Рішення

від 22.12.2016 по справі 918/1213/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 грудня 2016 р. Справа № 918/1213/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Торговий центр - Д"

до відповідача ОСОБА_1 міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради

про визнання недійсним рішення

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність №8 від 01.12.2015р.).

Від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність №08-873/1 від 20.04.2016р.).

Від третьої особи : ОСОБА_4 (довіреність №660 від 06.05.2016р.).

Суть спору: Приватне підприємство "Торговий центр - Д" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 міської ради про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради №5769 від 17.09.2015р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ОСОБА_1 міською радою та Приватним підприємством "Торговий центр - Д" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 12684 м 2 по вул. Ст. Бандери від 27.10.2004р. №040458300024 строком на 10 років, для будівництва та обслуговування бейсбольного поля. На момент передачі земельної ділянки вона була не забудована. Однак, в процесі розробки технічної документації позивачем було прийнято рішення про будівництво полів для пляжного волейболу та тенісу, про що з відповідачем було укладено додаткову угоду від 26.05.2005р.

Позивач вказує, що 17.09.2015р. ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення №5769 про поновлення договору оренди від 27.10.2004р. №040458300024, в якому було внесено зміни в умови існуючого договору, а саме внесено умову будівництва бейсбольного поля. Позивач стверджує, що Приватне підприємство "Торговий центр - Д" заперечило проти зміни існуючих правовідносин. Вказує, що питання про відновлення умов договору оренди було розглянуте на сесії ОСОБА_1 міської ради 22.09.2016р., проте рішення "Про внесення змін до абзацу 2 пункту 1 рішення ОСОБА_1 міської ради від 17.09.2015р. №5769 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33" не набрав необхідної кількості голосів. Стверджує, що Приватне підприємство "Торговий центр - Д" вичерпало можливості позасудового вирішення спірного питання та змушене звернутися до суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.11.2016р. порушено провадження у справі №918/1213/16 та призначено розгляд справи на 24.11.2016р.

23.11.2016р. представник відповідача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Ухвалою суду від 24.11.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, розгляд справи відкладено на 13.12.2016р.

13.12.2016р. від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, в якому Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради заперечило проти позовних вимог. Вказує, що 26.02.2016р. Приватне підприємство "Торговий центр - Д" звернулось до ОСОБА_1 міської ради з клопотанням про внесення змін до абзацу 2 пункту 1 рішення ОСОБА_1 міської ради від 17 вересня 2015 року № 5769 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33". За результатами розгляду даного клопотання, Управлінням земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради підготовлено проект рішення. На сесії ОСОБА_1 міської ради від 22.09.2016р. проект рішення міської ради "Про внесення змін до абзацу 2 пункту 1 рішення ОСОБА_1 міської ради від 17.09.2015р. № 5769 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33" не набрав достатньої кількості голосів депутатів. Посилаючись на пункт 28.1 Регламенту ОСОБА_1 міської ради, зазначає , що проект рішення, який не набрав достатньої кількості голосів, вважається відхиленим. Зазначає, що для підготовки на повторний розгляд сесії міської ради рішення "Про внесення змін до абзацу 2 пункту 1 рішення ОСОБА_1 міської ради від 17.09.2015р. №5769 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33", Управлінням земельних відносин повідомлено Приватне підприємство "Торговий центр - Д" про необхідність звернення із відповідним клопотанням на ім'я міського голови та долучення документів, які були подані позивачем у даній справі при первинному розгляді.

В судовому засіданні 13.12.2016р. оголошувалась перерва до 22.12.2016р.

22.12.2016р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 міська рада заперечила проти позовних вимог. Вказує, що скасування рішення ОСОБА_1 міської ради про поновлення договору оренди землі, суперечитиме положенням статті 124 Земельного кодексу України та 33 Закону України "Про оренду землі". Вказує, що доводи позивача про наявність сплати оренди за використання земельної ділянки без наявності на те правових підстав, призведе до ухилення від належного виконання ним обов'язків щодо сплати за оренду землі, що в свою чергу завдасть збитків територіальній громаді міста Рівного.

В судовому засіданні 22.12.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги за підстав вказаних у позовній заяві, представники відповідача та третьої особи заперечили проти позовних вимог за підстав вказаних у відзиві на позовну заяву з урахуванням додаткових пояснень.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 міською радою (орендодавець) та ОСОБА_4 приватним підприємством - фірма "Торговий центр", правонаступником якого є Приватне підприємство "Торговий центр - Д" (орендар) було укладено договір оренди землі, посвідчений 19.05.2004 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований ОСОБА_1 регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.10.2004 року за №040458300024 (далі Договір оренди землі, а.с. 5-11), за умовами якого орендодавець надає а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 12 684 м 2 , яка знаходиться в м. Рівне по вул. Ст. Бандери для будівництва та обслуговування бейсбольного поля (п. 1 Договору оренди землі).

За пунктами 2, 3 Договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 12 684 м 2 , в тому числі 4 400 м 2 з числа земель житлової та громадської забудови міста, 8 284 м 2 з числа земель Державно-комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку". Земельна ділянка без забудов.

Договір оренди землі укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору оренди землі).

26.05.2005 року до Договору оренди землі були внесені зміни до пунктів 1, 15, 16 договору, а саме: слова "будівництво та обслуговування бейсбольного поля" замінено словами "будівництво та обслуговування волейбольних пляжних полів на піску та тенісних кортів" (а.с. 12).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 13) 21.11.2007 року за позивачем зареєстровано право приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва (процент готовності - 64%) волейбольних пляжних полів на піску та тенісних кортів, розташованих на земельній ділянці, що є предметом Договору оренди землі. Згідно примітки, поштова адреса м. Рівне, вул. Здолбунівська, 33 присвоєна згідно з наказом Управління містобудування та архітектури виконкому ОСОБА_1 міської ради від 21.06.2006 року №148.

17.09.2015 року ОСОБА_1 міською радою 45 сесія, 6 скликання прийнято рішення №5769, у відповідності до якого поновлено Приватному підприємству "Торговий центр - Д" договір оренди земельної ділянки площею 12 684 м 2 на вул. Здолбунівській, 33 (кадастровий номер 5610100000:01:041:0084) з числа земель, які надані в оренду Малому приватному підприємству - фірмі "Торговий центр" (договір оренди землі від 27 жовтня 2004 року №040458300024).

Договір оренди землі поновлено на десять років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для будівництва та обслуговування волейбольних пляжних полів на піску та тенісних кортів), з правом продовження, за умови будівництва бейсбольного поля (а.с. 23).

Як свідчать матеріали справи, Приватне підприємство "Торговий центр - Д" звернулось до ОСОБА_1 міської ради з клопотанням про внесення змін до абзацу 2 пункту 1 рішення ОСОБА_1 міської ради від 17 вересня 2015 року № 5769 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33" в частині виключення умови "про будівництво бейсбольного поля".

За результатами розгляду даного клопотання, Управлінням земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради підготовлено проект рішення Рівнеради "Про внесення змін до абзацу 2 пункту 1 рішення ОСОБА_1 міської ради від 17.09.2015р. № 5769 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33". На сесії ОСОБА_1 міської ради від 22.09.2016р. проект рішення міської ради "Про внесення змін до абзацу 2 пункту 1 рішення ОСОБА_1 міської ради від 17.09.2015р. № 5769 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Здолбунівській, 33" не набрав достатньої кількості голосів депутатів (а.с. 24).

Не погоджуючись зі вказаним рішенням Приватне підприємство "Торговий центр - Д" звернулось з позовною заявою про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради №5769 від 17.09.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст. 13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст. 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Конституційним Судом України у рішенні від 16.04.2009р. №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1 та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Як визначено в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р. зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997р. (із змінами та доповненнями) вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначає, що в статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Частиною 6 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституцій ного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, рішенням №5769 від 17.09.2015 року ОСОБА_1 міською радою, в порушення норм Конституції України та норм чинного законодавства, в односторонньому порядку, внесено зміни до умов договору оренди землі №040458300024 від 27 жовтня 2004 року в редакції договору №040558300094 від 26 травня 2005 року в частині встановлення умови про будівництво бейсбольного поля. Відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України зазначив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява №36548/97, п. 58, ЕСНR 2002-VШ).

Отож, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії", п. 38).

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що відповідачем не спростовано доводи позивача та не доведено правомірності своїх дій, хоча обов'язок доведення правомірності своїх дій лежить на органі місцевого самоврядування .

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради №5769 від 17 вересня 2015 року.

3. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради (33028, вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 04057758) на користь Приватного підприємства "Торговий центр - Д" (33028, вул. Здолбунівська, 17/1, м. Рівне, код ЄДРПОУ 24177281) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею « 27» грудня 2016 р..

Суддя Горплюк А.М.