016 року, було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує.

Державний реєстратор у цій справі є суб'єктом владних повноважень, який повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідачем не вчинено дій, що виходять за межі законодавства, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Гончарово до Відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, державного реєстратора Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фермерське господарство Юлія-С , ОСОБА_5, про скасування рішень - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 28 грудня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1