Рішення

від 22.12.2016 по справі 371/1165/16-ц

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.12.2016 Єдиний унікальний № 371/1165/16-ц

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 1165 /16-ц

Провадження № 2 /371/ 573 /16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Харченко І.С.,

за участі

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної організації,

В С Т А Н О В И В :

До Миронівського районного суду Київської області із вказаним позовом звернувся виконуючий обов'язки начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 та просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини 33 179 гривень 91 копійку.

Позов обґрунтований тими обставинами, що внаслідок дій відповідачів, пов'язаних із незаконним звільненням ОСОБА_6 з посади завідувача лікарні-лікаря по хворобам молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини, позивач поніс збитки в розмірі 33 179 гривень 91 копійки.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав, про що надав письмову заяву (а.с. 59-60).

Відповідач ОСОБА_5, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно на судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.

Згідно з ст. 169 ЦПК України неявка в судове засідання належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи відповідача, не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, зважаючи на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що наказом начальника управління ветеринарної медицини в Миронівському районі Київської області від 15 січня 2015 року № 3 відповідача ОСОБА_4 було призначено виконуючим обов'язки начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини з 16 січня 2015 року (а.с. 14).

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року (ЄУН 371/815/15-ц) встановлено, що виконуючий обов'язки начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4 своїм наказом від 06 квітня 2015 року № 69 звільнив ОСОБА_6 з посади завідувача лікарні-лікаря по хворобам молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини (а. с. 24-29).

Цим же рішенням, Миронівський районний суд Київської області визнав наказ виконуючого обов'язки начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4 від 06 квітня 2015 року № 69 про звільнення ОСОБА_6 з посади завідувача лікарні-лікаря по хворобам молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини незаконним та поновив його на цій посаді, при цьому стягнувши з Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22509 гривень 10 копійок, судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок та 2500 гривень судових витрат.

Вказане рішення суду набрало законної сили 27 листопада 2015 року.

Зазначеним рішенням встановлено факт незаконного звільнення виконуючим обов'язки начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4 завідувача лікарні-лікаря по хворобам молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медициниОСОБА_6.

Згідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до відомості Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини про заробітну плату поновленого на роботі ОСОБА_6, йому в грудні 2015 року нараховано 22509 гривень 10 копійок, з яких без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів виплачено 16796 гривень 30 копійок (а.с. 32).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив факт отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно рішення суду.

Платіжним дорученням від 05 вересня 2016 року за № 288 Миронівська районна державна лікарня ветеринарної медицини виплатила ОСОБА_6 згідно вищезазначеного рішення суду 2500 гривень понесених ним судових витрат (а.с. 33).

Платіжним дорученням від 04 серпня 2016 року за № 253 Миронівська районна державна лікарня ветеринарної медицини виплатила ОСОБА_6 згідно вищезазначеного рішення суду 243 гривні 60 копійок сплаченого ним судового збору (а.с. 35).

Платіжним дорученням від 28 грудня 2015 року за № 41 Миронівська районна державна лікарня ветеринарної медицини сплатила до податкових органів Київської області за компенсацію заробітної плати ОСОБА_6 за 2015 рік в розмірі 8170 гривень 81 копійку (а.с. 34).

Таким чином судом встановлено, що внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_4, який використовуючи своє службове становище, будучи виконуючим обов'язки начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини 06 квітня 2015 року незаконно звільнив ОСОБА_6 з посади завідувача лікарні-лікаря по хворобам молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини, чим спричинив Миронівській районній державній лікарні ветеринарної медицини шкоду в загальному розмірі 33 423 гривні 51 копійку (22509,10+2500+8170,81+243,60=33423,51).

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Пунктом 8 ст. 134 КЗпП України встановлено, що службова особа винна в незаконному звільненні працівника несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Зважаючи на вказані норми законодавства, ОСОБА_4 несе повну матеріальну відповідальність перед Миронівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини за незаконне звільнення ОСОБА_6, яке сталося у зв'язку із виконанням відповідачем обов'язків начальника цієї лікарні.

Оскільки позивач має право на відшкодування йому відповідачем шкоди в розмірі 33 423 гривні 51 копійку, але звернувся до суду з позовом про стягнення цієї шкоди лише у розмірі 33 179 гривень 91 копійки (тобто меншому розмірі), то суд, з огляду на принцип диспозитивності, передбачений ст. 11 ЦПК України, вважає, що позов підлягає задоволенню саме в заявленому розмірі.

Таким чином, позов в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини шкоди, завданої його неправомірними діями, в розмірі 33179 гривень 91 копійки є законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Позов в частині стягнення з ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_4 на користь Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини шкоди, завданої позивачу неправомірними діями задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 134 КЗпП України передбачено відповідальність службової особи винної в незаконному звільненні працівника, перед підприємством, установою, організацією в якій вона працює (працювала).

Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками звернув увагу судів, що суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина. За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.

Аналізуючи норми ст. ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 134, 237 КЗпП України суд приходить до висновку, що ними встановлено відповідальність працівників перед підприємством, установою чи організацією, у якій він працює (працював) за шкоду, заподіяну цьому підприємству, установі чи організації винними протиправними діями, які сталися під час виконання ним своїх трудових обов'язків перед цим підприємством, установою, організацією.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що ОСОБА_5 був працівником Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які вказують, що ОСОБА_5, як начальник управління ветеринарної медицини в Миронівському районі Київської області мав повноваження на звільненні завідувача лікарні-лікаря по хворобам молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини, чи якимось чином впливати на цей процес.

Положення про управління ветеринарної медицини в Миронівському районі, затверджене наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 10 липня 2012 року № 222, яке одночасно є посадовою інструкцією начальника цього управління, не передбачає його повноважень на прийняття рішень про звільнення (притягненні до дисциплінарної відповідальності) завідувача лікарні-лікаря по хворобам молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини, чи інших рядових працівників (а.с. 80-86).

Відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Миронівська районна державна лікарня ветеринарної медицини є окремою юридичною особою (а.с. 94).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Трудовий договір свідка ОСОБА_6 з Миронівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини був розірваний виконуючим обов'язки начальника цієї лікарні ОСОБА_4 за ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

За ст. 40 КЗпП України лише власник або уповноваженим ним органом може розірвати трудову угоду з працівником.

ОСОБА_5 не був власником Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини або особою, до повноважень якої входило право на звільнення завідувача лікарні-лікаря по хворобам молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини, чи інших рядових працівників цієї лікарні, а тому суд не може погодитись із доводами представника позивача про те, що він повинен нести солідарну відповідальність перед Миронівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини за видачу виконуючим обов'язки начальника цієї лікарні ОСОБА_4 незаконного наказу про звільнення ОСОБА_6 з роботи в лікарні.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року (ЄУН 371/815/15-ц) встановлено факт незаконності видачі наказу про звільнення ОСОБА_6 з посади завідувача лікарні-лікаря по хворобам молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини, який виданий виконуючим обов'язки начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 визнав той факт, що саме до його повноважень входило звільнення з посади завідувача лікарні-лікаря по хворобам молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини.

Суд відхиляє доводи сторони позивача та відповідача ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_6 звільнено з посади завідувача лікарні-лікаря по хворобам молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини під тиском ОСОБА_5, який в той час займав посаду начальника управління ветеринарної медицини в Миронівському районі Київської області, оскільки в матеріалах справи відсутні докази цього.

До матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів, які безапеляційно свідчать, що ОСОБА_5 вчиняв тиск на ОСОБА_4 під час видачі останнім наказу про звільнення ОСОБА_6.

Статтею 60 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

В рішеннях Миронівського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року (а.с. 16-20) та від 16 листопада 2015 року (а.с. 24-29) не встановлено факту здійснення начальником управління ветеринарної медицини в Миронівському районі Київської області ОСОБА_5 тиску на виконуючим обов'язки начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4, з метою змушування його до звільнення ОСОБА_6 (в них лише зафіксовано думку представника позивача). ОСОБА_5 не був учасником в розгляді цих справ (не був ні стороною, ні третьою особою).

Таким чином, суд вважає, що відповідальність за заподіяння Миронівській районній державній лікарні ветеринарної медицини шкоди в розмірі 33 179 гривень 91 копійки, що сталася внаслідок прийняття виконуючим обов'язки начальника цієї лікарні ОСОБА_4 незаконного наказу про звільнення ОСОБА_6 - повинен нести ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

При зверненні до суду позивач поніс наступні судові витрати: сплатив судовий збір в сумі 1378 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 311 від 26 вересня 2016 року, оплатив правові послуги адвоката ОСОБА_7 в розмір 3000 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 348 від 26 жовтня 2016 року.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 21, 40, 134, 237 КЗпП України, ст. 65 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 16, 1191 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 1-3, 8, 10, 11, 15, 57-61, 63, 88, 169, 179, 208-209, 212-215, 218, 222-223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Миронівської районної Державної лікарні ветеринарної медицини, ідентифікаційний код 00718921, шкоду завдану його неправомірними діями, в розмірі 33 179 (тридцять три тисячі сто сімдесят дев'ять) гривень 91 копійку .

3.В задоволені решти позову відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Миронівської районної Державної лікарні ветеринарної медицини, ідентифікаційний код 00718921, судові витрати в розмірі 4378 (чотири тисячі триста сімдесят вісім) гривень.

5.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

6.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис ОСОБА_8

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук