Постанова

від 23.12.2016 по справі 826/5010/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2016 року № 826/5010/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю Готель Україна-Донецьк про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України (надалі - ПАТ Державний ощадний банк України , позивач) до Департаменту Державної виконавчої служби України, Міністерства юстиції України (надалі також відповідач), за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю Готель Україна-Донецьк (надалі - ТОВ Готель Україна-Донецьк , третя особа) про визнаття протиправною та скасування постанови №50337841 від 01.03.2016р. державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейка М.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки ні положеннями Закону України "Про виконавче провадження" та постанови Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014р. ні положеннями інших нормативно-правових актів не передбачено такої обставини, що виключає здійснення виконавчого провадження, як знаходження майна боржника на яке пропонується звернути стягнення, в населеному пункті, який перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Представник позивача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав клопотання щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень суду не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Так, 06.06.2014 АТ Ощадбанк подано до відділу примусового виконання рішень ДВС України заяву № 26/3-01-1044-6699 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни №352 від 23.05.2014р. про звернення стягнення на майно, а саме: об'єкт реконструкції, а саме будівля готелю з прибудовою, в тому числі будівля готелю готовністю 56% літ. А-10. прибудова готовністю 67% літ. А-2. який знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема, буд. 88Г (вісімдесят вісім з літерою г), який належить на праві власності ТОВ Готель Україна-Донецьк , 83050. м. Донецьк, вул. Артема, буд. 88 г, код ЄДРПОУ 37295290. Зазначене майно - об'єкт реконструкції - на підставі договору іпотеки №59 (зі всіма змінами та доповненнями до нього), посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Анікіною І.О. 22.11.2012р. за реєстровим № 5094 - передане в іпотеку ПАТ Державний ощадний банк України , строк платежу за яким достроково настав - 22.07.2013 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, пропоную задовольнити вимоги ПАТ Державний ощадний банк України у сумі 497 000 000,00 грн. та 23 025 872,00 долари США (еквівалент за курсом НБУ - 266 958 114,65 грн.), а також витрати по вчиненню виконавчого напису нотаріуса 22 857, 00 грн. Строк за який проводиться стягнення: з 22.07.2013 року по 23.05.2014 року(включно)№.

Постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України від 20.06.2014р. відкрито виконавче провадження.

В подальшому, постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України від 01.04.2015р. повернуто виконавчий документ стягувачу - ПАТ Державний ощадний банк України зазначивши, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 01.04.2016р.

Позивач 24.02.2016р. звернувся до Департаменту Державної виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі вищезазначеного напису нотаріуса.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком Максимом Валерійовичем постановою від 01.03.2016р. ВП №50337841 відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону у зв'язку із наявністю передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В мотивувальній частині зазначеної постанови зазначено, що згідно виконавчого напису необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно. В той же час, Кабінет Міністрів України (розпорядження від 07.11.2014р. №1085-р) затвердив перелік населених пунктів, до кого відноситься м. Донецьк, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Таким чином, оскільки державний виконавець фактично позбавлений можливості провести опис та арешт майна боржника за його місцезнаходженням, а отже, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 11 Закону України Про виконавче провадження визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 6 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі документи, як виконавчі написи нотаріуса.

Частинами першою та другою статті 25 зазначеного Закону, встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, на державного виконавця покладається обов'язок прийняти виконавчий документ, до яких, зокрема, відносить виконавчий напис нотаріуса, і за заявою стягувача відкрити протягом 3 днів виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом України Про виконавче провадження , і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

З аналізу пункту 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що державний виконавець може відмовити у відкритті виконавчого провадження виключно за наявності чітко передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, а не будь-яких обставин, які унеможливлюють або створюють перешкоди для вчинення виконавчих дій.

Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", постановою Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" факт перебування майна, на яке має бути звернуто стягнення за виконавчим документом, на території проведення антитерористичної операції не визначено обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження.

Інших обставин, визначених законом такими, що виключають здійснення виконавчого провадження відповідачем в оскаржуваній постанові не наведено, як і не зазначено про наявність інших обставин, які є підставами для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З огляду на викладене, оскільки заходи примусового виконання рішення (в даному випадку, опис і арешт майна боржника за місцем його знаходження) застосовуються лише після закінчення строків для самостійного виконання боржником рішення, державним виконавцем неправомірно здійснено оцінку можливості їх проведення на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, а не на стадії примусового виконання рішення.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що у суду відсутні підстави для висновку про наявність обставин, які відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" є підставами для відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови ВП №50337841 від 01.03.2016р.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову №50337841 від 01.03.2016р. державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейка М.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України (код ЄДРПОУ 00032129) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко