Ухвала

від 29.12.2016 по справі 554/14501/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/14501/15-к Номер провадження 11-кп/786/813/16Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого ОСОБА_2

Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтави матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Октябрського районного суду м.Полтава від 15 липня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Донецьке Ізюмського району Харківської області,

громадянина України, українця, з неповною середньою

освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за

адресою:

АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за

адресою: АДРЕСА_2 , раніше

судимого,-

визнано винним та засуджено у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, і призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 15.07.2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання за цим вироком зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 - з 18.09.2015 року до вступу вироку в законну силу, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду, ОСОБА_9 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за таких обставин.

16.09.2015 близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_7 , після вживання спиртних напоїв, перебуваючи біля 6-го під`їзду, будинку по АДРЕСА_3 , зустрів раніше незнайомого йому ОСОБА_10 , з яким почали спілкуватись на побутові теми.

Під час розмови, на питання ОСОБА_10 про те, чому ОСОБА_7 знаходиться у військовій формі, останній став розповідати, що він був учасником бойових дій під час проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з тим, що повідомлені ОСОБА_7 відомості про його участь в бойових діях під час проведення антитерористичної операції викликали у ОСОБА_10 сумнів в їх дійсності, а також підозру про можливі спекуляції зазначеним' статусом для входження в довіру з метою вчинення шахрайських дій чи отримання державних соціальних гарантій, останній повідомив підозрюваному, що викличе працівників міліції.

Після цього ОСОБА_10 , діючи з метою затримання та передачі ОСОБА_7 працівникам органів внутрішніх справ для встановлення його особи та перевірки на причетність до можливих правопорушень, став утримувати останнього на місці, тримаючи того за руки та верхній одяг.

Одночасно для виклику працівників органів внутрішніх справ ОСОБА_10 дістав мобільний телефон, по якому зв`язався з черговою частиною Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області та намагався повідомити про затримання ним ОСОБА_7 як особи, що підозрюється у можливих зловживаннях статусом учасника бойових дій під час проведення антитерористичної операції.

У цей час, помітивши у ОСОБА_10 в руках мобільний телефон, у ОСОБА_7 раптово виник умисел на його заволодіння шляхом вчинення розбійного нападу, поєднаного з протиправним заподіянням смерті потерпілого з корисливих мотивів.

ОСОБА_7 , діючи умосно з метою протиправного позбавлення життя потерпілого ОСОБА_10 та нападу на нього з метою заволодіння його майном дістав ніж, яким цілеспрямовано наніс не менше семи ударів з великою силою в життєво важливі органи - область грудної клітини, шиї та голови потерпілого.

Внаслідок вчинення вищевказаних дій, під час нападу на потерпілого, пов`язаного із застосуванням фізичного насильства, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1586 від 09.11.2015 обвинувачений ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_10 наступні тілесні ушкодження:

-перша група: проникаючі рани грудної клітини з ушкодженням легені, які ускладнились внутрішньогрудною кровотечею та гемапневмотораксом, які оцінюються в своїй сукупності, як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя;

-друга група: колюче-різані рани обличчя, шиї та передньої грудної клітини, які кваліфікуються як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Надалі, скориставшись тим, що внаслідок спричинених тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 не міг чинити активного опору, ОСОБА_7 , діючи умисно, продовжуючи напад на потерпілого ОСОБА_10 з метою заволодіння його майном, вирвав з рук та заволодів мобільним телефоном марки «Lenovo S920» вартістю 3000 гривень, із картою оператора мобільного зв`язку «МТС» вартістю 10 гривень та грошима на рахунку у розмірі 60 гривень, та картою оператора мобільного зв`язку «Лайф» вартістю 10 гривень, чохлом до мобільного телефону вартістю 150 гривень, чим спричинив ОСОБА_10 матеріального збитку на загальну суму 3230 гривень.

Вважаючи, що всі необхідні дії, спрямовані на доведення злочинного умислу на умисне вбивство ОСОБА_10 з корисливих мотивів виконаними, усвідомлюючи, що нанесені у життєво важливі органи тілесні ушкодження мають неодмінно привести до смерті потерпілого, ОСОБА_7 залишив місце події, але з незалежних від нього причин, вказаний злочинний умисел не був доведений до кінця, оскільки потерпілому в подальшому було своєчасно надано кваліфіковану медичну допомогу.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить вирок суду щодо останнього скасувати в частині засудження його за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, п.6 ч.2 ст. 115 КК України та закрити кримінальне провадження в цій частині.

Вирок суду у частині визнання винним ОСОБА_7 за ч.4 ст. 187 КК України залишити без зміни.

Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом не взято до уваги, що потерпілий не вказував, що ОСОБА_9 мав саме намір його вбити, а жодний із свідків не підтвердив, що обвинувачений намагався заподіяти смерть потерпілому з корисливих мотивів.

Вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого чю.2 ст. 15, п.6 ч.2 ст. 115 КК України і не встановлені докази для доведення винуватості його вини.

Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі також просить вирок суду в частині засудження його за ч.2 ст. 15, п.6 ч.2 ст. 115 КК України скасувати, а провадження закрити. Зазначає, що наміру на вбивство потерпілого він не мав, а схвильований сваркою з останнім, зачепив його лезом ножа декілька разів, куди саме не пам`ятає.

Вказує, що судом в обґрунтування його вини покладені показання потерпілого, але не було враховано, що потерпілий не вказував на те, що ОСОБА_9 мав намір його вбити.

Зазначає, що вилучені слідчим в якості речових доказів речі, були вилучені з порушенням процесуальних норм без його участі та йому не належать.

Визнає вину за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України і просить вирок в частині його засудження за цей злочин залишити без змін.

Інші учасники процесу вирок суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 на підтримання поданих ними апеляційних скарг, заперечення проти наданих апеляцій потерпілого ОСОБА_10 , думку прокурора ОСОБА_6 , який вжав вирок суду законним та обгрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг згідно їх меж, вважає, що вони не підлягають до задоволення з таких підстав.

Законність та обґрунтованість винесеного місцевим судом вироку в частині засудження ОСОБА_7 за ч.4 ст. 187 КК України апелянтами в апеляційній скарзі під сумнів не ставиться та не оспорюється, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст.404 КПК України не переглядає рішення суду в цій частині.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, допитаний місцевим судом обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував, що 16.09.2015 року у вечірній час перебував біля будинку АДРЕСА_3 , де у нього виник конфлікт із потерпілим ОСОБА_10 . Не спростовує також ОСОБА_7 , що він тричі навідмаш наніс в сторону потерпілого удари ножем, який він забрав у останнього, не пояснюючи звідки у потерпілого утворилися інші ножеві поранення.

При цьому, детально описуючи як потерпілий дістав та тримав ніж, не зміг пояснити, як саме він відібрав ніж у потерпілого. Будь-які порізи на руках ОСОБА_7 також не зафіксовано. Аналогічні показання ОСОБА_7 надав в суді апеляційної інстанції, без заперечень факту того, що саме ним наносились удари ножем потерпілому . Але згідно матеріалів проведеного слідчого експерименту 19.09.2015 року ОСОБА_7 не заперечував факту належності йому ножа , яким завдав тілесні ушкодження потерпілому. Під час проведення судово- психіатричної експертизи №614 обвинувачений також вказав , що власним ножем завдав потерпілому ножових поранень, коли той телефонував в міліцію.

Допитаний місцевим судом потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що 16.09.2015 близько 21 години він сидів на лавочці будинку АДРЕСА_3 , він біля 6 під`їзду. В цей час до нього підійшов обвинувачений, який перебував у нетверезому стані. Останній був одягнутий у військову форму, на голові у нього була балаклава, але одягнута не повністю - його обличчя було видно. Обвинувачений пояснив, що він із 93 бригади та бере участь у бойових діях, а потім дістав ніж, який був схожий на мисливський, з довжиною леза приблизно 15 см, та металевою рукояткою. Він запитав обвинуваченого, в якій частині він проходив службу, на що останній почав путатись у поясненнях, що стало підозрілим. Потерпілий дістав мобільний телефон і сказав, що викличе працівників міліції, щоб вони перевірили його особу. Обвинувачений відреагував на це спокійно, встав із лавки і підійшов по потерпілого. А потім коли він підніс телефон до вуха і почав телефонувати, ОСОБА_9 наніс йому удар ножем в ліву частину грудної клітини. Ніж обвинувачений тримав у правій руці, а потім лівою рукою намагався забрати мобільний телефон потерпілого, який останній тримав біля вуха. Після цього ОСОБА_10 піднявся з лавочки і схопив ОСОБА_7 за руку, але в цей час отримав ще три удари ножем у передню частину грудної клітини. Обвинувачений перестав наносити удари схопив мобільний телефон і втік. Після нього він покликав свою дружину та попросив її викликати швидку медичну допомогу.

Разом з тим, потерпілий категорично заперечив, що мав при собі ніж та погрожував ним ОСОБА_7 . Як зазначив потерпілий, навпаки, обвинувачений в той вечір мав при собі мисливський ніж в чохлі, який до конфлікту демонстрував йому.

Аналогічні показання потерпілий дав і будучи допитаним в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, показання потерпілого ОСОБА_10 колегія суддів вважає об`єктивними, такими, що узгоджуються між собою та іншими доказами у справі та відповідають фактичним обставинам. Підстав ставити їх під сумнів не вбачається.

Судом першої інстанції об`єктивно встановлено, що ОСОБА_7 злочин вчинив саме із застосуванням ножа, якого мав при собі, шляхом нанесення з великою силою численних, не менше семи ( 2 з них проникаючих, завданих в передню частину грудної клітини, один з яких в ділянку розташування серця) ударів у життєво важливі органи - область грудної клітини та голови потерпілого.

Апеляційні твердження обвинуваченого та його захисника на явно та достовірно спростовуються матеріалами судово медичної експертизи.

Відповідно до висновку експерта № 1586 ( а.с. 206 207 т.1) тілесні ушкодження, що були завдані потерпілому, могли утворитися не менше ніж від 7-ми кратної дії колюче ріжучого предмету, яким міг бути і ніж. Тілесні ушкодження потерпілому наносилися з достатньою для їх утворення силою, яка діяла переважно спереду-назад, зліва-направо, знизу-вгору та згори-вниз.

Допитаний в суді апеляційної інстанції судово медичний експерт ОСОБА_11 , підтвердив висновки даної експертизи, та пояснив, що потерпілому були завдані три проникаючих ножових поранення в передню частину грудної клітини, 2 з яких були проникаючими, а одне не повністю, оскільки ніж вперся в міжребір*е. Ранові канали були більше 3 х см. Загроза для життя потерпілого виникла внаслідок внутрішнього крововиливу і тільки швидке та своєчасне надання медичної допомоги врятувало життя потерпілого. Інші ножеві поранення у потерпілого були не проникаючими.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що обвинувачений заволодів мобільним телефоном потерпілого після застосування ножа та продовжив наносити удари ножем, утримуючи майно потерпілого.

При цьому, правильним є висновок колегії суддів першої інстанції, що це не були удари ножем навідмаш, а навпаки - цілеспрямовані з різною траєкторією - спереду-назад, зліва-направо, знизу-вгору та згори-вниз. Крім цього удари ножем завдавались в місце розташування життєво важливих органів. Крім того , під час проведення слідчого експерименту 19.09.2015 року ОСОБА_7 не заперечував факту належності йому ножа , яким було завдано тілесні ушкодження потерпілому

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки суду, про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч.2 ст. ст. 15, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України правильними.

При обранні покарання обвинуваченому, суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, та врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, даних, що характеризують його особу, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та обставину, яка його обтяжує вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, судом враховано, що обвинувачений в цілому за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, раніше неодноразово судимий, має не погашені і не зняті судимості, в тому числі і за злочини проти життя і здоров`я особи ( т.1 а.с. 52-63, 245-251), а тому прийшов до правильного висновку, що перевиховання ОСОБА_7 , його соціальна реабілітація, можлива лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив останньому покарання, яке є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 15 липня 2016 року щодо ОСОБА_7 без зміни.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4