Рішення

від 27.12.2016 по справі 219/9684/16-ц

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/9684/16-ц

Провадження № 2/219/4467/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Фролової Н.М., при секретарі Шкурат К.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 обмеженою відповідальністю ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ НОВОКАР про захист прав споживачів фінансових послуг, визнання недійсним договору майнового лізингу, стягнення грошових коштів ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача в якій просить: визнати недійсним договір майнового лізингу № 001317 укладений 31 серпня 2016 року, між ним та відповідачем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ НОВОКАР"; стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ НОВОКАР" (СДРПОУ 33541687) на його користь 39000,00 (тридцять дев'ять тисяч гривень), посилаючись на те, що 31 серпня 2016 року, між ним та відповідачем було укладено договір майнового лізингу № 001317.

Відповідно до умов договору, зокрема пунктом 2.1 договору передбачено, що Лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно (надалі предмет лізингу визначений у пункті 3.1. цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та оплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів, (місяців) згідно з графіком сплати лізингових платежів (Додаток 2 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання - передачі лізингу за формою встановленою лізингодавцем.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що предметом лізингу є транспортний засіб зазначений у даній статті та у специфікації (додаток № 3 договору), а саме: марка/модель: Daewoo Matiz; комплектація/модифікація - МЗО; об'єм/тип двигуна - 0,8; тип КПП - механіка; привід - передній.

Відповідно до додатку 2 до договору, сторонами визначені наступні умови:

Вартість предмета лізингу 6819,92 $ Авансовий платіж: 50% Сума виплат авансового платежу 3409,96 $. Щомісячний авансовий платіж 284,16 $. Вартість фінансування (20%) 1363,98 $ Комісія за передачу ПЛ (3%) 204,60 $. Вартість ПЛ на дату підписання договору 178000,00 грн. Термін поставки - 120 днів. Курс долару на дату підписання договору -26,10.

У день підписання договору він сплатив на рахунок відповідача 39000,00 грн., що підтверджується банківською квитанцією.

Після сплати йому надали його примірник договору для детального ознайомлення.

Після детального ознайомлення з текстом договору він встановив, що викладені у тексті Договору умови зовсім не відповідають діючому законодавству та порушують його права як споживача.

Він звернувся до відповідача з вимогою повернути гроші, однак відповідач проігнорував його звернення у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з позовом про визнання укладеного договору недійсним та про стягнення з відповідача сплачених ним за договором грошей.

Укладений 31.08.2016 року договір майнового лізингу № 001317 містить умови, які суперечать Закону України Про захист прав споживачів та до того ж форма договору не відповідає формі, яка передбачена ч. 2 ст. 799 ЦК України.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Частина 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів закріплює визначення поняття "несправедливі умови договору", за якою умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналіз норм статті 18 Закону України Про захист прав споживачів свідчить про те, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. б ст.3, ч.3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п. 2,3 ч.3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Відповідно до п. 5.4 оспорюваного договору розмір вартості фінансування та платежу за передачу предмета лізингу встановлюється в додатку № 1. У разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансового платежу лізингоодержувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмету лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу визначеного у додатку №2 до цього договору фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю вартості фінансування до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця вартості фінансування поверненню не підлягає. В такому випадку остаточна вартість предмета лізингу та поточні лізингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору.

Згідно з п. 8.3 договору у платежів випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни.

Відповідно до п. 8.8 договору коригування розміру лізингових платежів у випадках, передбачених цим договором, не призводить до збільшення загальної вартості предмета лізингу. Відповідно також не збільшується частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості предмета лізингу. Зазначене коригування індексує частину лізингових платежів комісію (винагороду) лізингодавця в частині витрат на фінансування предмета лізингу.

Згідно з п. 8.15 договору у разі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 діб з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

З огляду на умови оспорюваного договору майнового лізингу № 001317 від 31 серпня 2016 року, навіть при сплаті лізингоодержувачем лізингових платежів, що перевищують більше ніж 50% вартості предмета лізингу, лізингодавець має право не повертати дані кошти, що фактично є компенсацією за невиконання умов п. 8.13 договору. Умови п.п. 5.4, 8.3, 8.8, 8.12 договору передбачають, що розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися в залежності від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, які впливають на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачено. Лізингодавець залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів.

Як вбачається з вищевикладеного, вказані положення договору свідчать про несправедливість умов, які вказані у п. п. 4, 5, 7, 11, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , а виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоотримувача, так як п. п. 12.1, 12.2, 12.3, 12.7, 12.10, 12.11, 12.12 договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафу.

Таким чином, у Договорі № 001317 від 31 серпня 2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем, виключені та обмежені позивача (лізингоодержувача) права як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях та нормах ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі - належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Так, згідно пункту 3.6 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо.

За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець, але будь-які відомості про нього у договорі відсутні.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо шбір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись Споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.6 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Відповідно до частини другої ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Однак договір не було нотаріально посвідчено, всупереч вищевикладеним нормам ЦК України.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з наведених в позові підстав, просили його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Відповідно до ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 31 серпня 2016 року, між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ НОВОКАР" та ОСОБА_1 було укладено договір майнового лізингу № 001317 (а.с.3-10)

Відповідно до умов договору, зокрема пунктом 2.1 договору передбачено, що Лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно (надалі предмет лізингу визначений у пункті 3.1. цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та оплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів, (місяців) згідно з графіком сплати лізингових платежів (Додаток 2 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання - передачі лізингу за формою встановленою лізингодавцем.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що предметом лізингу є транспортний засіб зазначений у даній статті та у специфікації (додаток № 3 договору), а саме: марка/модель: DAEWOO Matiz; комплектація/модифікація - МЗО; об'єм/тип двигуна - 0,8; тип КПП - механіка; привід - передній.

Відповідно до додатку 1 до договору, сторонами визначені наступні умови:

Вартість предмета лізингу 6819,92 $; Авансових платіжів 50%; Сума виплат авансового платежу 3409,96 $; Щомісячний авансовий платіж 284,16 $.; Вартість фінансування (20%) 1363,98 $; Комісія за передачу ПЛ (3%) 204,60 $. Вартість ПЛ на дату підписання договору 178000,00 грн. Термін поставки - 120 днів. Курс долару на дату підписання договору -26,10.

07.09.2016 р. ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до відповідача про розірвання договору майнового лізингу від 31.08.2016 року № 001317 й про повернення сплачених грошових коштів у зв'язку з непроходженням попередньої підготовки автомобіля та виявлення браку (а.с.46).

На що ТОВ "Транспортна компанія Новокар" повідомила ОСОБА_1, що автомобіль на даний час, з урахуванням строку поставки, ще не поставлений, тому він не може зазначити про наявність когось браку не отримавши та оглянувши автомобіль. Згідно п.4.4.4 Договору він має право на умовах викладених у даному договорі звернутись до лізінгодаця із заявою про надання йому іншої марки та/або модифікації транспортного засобу, ніж зазначений в даному договорі. Було запропоновано здійснити свій вибір відносно автомобіля та його модифікації транспортного засобу, ніж зазначений у даному договорі (а.с.45).

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом ст.ст.1,6 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Договір лізингу має бути у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 16 вказаного Закону України передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 року № 1023-XII продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5.4 оспорюваного договору розмір вартості фінансування та комісії за передачу предмета лізингу встановлюється в додатку № 1.У разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансового платежу лізингоодержувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмету лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу визначеного у додатку №1 до цього договору фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю вартості фінансування до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця Вартості фінансування поверненню не підлягає. В такому випадку остаточна вартість предмета лізингу та поточні лізингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору.

Згідно з п. 8.3 договору у платежів випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни.

Відповідно до п. 8.8 договору коригування розміру лізингових платежів у випадках, передбачених цим договором, не призводить до збільшення загальної вартості предмета лізингу. Відповідно також не збільшується частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості предмета лізингу. Зазначене коригування індексує частину лізингових платежів комісію (винагороду) лізингодавця в частині витрат на фінансування предмета лізингу.

Згідно з п. 8.15 договору у разі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 діб з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

З огляду на умови оспорюваного договору майнового лізингу № 001317 від 31 серпня 2016 року, навіть при сплаті лізингоодержувачем лізингових платежів, що перевищують більше ніж 50% вартості предмета лізингу, лізингодавець має право не повертати дані кошти, що фактично є компенсацією за невиконання умов п. 8.15 договору. Умови п.п. 5.4, 8.3, 8.8, 8.12 договору передбачають, що розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися в залежності від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, які впливають на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачено. Лізингодавець залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів.

Як вбачається з вищевикладеного, вказані положення договору свідчать про несправедливість умов, які вказані у п. п. 4, 5, 7, 11, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , а виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоотримувача, так як п. п. 12.1, 12.2, 12.3, 12.7, 12.10, 12.11, 12.12 договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафу, пені чи відшкодування збитків.

Таким чином, у Договорі № 001317 від 31 серпня 2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем, виключені та обмежені позивача (лізингоодержувача) права як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях та нормах ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі - належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Так, згідно пункту 3.6 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець, але будь-які відомості про нього у договорі відсутні.

За змістом ч.1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись Споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.6 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Таким чином, забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін.

Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 11 травня 2016 року року по справі № 6-3020цс15 .

За змістом статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими й доведеними зібраними по справі доказами, які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому вони підлягають задоволенню. Підлягає визнанню недійсним договір майнового лізингу із стягненням із відповідача сплачених позивачем грошових коштів в сумі 39 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 209, 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір майнового лізингу № 001317 від 31 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ НОВОКАР та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ НОВОКАР (ЄДРПОУ 33541687) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ НОВОКАР (ЄДРПОУ 33541687) на користь держави судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 551,20 грн. та вимогу майнового характеру в розмірі 551,20 грн., а всього 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М.Фролова