Рішення

від 23.12.2016 по справі 439/1008/16-ц

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 439/1008/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

23 грудня 2016 р. м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого судді Петейчука Б.М.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бродівської районної організації Всеукраїнського об?єднання Свобода про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Бродівської районної організації Всеукраїнського об?єднання Свобода про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації , у якому просить суд визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію міського голови ОСОБА_3 ОСОБА_2 інформацію, поширену у листівці Бродівською районною організацією Всеукраїнського об'єднання "Свобода" (80600, Львівська обл., м. Броди, вул. Л. Українки, буд. 55, Код ЄДРГІОУ 25249769) про те, що міський голова ОСОБА_3 ОСОБА_4 та його кишенькова депутатська більшість по шахрайськи ділять землю громади ; зобов'язати Бродівську районну організацію Всеукраїнського об'єднання "Свобода"(80600, Львівська обл., м. Броди, вул. Л. Українки, буд. 55, Код ЄДРПОУ 25249769) протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про те, що міський голова ОСОБА_3 ОСОБА_4 та його кишенькова депутатська більшість по шахрайськи ділять землю громади , поширену у листівці шляхом опублікування резолютивної частини судового рішення на листівці у такій же їх кількості, тим самим шрифтом, що й спростовувана інформація, та поширити листівку з резолютивною частиною судового рішення у такий самий спосіб і впродовж такого ж строку, що й спростовувана інформація.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 19 липня 2016 року Бродівська районна організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" (далі - Відповідач) поширює серед жителів Бродівського району Львівської області листівку під заголовком МЕР БРОДІВ ТА ПРОДАЖНІ ДЕПУТАТИ: ЗЕМЛЯ - ДОЧКАМ І НЕВІСТКАМ, А НЕ ВДОВАМ ТА ОСОБА_5 наступного змісту:

Міський голова ОСОБА_3 ОСОБА_4 та його кишенькова депутатська більшість по шахрайськи ділять землю громади. На недавній сесії в них піднялася рука обдурити навіть вдів та маму героїв війни. Зате найпривабливіші ділянки легко отримують діти, невістки та інші наближені до очільників мерії.

31 травня на сесії з ініціативи фракції ВО Свобода було проголосовано виділення земельних ділянок, окрім чотирьох учасників АТО, ще двом вдовам і одній матері загиблих героїв. Однак коли жінки прийшли в міськраду, щоб отримати документ, їм сказали, що їхніх прізвищ там нема. Обурена фальсифікацією, фракція ВО Свобода на сесії 14 липня вимагала надати землю родинам загиблих, але міський голова і депутатська більшість проігнорували цю вимогу.

Водночас привабливу ділянку на вул. Залізничній виділено під будівництво багатоповерхового будинку невістці міського голови і водночас дочці заступника міського голови. Також виділено землю сімом особам із родини голови бюджетної комісії міської ради, депутата від Блоку Порошенка. Землю громади їм дали безкоштовно. Тепер вони понабудовують будинків і продаватимуть бродівцям, які потребують житла, або офісів чи нових Бродвеїв .

Ми вимагаємо не розглядати на сесії земельних питань, доки не буде, розроблене і затверджене положення про критерії виділення земельних ділянок під- індивідуальне будівництво в ОСОБА_3.

Ми сподіваємося, що прокуратура зробить свої висновки стосовно беззаконня з боку міського голови ОСОБА_4 та всіх посадовців, причетних до корупційних оборудок із землею.

Поширена Відповідачем інформація про те, що 31 травня на сесії з ініціативи фракції ВО Свобода було проголосоваио виділення земельних ділянок, окрім чотирьох учасників АТО , ще двом вдовам і одній матері загиблих героїв є недостовірною, скільки містить відомості про події, яких не існувало взагалі. Депутати Бродівської міської ради не голосували, щоб виділити земельні ділянки вказаним особам.

Крім цього неправдивою є поширена Відповідачем інформація про те, що привабливу ділянку на вул. Залізничній виділено під будівництво багатоповерхового будинку невістці міського голови і водночас дочці заступника міського голови . В поширеній листівці вказується, що землю громади дали безкоштовно. 21 червня 2016 року гр. ОСОБА_6, яка є невісткою міського голови і дочкою заступника міського голови, звернулася до міського голови з заявою щодо надання дозволу на виготовлення детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в місті Броди по вул. Залізничній, 40, додавши, зокрема, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4603006522015 від 29.12.2015 року.

14 липня 2016 року Бродівська міська рада прийняла рішення № 179, яким вирішила:

1. Надати дозвіл гр. ОСОБА_6 виготовлення детального плану території земельної ділянки площею 0,30га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в місті Броди по вул. Залізничній, 40.

2. Фінансування виконання робіт по виготовленню детального плану територій проводити за рахунок коштів власника земельної ділянки.

3. Розроблену містобудівельну документацію після проведення громадських обговорень подати на розгляд та затвердження Бродівської міської ради.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на комісію з питань регулювання земельних відносин та містобудівної діяльності .

Отже, позивач вважає, що інформація про те, що привабливу ділянку на вул. Залізничній виділено під будівництво багатоповерхового будинку невістці міського голови і водночас дочці заступника міського голови не відповідає дійсності. До того ж з доданого до заяви від 21.06.2016 року Витягу № НВ-4603006522015 від 29.12.2015 року вбачається, що невістка міського голови і дочка заступника міського голови була власником земельної ділянки задовго до рішення міської ради.

Таким чином, поширена Відповідачем інформація про те, що міський голова ОСОБА_3 ОСОБА_4 та його кишенькова депутатська більшість по шахрайськії ділять землю громади є недостовірною.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав, та дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача - ОСОБА_8,в судовому засіаднні позовні вимоги не визнав та подав письмове заперечення на позовну заяву, у якому вказує, що в контексті викладених положень, оспорювана інформація, а саме, - Міський голова ОСОБА_3 ОСОБА_4 та його кишенькова депутатська більшість по-шахрайськи ділять землю громади є оціночним судженням, вираженням суб'єктивної думки, оцінки і поглядів її автора на певні події, оскільки ця інформація не містить власне фактичних даних про порушення Позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише надає можливість читачам проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно власних суб'єктивних переконань. Недостовірність висловів Позивач обґрунтовує тим, що рішень власне про виділення земельних ділянок вказаним особам міська рада не приймала.Незалежно від оцінки цих висловів суттєвим у даному спорі є те, що вони стосуються діяльності Бродівської міської ради, зокрема, - в частині прийняття нею відповідних рішень. Жоден з вищезазначених висловів щодо прийняття міською радою відповідних рішень не стосується особи Позивача, - ні як суб'єкта ініціювання чи прийняття цих рішень, ні як суб'єкта, стосовно якого ці рішення прийняті або можуть посягати на його інтереси. Виходячи зі змісту спірної інформації сукупно в контексті зі змістом поширеної листівки є очевидною направленість її зовсім не з метою, а тим паче злим умислом, приниження честі, гідності та ділової репутації Позивача чи будь-якої іншої особи, а на доведення до громадськості критичної оцінки діяльності певної посадової особи та позиції Відповідача, як місцевої організації політичної партії, стосовно цієї діяльності.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Позивач вважає, що стосовно нього була поширена вищезазначена інформація, яка на думку останнього не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність і ділову репутацію, як народного депутата України.

Відповідач вважає, що інформація, яка на думку позивача, стосовно нього є недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, насправді є оціночними судженнями.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Аналіз зазначеного національного законодавства та ст.10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , зазначається, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

В пункті 21 цієї ж Постанови вказано, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_9 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_10 Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Право на недоторканість ділової репутації та честі і гідності публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

За правилами ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Безспірним фактом є те, що позивач по справі є публічною особою. Обираючи свою посаду та погоджуючись бути Бродівським міським головою, ОСОБА_2 залишив себе відкритим для суворої критики і пильного нагляду; це той тягар, який публічна особа має прийняти в демократичному суспільстві. Крім того, межа допустимої критики щодо публічної особи, яка виступає у своїй публічній якості, є ширшою ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо відкриває кожне своє слово та вчинок для ретельної уваги журналістів та всього суспільства і тому має виявляти більшу терпимість.

Разом з тим, суд переконинй, що необхідно забезпечувати справедливу рівновагу при застосуванні конституційних прав на захист гідності і честі, з одного боку, та свободи слова - з іншого.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини, який застосував положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших.

Суд враховує зазначені вимоги закону, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України по цій категорії справ і те, що міський голова, як і інші державні службовці, котрі діють як офіційні особи, більш відкриті для допустимої критики ніж приватні особи.

Правильність думки чи оцінки тієї чи іншої особи може бути предметом думки, оцінки інших осіб, і на переконання суду вони можуть оспорюватись у порядку полеміки, у тому числі й в друкованому засобі, по радіо чи в телепередачі або іншим адекватним способом, що мало би наслідком позасудове врегулювання такого спору та зняття існуючої напруги в суспільстві.

З матеріалів справи та пояснень сторін, досліджених в судовому засіданні доказів по справі встановлено, що поширена інформація, яку позивач просить визнати недостовірною стосується позивача, була поширена членами Бородівскьої районної організації Всеукраїнського об'єднання Свобода за допомогою листівок серед жителів м. Броди та Бродівсього району Львівської області. Вказані факти сторонами не оспорюються.

При цьому звертаючись в суд з позовом, позивач зазначає, що у спірних висловах, які були оприлюднені та поширені відповідачем, викладена недостовірна інформація, в якій позивача, фактично звинувачують у злочинних діях.

Вирішуючи питання, про достовірність та визначаючи характер поширеної щодо позивача інформації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За змістом ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27.02.2009 року № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27.02.2009 року № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст.277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів автора, не можна перевірити на предмет їх відповідності чи дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 08.07.1986 року у справі Лінгенса проти Австрії ( Lingens v. Austria ) (12/1984/84/131) зазначив, що слід розмежовувати факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Окрім того в рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.03.2001 р. по справі Тома проти Люксембургу Суд наголосив, що свобода вираження є одним із фундаментів демократичного суспільства і поширюється не лише на інформацію чи ідеї, які не заподіюють шкоди іншим, але й ті, котрі зачіпають інтереси інших осіб. Такий висновок випливає із принципів плюралізму і толерантності, без яких не буває демократичного суспільства.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 21.01.1999 року у справі Фрессоз і Руар проти Франції свобода вираження поглядів становить одну з основних підвалин демократичного суспільства. За умови додержання пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не лише тієї інформації або тих ідей , які сприймаються позитивно або вважаються необразливими чи незначущими, але й тих, які викликають образу, обурення або збурюють, - такими є вимоги плюралізму, терпимості та відкритості, без яких не існує демократичного суспільства .

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.ч.1,2 ст.58, ч.2 ст.59, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Суд констатує, що вираження свого погляду є результатом психічної діяльності суб'єкта, а будь-яке вираження поглядів має визначену форму і зміст. Змістом є висновок (умовивід), який містить у собі поширені судження. При цьому форма не повинна ганьбити гідність та честь особи, та враховувати те, як поширені оціночні судження можуть бути сприйняті третіми особами, чи-то як вираження суб'єктивної оцінки автора поглядів, чи-то як ствердження про факти. При цьому слід мати на увазі і те, що факт - це синонім понять істина, подія, результат, а судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. При цьому якщо оціночні судження в поширеній автором інформації є його суб'єктивною оцінкою дійсних фактів, подій і вони подані у формі, що адекватно, недвозначно відбивають суб'єктивний характер судження, то вони не підлягають спростуванню.

При цьому позиачем не представлено суду фактів, які б доводили, що відповідач мотивовано та цілеспрямовано діяв з метою принизити честь, гідність чи ділову репутацію позивача, як особи та міського голови.

Натомість розглядом справи встановлено, що висвітлені у поширеній листівці дані є поширенням інформації, що стосувалася питань суспільного значення, та крім того по своїй суті є оціночними судженнями - критикою міського голови і депутатів міської ради, а тому не можуть бути розцінені, як порушення особистих немайнових прав позивача і вимоги про визнання такої інформації недостовірною, спростування такої інформації як недостовірної і такої, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58, 59, 60, 209, 213 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Бродівської районної організації Всеукраїнського об?єднання Свобода про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації , - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Бродівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: ОСОБА_11