Постанова

від 28.12.2016 по справі 911/580/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 911/580/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівКоробенка Г.П., Дроботової Т.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Тесляр" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі№911/580/16 Господарського судуКиївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Тесляр" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатус" 2.Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області 3. Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області в особі Реєстраційної служби проскасування розпорядження, визнання недійсною додаткової угоди до договору, визнання права оренди на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та зобов'язання зареєструвати право оренди земельної ділянки

за участю

- відповідача-1: 1) Коновал О.Ю. (довіреність від 01.03.2016) 2) Сичик О.В. (директор),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Тесляр" просило скасувати розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (далі-відповідач-2) від 27.11.2014 №477 "Про внесення змін до договору оренди від 27.04.2006 №6, укладеного між відповідачем-2 та позивачем; визнати недійсною додаткову угоду від 27.11.2014 до договору оренди землі №6 від 27.04.2006; визнати за позивачем право оренди земельної ділянки, загальною площею 1,0661 га під існуючою базою відпочинку, що знаходиться в урочищі "Чубуки" на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3323387200:07:004:0003, яка є предметом договору оренди землі від 27.04.2006 №6; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, загальною площею 1,0661 га під існуючою базою відпочинку, що знаходиться в урочищі "Чубуки" на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3323387200:07:004:0003, яка є предметом договору оренди землі від 27.04.2006 №6; зобов'язати Реєстраційну службу Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області (далі-відповідач-3) зареєструвати за позивачем право оренди земельної ділянки, загальною площею 1,0661 га під існуючою базою відпочинку, що знаходиться в урочищі "Чубуки" на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3323387200:07:004:0003, яка є предметом договору оренди землі від 27.04.2006 №6.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне розпорядження прийнято відповідачем-1 в порушення вимог земельного законодавства, оскільки земельна ділянка була передана в оренду без проведення земельних торгів, без вилучення її у позивача та без укладення договору оренди землі, у зв'язку з чим воно є незаконним, оскільки порушує права користувача. Також позивач вказував на те, що додаткова угода від 27.11.2014 до договору оренди землі від 27.04.2006 № 6, укладена між відповідачем-2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатус" (далі-відповідач-1) на підставі спірного розпорядження відповідача-2 є недійсною, у зв'язку з чим неправомірно була здійснена реєстрація права оренди земельної ділянки за відповідачем-1.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.06.2016 (суддя Бацуца В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді Майданевич А.Г., Корсакова Г.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач, відповідач-2 та відповідач-3 не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 111 11 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.04.2006 між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір оренди землі № 6, згідно з умовами якого відповідач-2 надав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення загальною площею 1,0661 га, у тому числі забудованих земель 1,0661 га, під існуючою базою відпочинку, яка знаходиться в урочищі "Чубуки" на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, терміном на 49 років.

Відповідно до пункту 3 договору оренди нa земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: цілісний майновий комплекс, який знаходиться у приватній власності позивача згідно свідоцтва про право власності серії САА №540995, видане 20.03.2006 на підставі рішення виконкому Стовп'язької сільської ради від 14.03.2006 №14.

28.04.2006 вказаний договір було зареєстровано у Переяслав-Хмельницькому відділі №19 Київської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис №040633200004.

Згідно акта приймання-передачі від 28.04.2016 зазначена земельна ділянка була передана в оренду позивачу.

Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів з продажу майна, що належить позивачу №1-296/11/ПХМ-і від 19.04.2012, відповідач-1 придбав на прилюдних торгах вказаний цілісний майновий комплекс, площею 610,30 кв.м.

Згідно Свідоцтва про право власності від 24.04.2012 та витягу про державну реєстрацію прав від 25.04.2012 №33945147 відповідачу-1 належить право власності на цей цілісний майновий комплекс.

05.06.2013 відповідачем-3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 24.04.2012 № 116, за відповідачем-1 було зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.06.2013 № 4545317.

Також встановлено, що листом від 25.12.2013 позивач в особі директора Негрея О.В. звернувся до відповідача-2, Управління земельних ресурсів Переяслав-Хмельницького району Київської області, яким надав згоду на заміну сторони у договорі оренди землі від 27.04.2006 № 6, а саме на заміну орендаря з позивача на відповідача-1, у зв'язку із набуттям останнім права власності на вказаний цілісний майновий комплекс.

18.05.2016 заявою Негрей Олег Віталійович підтвердив, що ним особисто 25.12.2013 був підписаний лист-згода на зміну сторони у договорі оренди землі від 27.04.2013 №6, як директором позивача, підпис якого на заяві від 18.05.2016 засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубаш М.М. та зареєстровано цю заяву у реєстрі за № 168.

25.11.2014 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 із заявою, у якій просив провести заміну сторони у договорі оренди землі від 27.04.2006 №6, а саме з позивача на відповідача-1, у зв'язку із набуттям останнім права власності на зазначений цілісний майновий комплекс.

Розпорядженням відповідача-2 від 27.11.2014 №477 "Про внесення змін до договору оренди від 27.04.2006 №6, укладеного між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та Товарисвтом з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Тесляр" внесено зміни до договору оренди землі від 27.04.2006 №6, укладеного між відповідачем-2 та позивачем, замінивши особу орендаря з позивача на відповідача-1; встановивши розмір орендної плати за земельну ділянку за рік у розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

27.11.2014 між відповідачем-2 та відповідачем-1 була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 27.04.2006 №6, за умовами якої сторони домовились внести зміни до преамбули, замінивши слова "Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Тесляр" в особі директора товариства Негрея Олега Віталійовича" словами "Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатус" в особі керівника Сичика Олександра Васильовича".

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди, сторони домовились викласти в новій редакції пункт 3 договору "на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: цілісний майновий комплекс, який знаходиться у приватній власності відповідача-1 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.06.2013 №4545317, виданого реєстраційною службою Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області".

22.12.2014 відповідачем-3 на підставі додаткової угоди від 27.11.2014 до договору оренди землі від 27.04.2006 №6 за відповідачем-1 було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 1,0661 га, кадастровий номер №3223387200:07:004:0003, що знаходиться на території Стовп'язької сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.12.2014 №31547677 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.04.2016 №56697474.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові свій висновок мотивував тим, що оскільки відповідач-1 набув право власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться на земельній ділянці, яку орендував позивач, то до нього правомірно перейшло право оренди на земельну ділянку, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Разом з тим, положення статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначають, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до приписів статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2).

Подібні положення містяться і у статті 377 Цивільного кодексу України.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п."е").

Згідно із положеннями статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці (ч. 1 абзац 8).

Виходячи з аналізу наведених норм права, при переході права власності на будівлю, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля, на тих самих умовах, що були у попереднього орендатора, при цьому договір оренди земельної ділянки, укладений з попереднім орендатором припиняється в частині оренди цієї земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач-1 набув право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, яке зареєстрував у порядку, встановленому чинним законодавством та за відповідною письмовою згодою позивача щодо заміни сторони у зобов'язанні за договором оренди землі, звернувся із заявою до відповідача-2 за результатами розгляду якої відповідачем-2, з урахуванням заяви позивача було прийняте спірне рішення та укладено додаткову угоду до договору.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довів порушення відповідачем-2 процедури прийняття спірного рішення на підставі якого було прийнято додаткову угоду до договору, є законним та обґрунтованим.

При цьому відсутні будь-які дані про те, що права позивача на вказану земельну ділянку було порушено, відтак позов із заявлених у ньому підстав, задоволенню не підлягав.

Доводи позивача, які обґрунтовані постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014 у справі № 920/2031/13, є безпідставними, оскільки фактичні обставини у справі, що розглядається, є відмінними від обставин у справі, на рішення у якій посилається позивач у касаційній скарзі.

Так, згідно наведеної позивачем постанови суду касаційної інстанції обставинами справи є передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів, та із цієї постанови не вбачається, що на земельних ділянках знаходилося нерухоме майно, отже їх передачу без проведення земельних торгів суди визнали незаконною, тоді як у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, обставинами є перехід право оренди земельної ділянки до нового орендаря, у зв'язку з набуттям ним права власності на нерухомість, яка розміщена на цій ділянці.

Згідно ж із приписами частини 2-ї статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Також безпідставним є посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 22.10.2012 у справі № 5011-5/3504-2012, оскільки її предметом спору є стягнення суми за ретрансляцію каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2", що є відмінним від предмету спору у справі, що переглядається.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Тесляр" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі Господарського суду Київської області №911/580/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Т.Б. Дроботова