Рішення

від 26.12.2016 по справі 905/3344/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.12.2016 Справа № 905/3344/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.

за участю помічника судді Сотір Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Київ в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" м.Дніпро

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Промислова фінансова компанія "Укразовметсплав" м.Маріуполь Донецької області

про стягнення штрафу в сумі 66955,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

28.11.2016року позивач, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" м.Київ в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" м.Дніпро (далі-ПАТ "Українська залізниця") звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Промислова фінансова компанія "Укразовметсплав" м.Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ ПФК"Укразовметсплав") про стягнення штрафу у розмірі 66955,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у червні 2016року зі станції Сартана Донецької залізниці відповідач згідно залізничної накладної №48949002 у вагоні №65303489 відправив вантаж - лом чорних металів на станцію Нижньодніпровськ - Вузол ОСОБА_1 залізниці, на станції ОСОБА_1 останньої залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 66955,00 грн., який він просить стягнути з відповідача.

Заявлені позовні вимоги позивач нормативно обґрунтовує статтею 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 3, 10 Закону України Про залізничний транспорт , статтями 2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, статтями 1, 2, 12, 15, 33, 49, 58, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

На підтвердження зазначених у позові обставин ПАТ "Українська залізниця" надало суду належним чином засвідчені копії залізничної накладної №48949002, комерційного акту НА №001051/133 від 24.06.2016року, технічного паспорту на ваги №89, свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, акту загальної форми №744 від 24.06.2016року, витягу з книги телеграм, витягів з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14.12.2016року позивач надав суду розрахунок провізної плати на вагон №65303489.

ПАТ "Укрзалізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з клопотанням про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника підприємства, позовні заяви підтримує у повному обсязі.

Представник ПАТ "Укрзалізниця" в судове засідання 26.12.2016року не з'явився. Судом задоволене клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника останнього.

Представник ТОВ ПФК"Укразовметсплав" у судове засідання 26.12.2016року, як і у попереднє судове засідання, не з'явився, відзиву не надав, поважних причин неявки не навів, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, у спосіб, що передбачений процесуальним законодавством, про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення за адресою місцезнаходження підприємства, що міститься в ЄДР.

Відповідно до пунктів 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідачеві судом надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених позовних вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності). Натомість, не прибувши до суду в судове засідання вдруге, відповідач скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

20.06.2016року зі станції Нижньодніпровськ - Вузол ОСОБА_1 залізниці ТОВ ПФК"Укразовметсплав" (вантажовідправник) відправлено Відкритому акціонерному товариству Дніпропетровський Втормет (вантажоодержувач) на станцію Сартана Донецької залізниці згідно накладної №48949002 у вагоні №65303489 вантаж - лом чорних металів не пойменований в алфавіті.

При оформленні залізничної накладної №48949002 у вагоні №65303489 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 64500кг.

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на автомобільних вагах.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень.

Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому порядку та відповідно до положень частини 2 статті 307 ГК України та статті 6 Статуту залізниць України за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

З огляду на положення статей 11 ЦК України та 174 ГК України вона є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов'язків.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

На попутній станції ОСОБА_1 залізниці проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №65303489 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складено акт загальної форми№744 від 24.06.2016року, згідно якого фактично: брутто - 86440кг, тара по документу - 24100кг, нетто - 62340кг, що менше даних вказаних у документі на 2160кг.

На підставі актів загальної форми, що вказані вище, за наслідками контрольної перевірки станцією ОСОБА_1 залізниці складений комерційний акт НА №001051/133 від 24.06.2016року, відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону №65303489 на справних 150-тонних електронних вагонних вагах станції виявилось: за документом вага нетто - 64500, тара 24100кг, навантаження навалом, вантаж промаркований, фактично виявилось - вага брутто - 86440кг, нетто - 62340кг, тара по документу - 24100кг, що менше даних вказаних у документі на 2160кг. У комерційному акті НА №001051/133 - розділ Д - також містяться відомості про те, що у комерційному відношенні навантаження навалом, на рівні бортів вагону, вантаж вкритий листами покриття, маркований білим вапном, обриси навантаження не порушені. Вагон технічно справний, люки, двері закриті. У розділі А вказаного акту зазначено, що перевезення здійснювалось у супроводі охорони.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт НА №001051/133 від 24.06.2016року підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Згідно технічного паспорту ваг №89 станції ОСОБА_1 залізниці, якими було здійснено переважування, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.10.2007року, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 18.05.2016року.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведений комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів ( стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним та допустимим доказом - комерційним актом НА №001051/133 від 24.06.2016року, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, поглиблень вантажу не виявлено. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі, вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 13391,00грн., що виходить з розрахунку провізної плати відповідно до Схеми і Збірника тарифів (Тарифне керівництво №1), належний розрахунок здійснено позивачем письмово та надано суду 27.01.2016року.

Відповідно згідно приписів ст.ст.118,122 Статуту залізниць до стягнення заявлений штраф у розмірі 66955грн. - у п'ятикратному розмірі вказаної плати.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 0,5% маси, оскільки вантаж, що перевозвся, відноситься до катекгорії інших вантажів. Отже, норма розходження маси становить 322,5кг, виявлено розходження -2160кг.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі в сумі 66955грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122,129 Статуту залізниць України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 25, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Промислова фінансова компанія "Укразовметсплав" м.Маріуполь Донецької області про стягнення штрафу в сумі 66955,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Промислова фінансова компанія "Укразовметсплав" (87551, Донецька область, м.Маріуполь, проїзд Знаменський, буд. 1/29,ідентифікаційний код 36637261) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" суму штрафу у розмірі 66955,00 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1378,00грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 26.12.2016року проголошено та підписано повний текст рішення суду.

Суддя А.М. Осадча