Рішення

від 26.12.2016 по справі 910/19124/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2016Справа №910/19124/16 За позовом Приватного підприємства Петрос - Сервіс

До Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство Шкіряне підприємство Світанок

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк

Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Національний банк України

про визнання протиправним та скасування рішення про нікчемність правочину

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Петренко В.В. - по дов.

від відповідача: Шевченко В.Г. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Шевченко В.Г. - по дов.

від третьої особи 3: Голєв Ю.В. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Петрос - Сервіс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення №11/1-47267 від 23.09.2016р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину.

Ухвалою від 24.10.2016р. порушено провадження по справі №910/19124/16 та призначено її розгляд на 07.11.2016р. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство Шкіряне підприємство Світанок .

Представником відповідача 07.11.2016р. через відділ діловодства суду було подано відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи, проти задоволення якого позивач не заперечував. Клопотання відповідача було розглянуто та задоволено судом.

Представник третьої особи у судове засідання 07.11.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи, враховуючи клопотання відповідача, приймаючи до уваги необхідність витребування нових доказів, ухвалою від 07.11.2016р. розгляд справи було відкладено на 05.12.2016р.

Ухвалою від 08.11.2016р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк .

02.12.2016р. від Національного Банку України надійшла заява про вступ до участі справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

05.12.2016р. представником відповідача через відділ діловодства суду подано пояснення по суті справи, відповідно до змісту яких вказаний учасник судового процесу проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представником третьої особи 05.12.2016р. подано до Господарського суду міста Києва пояснення про справі.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 05.12.2016р. представник позивача проти задоволення клопотання Національного Банку України заперечень не надав, представники відповідача та третьої особи 2 вирішення вказаного клопотання залишили на розсуд суду.

Клопотання Національного Банку України було розглянуто за задоволено судом з урахуванням наступного.

За приписами ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

З огляду на те, що позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину №11/1-47267 від 23.09.2016р., відповідно до якого фактично було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р., майнові права Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк за яким було передано у заставу Національному банку України згідно договору №29/ЗМП від 03.04.2014р., суд дійшов висновку, що рішення по справі може вплинути на права та обов'язки Національного Банку України, що є підставою для залучення вказаної особи до участі у справі в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги неявку третьої особи 1 у судове засідання, враховуючи, що учасниками судового процесу не було надано всі витребувані судом документи, з огляду на висновки суду щодо наявності підстав для залучення до участі у розгляді справи третьої особи 3, ухвалою від 05.12.2016р. розгляд справи було відкладено на 19.12.2016р. та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Національний банк України.

Представником позивача 16.12.2016р. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення, а у судовому засіданні подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено. Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представником відповідача 19.12.2016р. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача під час розгляду справи у судовому засіданні 19.12.2016р. було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких проти задоволення позовних вимог вказаний учасник судового процесу заперечував.

Представником третьої особи 3 також надано усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 19.12.2016р. судом було розглянуто та задоволено клопотання позивача про продовження строків розгляду справи на15 днів, при цьому, судом враховано, що відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи 1, враховуючи ненадання в повному обсязі витребуваних документів, ухвалою від 19.12.2016р. строк розгляду спору було продовжено на 15 календарних днів, розгляд справи відкладено на 26.12.2016р.

Представником відповідача 22.12.2016р. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог надав заперечення та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, незважаючи на те, що третя особа 1 в процесі розгляду справи так і не скористалась всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 26.12.2016р.

В судовому засіданні 26.12.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб 2, 3, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2013р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дилер Маркет (позичальник) було укладено кредитний договір №66-2013, відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 150 000 000 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

За умовами п.1.2 договору №66-2013 від 31.05.2013р. процентна ставка за користування кредитом становить 19% річних.

У п.1.3 кредитного договору №66-2013 від 31.05.2013р. визначено, що кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 24.11.2014р. включно.

Відповідно до п.1.4 договору №66-2013 від 31.05.2013р. кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає забезпечення, що оформлюється за домовленістю сторін (п.4.1 договору №66-2013 від 31.05.2013р.).

Згідно п.6.5 договору №66-2013 від 31.05.2013р. погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 день; комісії, прострочені на строк понад 31 день; проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 дня; комісії, прострочені на строк до 31 дня; прострочена до повернення сума кредиту; строкові проценти за користування кредитом; строкові комісії; сума основного боргу за кредитом. З підписанням договору сторони домовились, що у випадку порушення позичальником будь-якої з умов договору, кредитор має право самостійно визначити інший порядок (черговість) погашення заборгованості позичальника перед кредитором.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань кредитор має право припинити надання кредитних коштів за договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі (вимога про дострокове погашення кредиту) (п.8.1 договору №66-2013 від 31.05.2013р.).

За умовами п.8.3 договору №66-2013 від 31.05.2013р. позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором протягом строку, що вказаний у відповідній вимозі. У разі невиконання позичальником вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором іпотеки/застави/поруки, що оформлені в забезпечення виконання вимог договору, пред'явити вимоги поручителю, вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальником за договором про задоволення вимог, які не суперечать чинному законодавству України.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до договору зобов'язань (п.15.4 договору №66-2013 від 31.05.2013р.).

Договорами про внесення змін №1 від 18.06.2013р., №2 від 03.07.2013р., від 16.07.2013р., №5 від 31.07.2013р., від 15.08.2013р., від 16.09.2013р. контрагентами було визначено порядок та строки сплати нарахованих за користування кредитом процентів.

У договорі №2 від 17.09.2013р. сторони погодились викласти п.1.1 договору №66-2013 від 31.05.2013р. у наступній редакції: Відповідно до умов цього договору Кредитор зобов'язується надати Позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 236 780 000 (двісті тридцять шість мільйонів сімсот вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок (надалі за текстом - Кредит ), а Позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором .

04.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Дилер Маркет (позичальник) та Приватним підприємством Петрос-Сервіс (новий позичальник) було укладено договір про внесення змін до договору №66-2013 від 31.05.2013р., відповідно до п.2 якого до нового позичальника від позичальника переходять зобов'язання щодо сплати на користь кредитора кредиту, а також зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом, комісії, пеню, штрафи та інші платежі, передбачені договором, виконувати всі інші обов'язки покладені на позичальника згідно з умовами договору.

Загальна сума зобов'язань за договором, що переходять до нового позичальника, станом на дату укладання договору про внесення змін становить 237 285 995, 62 грн. (п.3 договору №66-2013 від 31.05.2013р.).

Договорами №9 від 04.10.2013р., від 15.11.2013р., від 16.12.2013р., від 17.02.2014р., від 01.04.2014р., від 15.04.2014р., від 16.06.2014р., від 15.07.2014р., від 13.08.2014р., від 15.08.2014р., від 15.08.2014р., від 15.09.2014р., від 15.10.2014р., від 31.10.2014р. сторонами було погоджено внесення змін до кредитного договору №66-2013 від 31.05.2013р.

Зокрема, договором про внесення змін №9 від 04.10.2013р. було погоджено збільшення процентної ставки за користування кредитом до 25%; договором від 01.04.2014р. визначено, що кінцевим терміном погашення кредиту є 24.11.2015р.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №66-2013 від 31.05.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та третьої особи 1 взаємних цивільних прав та обов'язків.

01.02.2013р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (банк) та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок (вкладник) було укладено договір №2085-НВ строкового банківського вкладу Комфорт , відповідно до п.1.1 якого вкладник вносить, а банк приймає на рахунок №26150100010 в користування грошові кошти (вклад) в сумі 67 445 000 грн. на умовах цього договору.

Термін повернення вкладу - 10.01.2015р. Процента ставка за вкладом встановлюється в розмірі 14,5% річних. Поповнення вкладником рахунку не передбачено (п.п.1.2, 1.3, 1.4 договору №2085-НВ від 01.02.2013р.).

У п.5.2 договору №2085-НВ від 01.02.2013р. вказано, що дострокове повернення вкладу (частини вкладу) не допускається.

Договір набуває чинності з моменту його підписання банком і вкладником та діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань (п.8.1 договору №2085-НВ від 01.02.2013р.).

Додатковою угодою №3 від 31.10.2013р. сторонами було погоджено внесення змін до договору №2085-НВ від 01.02.2013р., зокрема, строком повернення вкладу визначено 10.01.2016р.

Додатковою угодою №6 від 14.11.2014р. сторонами викладено п.5.2 договору №2085-НВ від 01.02.2013р. в новій редакції, зокрема, визначено право вкладника на дострокове часткове або повне вилучення вкладу та обов'язок банку повернути такий вклад.

31.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав, відповідно до п.1.1 якого в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р., що укладений між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Приватним підприємством Петрос-Сервіс , з усіма подальшими змінами до нього, згідно якого Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк надало позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 237 285 995, 62 грн., зі сплатою позичальником 25% річних, строком користування до 24.11.2014р., а також забезпечення всіх інших виплат та штрафних санкцій, визначених в кредитному договорі та в цьому договорі застави заставодавець надає заставодержателю в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги грошових коштів в сумі 67 445 000 грн., що станом на дату підписання договору знаходяться на вкладному рахунку №26150100010, відкритому у Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський акціонерний банк , та належать заставодавцю на підставі договору строкового банківського вкладу Комфорт №2085-нв від 01.02.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок .

За умовами п.1.2 договору застави від 31.10.2013р. на момент укладання цього договору розмір майнового права, що передається в заставу, сторони оцінюють в 67 445 000 грн.

Згідно п.4.1 вказаного договору застави заставодержатель набуває право звернення на предмет застави у повному обсязі (в тому числі, сума основного боргу, проценти, комісії, неустойка, витрати по зверненню стягнення на предмет застави) в порядку передбаченому цим договором застави у разі невиконання позичальником будь-яких умов кредитного договору та/або заставодавцем договору застави.

У п.4.2 договору від 31.10.2013р. вказано, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя: за рішенням суду; шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України.

Здійснюючи позасудове врегулювання звернення стягнення та реалізацію майнових прав, що є предметом застави, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави такими способами на свій вибір: звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку шляхом прийняття у власність відступлених майнових прав в порядку, передбаченому чинним законодавством про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, цим договором та договором відступлення права вимоги; на підставі ст.1071 Цивільного кодексу України банк має право здійснити договірне списання грошових коштів, розміщених на вкладному рахунку заставодавця відповідно до договору банківського вкладу, та нарахованих на нього відсотків, на свою користь та направити зазначені грошові кошти на погашення зобов'язань та витрат, передбачених п.1.1 договору застави. Заставодавець цим доручає заставодержателю здійснювати зазначене договірне списання грошових коштів з вкладного рахунку заставодавця №26150100010, відкритого у Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський акціонерний банк , та з будь-яких інших рахунків заставодавця, на які можуть бути перераховані вклад та відсотки на нього, відповідно до договору банківського вкладу (п.4.3 договору від 31.10.2013р.).

Договір від 31.10.2013р. набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем за цим договором застави (п.6.1 договору від 31.10.2013р.).

З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що 14.11.2014р. Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк було направлено заставодавцю повідомлення про дострокове погашення заборгованості позичальника, в тому числі, за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р. в сумі 67 445 000 грн. та висловлено наявність наміру повернути депозитний вклад, в тому числі за договором №2085-НВ від 01.02.2013р.

За поясненнями представників сторін та третьої особи 2, користуючись правом звернення стягнення на предмет застави за договором від 31.10.2013р. застави майнових прав, Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк у порядку договірного списання було звернуто стягнення на предмет застави та в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства Петрос-Сервіс за договором №66-2013 від 31.05.2013р. списано з вкладного рахунку Публічного акціонерного товариства Шкіряне підприємство Світанок грошові кошти в сумі 67 445 000 грн. Вказані обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи банківською випискою з рахунку третьої особи 1 та меморіальним ордером №3818866 від 14.11.2014р.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський акціонерний банк , згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк .

Наказом №90 від 15.12.12014р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни призначено перевірку правочинів Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк , вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (в тому числі, договорів), що є нікчемними.

Наказом №23/1 від 20.01.2015р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни призначено альтернативну перевірку договорів.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015р. №63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року №213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Наявним в матеріалах справи витягом з акту б/н від 09.02.2015р. підтверджується, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський Акціонерний Банк було проведено перевірку правочинів (в тому числі), вчинених (укладених) банком в період з 21.11.2013р. по 20.11.2014р. Зокрема, відповідачем виявлено нікчемність правочину щодо погашення заборгованості позивача в сумі 67 445 000 грн. за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р.

23.09.2016р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни було направлено Приватному підприємству Петрос-Сервіс та Публічному акціонерному товариству Шкіряне підприємство Світанок повідомлення №11/1-47267 про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Приватним підприємством Петрос-Сервіс , за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2085-НВ від 01.02.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок , з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . У вказаному повідомленні відповідачем висунуто вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р.

За твердженнями позивача, вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни є неправомірним та необґрунтованим, а вчинений правочин не містить умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. До того ж, позивачем наголошено, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Статтею 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно ч.1 ст.54 вказаного нормативно-правового акту рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі, у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено невідповідність оспорюваного рішення вимогам чинного на момент його видання законодавства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У ч.1 ст.76 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст.77 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Як зазначалось вище, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський акціонерний банк , згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк .

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015р. №63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Судом також вказувалось, що відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Тобто, з наведеного вбачається, що нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Зі змісту повідомлення №11/1-47267 від 23.09.2016р. вбачається, що правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Приватним підприємством Петрос-Сервіс , за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2085-НВ від 01.02.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок , визнано нікчемним з посиланням на те, що фактично банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.7 ч.3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Проте, наразі, суд вважає посилання відповідача на нікчемність означеного правочину безпідставними, оскільки у даному випадку фактично банком було реалізовано право заставодержателя на задоволення кредиторських вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, що ніяким чином не може вказувати на надання чи то позивачу, чи то Публічному акціонерному товариству Шкіряне підприємство Світанок будь-яких переваг банком.

У даному випадку слід зауважити, що навпаки, вчинення спірного правочину призвело до виконання грошового зобов'язання (задоволення кредиторських вимог банку за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р), а саме повернення грошових коштів в сумі 67 445 000 грн. Публічному акціонерному товариству Всеукраїнський акціонерний банк . При цьому, судом прийнято до уваги таке.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, згідно п.6.5 договору №66-2013 від 31.05.2013р. погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 день; комісії, прострочені на строк понад 31 день; проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 дня; комісії, прострочені на строк до 31 дня; прострочена до повернення сума кредиту; строкові проценти за користування кредитом; строкові комісії; сума основного боргу за кредитом. З підписанням договору сторони домовились, що у випадку порушення позичальником будь-якої з умов договору, кредитор має право самостійно визначити інший порядок (черговість) погашення заборгованості позичальника перед кредитором.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань кредитор має право припинити надання кредитних коштів за договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі (вимога про дострокове погашення кредиту) (п.8.1 договору №66-2013 від 31.05.2013р.).

За умовами п.8.3 договору №66-2013 від 31.05.2013р. позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором протягом строку, що вказаний у відповідній вимозі. У разі невиконання позичальником вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором іпотеки/застави/поруки, що оформлені в забезпечення виконання вимог договору, пред'явити вимоги поручителю, вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальником за договором задоволення вимог, які не суперечать чинному законодавству України.

14.11.2014р. Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк було направлено заставодавцю повідомлення про дострокове погашення заборгованості позичальника, в тому числі, за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р. в сумі 67 445 000 грн. та висловлено наявність наміру повернути депозитний вклад, в тому числі за договором №2085-НВ від 01.02.2013р.

Проте, ані позичальником, ані заставодавцем вимог про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором виконано не було

За приписами ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст.574 Цивільного кодексу України).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 20 Закону України Про заставу передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Судом також зазначалось, що у п.4.1 договору від 31.10.2013р. застави майнових прав визначено, що заставодержатель набуває право звернення на предмет застави у повному обсязі (в тому числі, сума основного боргу, проценти, комісії, неустойка, витрати по зверненню стягнення на предмет застави) в порядку передбаченому цим договором застави у разі невиконання позичальником будь-яких умов кредитного договору та/або заставодавцем договору застави.

У п.4.2 договору від 31.10.2013р. вказано, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя: за рішенням суду; шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України.

Здійснюючи позасудове врегулювання звернення стягнення та реалізацію майнових прав, що є предметом застави, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави, в тому числі, шляхом здійснення договірного списання грошових коштів, розміщених на вкладному рахунку заставодавця відповідно до договору банківського вкладу, та нарахованих на нього відсотків, на свою користь та направити зазначені грошові кошти на погашення зобов'язань та витрат, передбачених п.1.1 договору застави. Заставодавець цим доручає заставодержателю здійснювати зазначене договірне списання грошових коштів, зокрема, з вкладного рахунку заставодавця №26150100010, відкритого у Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський акціонерний банк (п.4.3 договору від 31.10.2013р.).

Отже, приймаючи до уваги наведене вище, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що шляхом вчинення спірного правочину банком фактично було задоволено кредиторські вимоги до позичальника за кредитним договором у порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання, що у даному випадку не має жодних ознак того, що Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк було вчинено правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Крім того, у судом прийнято до уваги, що права та законні інтереси позивача внаслідок дій відповідача було порушено шляхом висування Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіною Мариною Анатоліївною вимоги у повідомленні №11/1-47267 від 23.09.2016р. про негайне погашення заборгованості за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р.

Твердження позивача про те, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації, що, на думку заявника, у даному випадку було порушено відповідачем, судом до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідну перевірку правочинів Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк було завершено 09.02.2015р., тоді як процедуру ліквідації введено відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015р. №63.

Посилання відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни, а отже не може бути визнано незаконним та скасовано, не спростовують висновків суду щодо відсутності ознак нікчемності спірного правочину та наявності підстав для захисту прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Слід зазначити що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Наразі, суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом визнання незаконним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Приватним підприємством Петрос-Сервіс , за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2085-НВ від 01.02.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок .

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, приймаючи до уваги позицію Конституційного суду України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав вважати нікчемним правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Приватним підприємством Петрос-Сервіс , за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2085-НВ від 01.02.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок , позовні вимоги Приватного підприємства Петрос - Сервіс до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про нікчемність наведеного вище правочину підлягають задоволенню.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відшкодовує судовий збір стороні на користь якої відбулося рішення, за рахунок другої сторони .

Статтею 5 Закону України Про судовий збір передбачено пільги від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Норми цієї статті не надають пільг щодо сплати судового збору тимчасовим адміністраціям з ліквідації банків.

Отже, з огляду на висновки суду щодо задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк на користь Приватного підприємства Петрос-Сервіс Аналогічну правову позицію щодо розподілення судових витрат у справах за позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку підтримано Вищим господарським судом України у постанові від 15.11.2016р. по справі №910/9192/16.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №66-2013 від 31.05.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Приватним підприємством Петрос-Сервіс , за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2085-НВ від 01.02.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.27 Т, ЄДРПОУ 19017842) на користь Приватного підприємства Петрос-Сервіс (79024, Львівська область, місто Львів, вул.Промислова, буд.53, ЄДРПОУ 33252667) судовий збір в сумі 1378 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.12.2016.

Суддя О.М. Спичак