Рішення

від 26.12.2016 по справі 756/16894/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Пікуль А.А., Ратнікової В.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Клює Сервіс Менеджмент про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ПАТ Банк Український капітал звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ТОВ Клює Сервіс Менеджмент про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому просили стягнути солідарно з відповідачів 128 935,89 доларів CШA та 307 308,66 грн. заборгованості за кредитним договором № 209вк-12 від 27.12.2012 року та додатковими угодами.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що відповідно до кредитного договору від 27.12.2012 року банк надає позичальнику грошові кошти в розмірі 125 000,00 доларів США на строк з 27.12.2012р. до 25.12.2014 року, з оплатою процентів за користування кредитом в розмірі визначених у кредитному договорі, а також виконати інші умови передбачені кредитним договором.

27.12.2012 року в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Клює Сервіс Менеджмент за кредитним договором між ПАТ Банк Український капітал та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №666, а також 26.12.2013р. договір про внесення змін та доповнень до цього договору поруки відповідно якого було зазначено строк виконання зобов'язання за кредитним договором до 25.12.2014року.

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав в повному обсязі, надавши кредит позичальнику, відповідно до умов п.п.1.1.,1.3 кредитного договору шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний, що підтверджується: випискою по особовому рахунку за 27.12.2012р., оборотно-сальдовою відомістю в якій відображені бухгалтерські залишки по рахунку за 27.12.2012р. та роздруківкою меморіального ордеру №646569 від 27.12.2012р. з позичкового та поточного рахунків позичальника. Позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплати процентів і повернути грошові кошти в повному обсязі, проте свої обов'язки не виконував належним чином, у зв'язку із чим банк був вимушений звернутися до суду з позовом.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року позов задоволено повністю.

Справа № 756/16894/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/11293/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт, посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач не правильно розрахував суми нарахованої пені та штрафів.

Апелянт вважає, що позивач надав суду не чіткий, не детальний розрахунок заборгованості, який викликає сумніви, що було проігноровано судом.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ПАТ Банк Український капітал - ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2012 року між ПАТ Банк Український капітал та ТОВ Клює Сервіс Менеджмент укладено кредитний договір № 209вк-12, згідно якого банк надає позичальнику кредит на загальну суму 125 000,00 доларів США, на умовах, визначених даним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші зобов'язання передбачені цим договором. Позичальник зобов'язався використати кредит за цільові призначенням і повернути грошові кошти у повному обсязі в термін 25.12.2014 року, якщо інший строк дострокового повернення не визначений в цьому договорі. Згідно п. 2.5. договору за користування кредитом банк нараховує, а позичальник щомісячно сплачує банку проценти з розрахунку 18 % річних, якщо інший розмір не встановлений цим договором (а.с. 8-12).

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку або шляхом оплати з позичкового рахунку позичальника платіжних документів.

Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит, у розмірі встановленому договором, що підтверджується випискою по особовому рахунку за 27.12.2012р., оборотно-сальдовою відомістю в якій відображені бухгалтерські залишки по рахунку за 27.12.2012р. та роздруківкою меморіального ордеру №646569 від 27.12.2012р. з позичкового та поточного рахунків позичальника (а.с. 20-22).

26.12.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої встановлено інші умови кредитного договору № 209вк-12 від 27.12.2012 року залишились без змін (а.с. 15).

27.12.2012 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 666, відповідно до умов п. 2. якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі, солідарно з боржником, незалежно від яких-небудь причин, вчасно, на першу вимогу кредитора відповідати за кредитним договором, з усіма додатковими угодами до нього, у такому ж обсязі, як боржник, за виконання боржником зобов'язань по поверненню кредиту в сумі 125 000,00доларів США, сплаті процентів за користування вказаною сумою кредиту, в строки зазначені в кредитному договорі (а.с. 17).

Відповідно до додаткового договору до договору поруки № 666 від 27.12.2012 року сторони погодили, що відповідач зобов'язується відповідати за виконання боржником зобов'язань по поверненню кредиту в сумі 125 000,00 доларів США, сплаті процентів за користування вказаною сумою кредиту до 25.12.2014 року (а.с. 19).

Станом на 03.11.2014р. за період з 01.04.2014р. по 03.11.2014р. становить 128 935,89доларів США та 307 308,66грн., яка складається з: строкової заборгованості по кредиту у розмірі 111 892,50 доларів США;простроченої заборгованості по сплаті процентів у розмірі 17 043,39доларів США, заборгованості по сплаті штрафних санкцій, нарахованих відповідно до п.3.1 кредитного договору внаслідок прострочення позичальником термінів повернення кредиту 290 232,23грн., заборгованість по сплаті пені, нарахованої відповідно до умов п.3.1 кредитного договору внаслідок недотримання позичальником строків сплати процентів за користування кредитом у розмірі 17 076,43грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконали умов кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті кредиту, на стягнення якої позивач має право, а інших даних, що спростовували б невиконання відповідачем умов кредитного договору, суду надано не було.

Колегія суддів не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги, що частина вимог позивача, а саме вимоги до ТОВ Клює Сервіс Менеджмент , не підлягають розгляду в рамках цивільного судочинства.

Пунктами 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1, статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, законодавством не встановлено заборони розглядати вимоги кредитора до боржника і поручителя окремо, а навпаки, вказаною нормою надає таке право кредитору.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства та законом не встановлена заборона розгляду справи до боржника і поручителя окремо, то суд першої інстанції помилково відкрив провадження та розглянув справу по суті, в частині вимог до ТОВ Клює Сервіс Менеджмент .

Отже, рішення суду першої інстанції, в частині вимог до ТОВ Клює Сервіс Менеджмент , слід скасувати та закрити провадження по справі у цій частині.

Також, у зв'язку із закриття провадження у вказаній частині, підлягає скасуванню і рішення суду в частині розподілу судових витрат, а саме стягнення їх солідарно з обох відповідачів.

Що стосується рішення суду в іншій частині, то колегія суддів погоджується з ним та вважає висновки суду першої інстанції у цій частині законними та обґрунтованими.

Згідно з ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. встановлено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, апелянтом не було надано апеляційному суду належних доказів та обґрунтувань незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, в частині вимог до ОСОБА_1

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув суму штрафу та пені, оскільки п.3.1. договору вступає в силу у випадку порушення позичальником остаточного терміну повернення, виходячи з наступного.

Так, дійсно п.2.10 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником остаточного терміну повернення кредиту, нарахування процентів за користування кредитом по ставці зазначеній в п.2.5 припиняється, і в силу вступає п.3.1. даного договору.

Відповідно до п.3.1. договору, у разі прострочення термінів повернення кредиту визначених в цьому договорі позичальник несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання та на вимогу банку, зобов'язаний сплатити суму боргу та 80 процентів річних від простроченої суми.

У випадку недотримання позичальником строків повернення сплати процентів за користування кредитом установлених даним договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ(річних) від суми вчасно не сплачених грошових сум.

Проте, додатковою угодою від 26 грудня 2013 року сторони погодили графік сплати заборгованості частинами.

Таким чином, умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання обов'язку по кожному черговому окремому платежу.

Отже, штрафні санкцій, передбачені п.3.1. кредитного договору можливо застосовувати до кожного платежу, передбаченого графіком погашення кредиту.

Розрахунок заборгованості, наданий банком, відповідає вказаному принципу нарахування, а тому доводи апелянта є необґрунтованими.

Колегія суддів взяла до уваги доводи апелянта про те, що суд першої інстанції взяв до уваги не чіткий, не детальний розрахунок заборгованості, який викликає сумніви.

Так, у зв'язку із наведеним, колегією суддів, під час апеляційного перегляду справи у сторони позивача було витребувано більш детальний розрахунок заборгованості.

Представником банку, був наданий такий розрахунок, який включає в себе як суму заборгованості в доларах США, так і його еквівалент в гривні, зазначений курс НБУ, на момент нарахування відповідних сум.

Стороною ОСОБА_1, наданий розрахунок дієво оспорено не було, не було надано суду альтернативний розрахунок тощо, а тому колегія суддів, перевіряючи рішення суду першої інстанції та враховуючи позовні вимоги, які були заявлені позивачем в суді першої інстанції, взяла його до уваги.

Перевіряючи правильність розрахунку, колегією суддів виявлено, що сума нарахованої пені та штрафу є більшими, ніж ті які заявлялися у вимогах позовної заяви, проте, враховуючи, що суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та не вправі стягувати розмір суми заборгованості, який виходить за межі цих вимог, то колегія суддів вважає необхідним залишити стягувані суми судом першої інстанції без змін.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року в частині вимог до ОСОБА_1 Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції, у вказаній частині, не впливають.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року, в частині вимог Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал до Товариства з обмеженою відповідальністю Клює Сервіс Менеджмент , скасувати та закрити провадження по справі у цій частині.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року, в частині вирішення питань розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал (код ЄДРПОУ 22868414) судовий збір у розмірі 3 654 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді