Рішення

від 28.12.2016 по справі 910/22187/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2016Справа №910/22187/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської до про Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ стягнення заборгованості у розмірі 86 667 грн. 61 коп. Представники:

від Позивача: Мойсієнко О.В. (представник за довіреністю);

Ржондковський Д.І. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 86 667 грн. 61 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 06.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ (Замовник) було укладено Договір про виготовлення та поставку товару №230, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити Замовнику замовлений товар по узгодженню Сторін виконати його доставку, а Замовник зобов'язався своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він виготовив та поставив товар на загальну суму в розмірі 585 290 грн. 28 коп., що підтверджується зведеною накладною, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської в розмірі 48 188 грн. 15 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ інфляційні у розмірі 21 397 грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 2 530 грн. 87 коп., пеню у розмірі 14 551 грн. 50 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.12.2016 року порушено провадження у справі № 910/22187/16, судове засідання призначено на 14.12.2016 року.

09.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.12.2016 року.

14.12.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.12.2016 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати письмові пояснення щодо виникнення початку періоду прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ" з 02.03.2015 року із посиланням на видаткові накладні, що визначені в якості підстави позову;

- здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за кожною видатковою накладною окремо із зазначенням періоду початку прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ" та закінчення такого нарахування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254, ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 48 188, 15 грн. за Договором №230 від 06.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.12.2016 року відкладено розгляд справи на 28.12.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

26.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі та розрахунок заборгованості.

В судовому засіданні 28 грудня 2016 року представники Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 року у справі № 910/22187/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ є 02098, м.Київ, ВУЛИЦЯ БЕРЕЗНЯКІВСЬКА, будинок 36-Б, квартира 21.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/22187/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 28 грудня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

06.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ (Замовник) було укладено Договір про виготовлення та поставку товару №230, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити Замовнику замовлений товар по узгодженню Сторін виконати його доставку, а Замовник зобов'язався своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п.5.3 Договору товар вважається поставленим Замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується Замовником, на підставі товарно - транспортних накладних.

Згідно з п.7.6 Договору Замовник зобов'язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок Виконавця за кожну партію товару, що постачається протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку - фактури Виконавцем.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за прострочення платежу Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору, жодна зі Сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. (п.10.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про виготовлення та поставку товару №230 від 06.03.2013 року Позивач виготовив та поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується зведеною накладною №1273 від 28.02.2015 року на загальну суму 585 290 грн. 28 коп., проте Відповідачем не була здійснена оплата за отриманий товар за видатковою накладною №7230 від 28.02.2015 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської в розмірі 48 188 грн. 15 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ інфляційні у розмірі 21 397 грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 2 530 грн. 87 коп., пеню у розмірі 14 551 грн. 50 коп.

09.07.2015 року Позивачем надіслана на адресу Відповідача претензія №5 з вимогою сплатити заборгованість за договором у розмірі 48 188 грн. 15 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 13.07.2015 року уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про виготовлення та поставку товару №230 від 06.03.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про виготовлення та поставку товару №230 від 06.03.2013 року Позивач виготовив та поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується зведеною накладною №1273 від 28.02.2015 р. на загальну суму 585 290 грн. 28 коп., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку,проте Відповідачем не була здійснена оплата за отриманий товар за видатковою накладною №7230 від 28.02.2015 року.

Згідно з п.7.6 Договору Замовник зобов'язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок Виконавця за кожну партію товару, що постачається протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку - фактури Виконавцем.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ попередньої оплати за Договором про виготовлення та поставку товару №230 від 06.03.2013 року становить 48 188 грн. 15 коп., а тому до даних правовідносин сторін підлягає застосуванню норми ст.ст. 538, 692 Цивільного кодексу України.

Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. (ст. 538 Цивільного кодексу України)

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зазначає, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ перед Публічним акціонерним товариством Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської за Договором про виготовлення та поставку товару №230 від 06.03.2013 року становить 48 188 грн. 15 коп., що також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2015 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської в розмірі 48 188 грн. 15 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 48 188 грн. 15 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 02.03.2015 р. по 29.11.2016 р. у розмірі 2 530 грн. 87 коп. та інфляційні у розмірі 21 397 грн. 09 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором про виготовлення та поставку товару №230 від 06.03.2013 року за загальний період прострочки з 02.03.2015 р. по 29.11.2016 р. у розмірі 2 530 грн. 87 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки з 02.03.2015 р. по 29.11.2016 р. у розмірі 2 527 грн. 25 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 21 397 грн. 09 коп. за загальний період прострочки з 02.03.2015 р. по 29.11.2016 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 02.03.2015 р. по 02.09.2015 р. у розмірі 14 551 грн. 50 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за прострочення платежу Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 02.03.2015 р. по 02.09.2015 р. у розмірі 14 551 грн. 50 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ на користь Публічного акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської підлягає стягненню заборгованість у розмірі 48 188 грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 2 527 грн. 25 коп., інфляційні у розмірі 21 397 грн. 09 коп. та пеня у розмірі 14 551 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ БУД КОМПЛЕКТ (02098, м.Київ, ВУЛИЦЯ БЕРЕЗНЯКІВСЬКА, будинок 36-Б, квартира 21, Ідентифікаційний код юридичної особи 38308310) на користь Публічного акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської (01013, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУДІНДУСТРІЇ, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 05523398) заборгованість у розмірі 48 188 (сорок вісім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 15 (п'ятнадцять) коп., 3% річних у розмірі 2 527 (дві тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 25 (двадцять п'ять) коп., інфляційні у розмірі 21 397 (двадцять одна тисяча триста дев'яносто сім) грн. 09 (дев'ять) коп., пеню у розмірі 14 551 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 50 (п'ятдесят) коп. та судовий збір у розмірі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 92 (дев'яносто дві) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 грудня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин