Ухвала

від 21.12.2016 по справі 804/12665/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року м. Київ К/800/11899/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангоб" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась із позовом до суду, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангоб» кошти у сумі 29147,02 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 року, провадження у справі закрито з підстав, передбачених ч.1 ст.157 КАС України, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності та законності використання земель міста, управління майном, що належить територіальній громаді в виконавчому комітеті Орджонікідзевської міської ради за період з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року, на адресу останнього в особі міського голови м. Орджонікідзе направлено вимогу від 18.06.20115 року № 04-08-02-13/5380 щодо усунення виявлених порушень.

За наслідками виконання (невиконання) такої вимоги залишись не відшкодованими збитки у розмірі 29147,02 грн., які були завдані міському бюджету на вказану суму в результаті завищення вартості будівельних робіт підрядником - ТОВ «Ангоб» на виконання укладеного з виконкомом договору підряду № 54 від 14.09.2012 року.

Оскільки завдані збитки ані виконкомом, ані ТОВ «Ангоб» не відшкодовані, ДФІ звернулась до суду з даним позовом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини першої та пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Суб'єктом владних повноважень, за визначенням цього Кодексу, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу).

Із аналізу наведених процесуальних норм випливає, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правових характер та суб'єктний склад спірних правовідносин.

Пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У цьому випадку позов заявлено не до підконтрольної установи, щодо якої здійснено перевірку - виконкому, а до ТОВ "Ангоб".

На думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши зміст позову та характер спірних правовідносин, дійшли правильного висновку, що вимоги органу державного фінансового контролю у цій справі заявлені з метою відшкодування збитків, завданих державі та підконтрольній установі внаслідок дій іншого суб'єкта господарювання. Так, заявник у позові вказує на виявлені збитки та їх розмір.

Відшкодування шкоди є формою цивільно-правової відповідальності та інститутом цивільного права, а позивач, хоча і є суб'єктом владних повноважень, але у даних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій у відношенні відповідача.

Отже, питання відшкодування матеріальної шкоди (збитків), яка, на думку позивача, завдана державі діями юридичної особи (не суб'єкта владних повноважень та непідконтрольної позивачу організації), носить приватноправовий зміст, а тому не може розглядатись та вирішуватись у порядку адміністративного судочинства. Такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відтак, спірні правовідносини не підпадають під дію пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, адже позивач у цих правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій відносно відповідача.

Згідно з п.1.ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись статей 220, 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: