Рішення

від 26.12.2016 по справі 927/1065/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

" 26 " грудня 2016 р. Справа № 927/1065/16

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат", код ЄДРПОУ 33212226, вул. Порошкова, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400,

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ", код ЄДРПОУ 36931747, АДРЕСА_1, 14013

Предмет спору: про стягнення 104429,34 грн.

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 29.08.2016, представник

від відповідача: ОСОБА_2, адвокат згідно договору про надання правової допомоги №05/16 від 01.11.2016 року

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ

Товариством з обмеженою відповідальністю „Броварський заводобудівельний завод» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО СІТІ» про стягнення грошових коштів у розмірі 104 429,34 грн.

Позов мотивовано тим, що на виконання умов договору поставки відповідачем було поставлено позивачу товар, проте різниця між вартістю поставленого позивачем товару та загальною сумою сплачених за цей товар коштів у виді попередньої оплати (авансових платежів) за товар становить 104 429,34 грн. Оскільки сторони уклали Додаткову угоду про розірвання Договору поставки, правові підстави для утримання відповідачем внесених позивачем сум попередньої оплати по договору (авансових платежів) відпали, а тому, відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу дану суму коштів.

Ухвалою суду від 18.11.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.12.2016.

У судовому засіданні 06.12.2016 оголошено по справі перерву до 26.12.2016.

У судове засідання 26.12.2016 з'явились представник позивача та представник відповідача.

Від представників сторін клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надходило.

Представник позивача зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки? згідно якого відповідач повинен був поставити та передати у власність покупцеві товар в асортименті, кількості та цінами, вказаними у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується оплатити товар шляхом попереднього перерахунку коштів на рахунок постачальника. У ході виконання умов договору різниця між вартістю поставленого постачальником товару по Договору та загальною сумою сплаченої позивачем за цей товар попередньої оплати становить 104 429,34 грн. Зважаючи на те, що між сторонами фактично припиненні господарські відносини у зв'язку з укладенням додаткової угоди про розірвання Договору поставки № 130815/1 від 13.08.2015 та згідно приписів положень ст. 1212 ЦК України, правові підстави для утримання відповідачем сум попередньої оплати до Договору (авансових платежів) у розмірі 104 429,34 грн відпали.

Також представник позивача зазначає, що положення ст. 653 Цивільного кодексу України застосовуються лише щодо виконаних зобов'язань в той же час обома сторонами договору до даних правовідносин слід застосовувати приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки з огляду на припинення прав та обов'язків сторін по Договору у зв'язку з його розірванням отримана на його виконання відповідачем сума попередньої оплати (авансу) втратила свою підставу.

Так в положеннях ст. 653 Цивільного кодексу України йде мова про те що розірвання договору не може бути підставою для повернення виконання зобов'язань, що є належним чином виконано, при цьому йдеться про неможливість повернення виконаного обома сторонами, у даному ж випадку позивач не отримав зустрічного задоволення зобов'язання з поставки відповідачем товару на суму внесеної попередньої оплати, а тому утримані відповідачем грошові кошти мають ознаки безпідставного збагачення.

У своїх запереченнях представник відповідача зазначає, що у зв'язку з фактичним припиненням договірних відносин між сторонами, ними укладено додаткову угоду про розірвання Договору поставки. З моменту укладення сторонами вищезазначеної Додаткової угоди припинив дію і сам Договір поставки та припинились основані на ньому договірні зобов'язання, а тому позивач втратив право на повернення суми у розмірі 104 429,34 грн. Представник відповідача також наголошує, що діями сторін по підписанню Додаткової угоди про розірвання Договору поставки №130815/1 від 13.08.2015 було визначено, що один до одного претензій вони не мають.

Також представник відповідача зазначає, що позивач мав право вимагати виконання зобов'язань від відповідача лише до розірвання договору поставки, оскільки після вчинення дій сторонами щодо розірвання даного договору припинили право на існування і підстави для звернення з вимогою. Кошти за договором поставки були отримані ними на момент чинності договору, після розірвання договору підстави для звернення з вимогою повернення авансового платежу зникли.

Представник відповідача зазначає, що позивач підтвердив відсутність жодних вимог до відповідача та був обізнаний щодо наслідків розірвання договору поставки, про що свідчить ініціатива саме позивача та направлення останнім до відповідача супровідного листа з пропозицією укласти Додаткову угоду про розірвання договору поставки.

На питання суду представник відповідача зазначила, що умовами спірного договору повернення авансового платежу у разі непоставки товару не передбачено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, перевіривши надані сторонами докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 13.08.2015 року між сторонами було укладено Договір поставки № 130815/1 (далі-Договір), згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаними у видаткових накладних, що засвідчують передачу - приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами даного Договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити вказаний товар. Предметом поставки є товар з найменуванням, зазначеним у додатку(ах) до договору і визначені родовими ознаками.

Відповідно до 2.1 Договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана постачальником у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником.

Згідно п. 2.3 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями згідно із замовленням Покупця. Сторони погоджують строки поставки товару, асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії товару згідно з усною домовленістю або письмового замовлення покупця.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що право власності переходить до покупця з моменту отримання товару від постачальника та підписання сторонами видаткової накладної, що засвідчує факт отримання покупцем товару.

Загальна сума Договору розраховується шляхом додавання загальних сум партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії Договору, згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 5.3.Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару шляхом попереднього перерахунку коштів на рахунок постачальника.

При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату первинного документу (номер договору, рахунок фактура, видаткової накладної), виписаної постачальником на оплату поставленої партії товару (п. 6.2 Договору).

Згідно з пунктом 6.5 Договору платежі, що надходять від покупця на рахунок постачальника у якості оплати придбаного на підставі цього Договору товару, незалежно від їх призначення, вказаного у платіжному дорученні, приймаються у залік оплати боргів Покупця, що виникли раніше, у порядку їх хронологічного виникнення.

Строки поставки товару в Договорі не обумовлено.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що він вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2015.

Розділом 7 Договору визначено відповідальність сторін за порушення умов договору, а саме пеня за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару; штраф за порушення грошових зобов'язань щодо не оплати товарів поставлених постачальником та штраф за несвоєчасне прийняття товару покупцем. Відповідальність за порушення умов поставки товару Постачальником в Договорі поставки не встановлена.

Додатковою угодою № 1 від 15.01.2016 до Договору поставки № 130815/1 від 13.08.2015 визначено, що строк дії договору поставки продовжено до 31.12.2016 (а.с. 22).

Згідно платіжного доручення від 10.11.2015 № 1696 покупець на підставі рахунку від 10.11.2015 року № 17067 здійснив попередню оплату за товар - крихту пінополістерольну, в кількості 100,3 куб. м. у сумі 44 132 грн.

Згідно видаткових накладних від 13.11.15 № 993, від 20.11.2015 № 1014 постачальником поставлено покупцю крихту пінополістерольну в кількості 40 куб. м та 24,65 куб. м. на суму 17600,00 грн, 10846,00 грн відповідно, всього на загальну суму 28 446 грн .

Згідно платіжного доручення № 1698 від 12.11.2015 покупець на підставі рахунку від 12.11.2015 № 17085 здійснив попередню оплату за товар - газоблок стоунлайт 300х200х600 (2,16 м. куб/палета) в кількості 300 куб. м. у сумі 237 000 грн.

Згідно видаткової накладної від 17.11.2016 № 1000 постачальником поставлено покупцю газоблок стоунлайт 300х200х600 (2,16 м. куб/палета) в кількості 38,88 куб. м на суму 30 715,20 грн.

Згідно платіжних доручень від 24.11.2015 № 1760 та від 26.11.2015 № 1784 24.11.2015 року покупець на підставі рахунку № 17138 від 24.11.2015 здійснив попередню оплату за товар - радіатор стальний TERMOPAN 22 (тип 500х500 нижнє підключення), вентиль вставка RА-N "Danfoss" у сумі 216 563,10 грн.

Згідно видаткової накладної від 26.01.2016 № 34 постачальником поставлено покупцю радіатори стальні TERMOРАN 22 (тип 500х500 нижнє підключення), вентиль вставка RA-N "Danfoss" на загальну суму 318 418,57 грн.

25.11.2015 року покупець на підставі рахунку № 17140 від 24.11.2015 здійснив попередню оплату за товар - анкера, опори, адаптер, оголовок, шар на загальну суму 60 554 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.11.2015 № 1767.

Згідно видаткових накладних від 03.12.2015 № 1054, від 14.12.2015 №1074 постачальником поставлено покупцю деталі: анкера, опори, адаптер, оголовок, шар на суму 71 688 грн. та 4 552 грн. відповідно, всього на суму 76 240,00 грн.

Як вбачається позивачем було направлено на адресу відповідача лист від 24.11.2015 року за вих. № 396 в якому позивач просив зарахувати грошову суму у розмірі 15 686 грн по рахунку № 17067 від 10.11.2015 в рахунок № 17140 від 24.11.2015, лист від 26.11.2015 за вих. № 403 про зарахування грошової суми у розмірі 206 284,80 грн по рахунку № 170085 від 12.11.2015 в рахунок № 17138 від 24.11.2015 (а.с. 43,44).

Відповідач не заперечував наслідків вчинення згідно положень ст. 603 Цивільного кодексу України одностороннього правочину щодо припинення зобов'язань на вищезазначену суму, а тому суд вважає зобов'язання у цій частині припиненими.

01.09.2016 сторони уклали Додаткову угоду від 01.09.2016 про розірвання Договору поставки № 130815/1 від 13.08.2015, з якої вбачається, що з моменту набуття чинності цієї Додаткової угоди, сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і обов'язками, які виникли на підставі Договору поставки № 130815/1 від 13.08.2015 (а.с.23).

12.10.2016 виконавчим директором ТОВ „Броварський ЗБК» було направлено на адресу директора ТОВ „ЕКОСІТІ» вимогу про повернення безпідставно утримуваних коштів у розмірі 104 429.33 грн (а.с. 24).

Відповідач вищезазначені обставини не заперечує.

Відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана чинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями ст. 653 Цивільного кодексу України регулюються правові наслідки зміни або розірвання договору, а саме частинами 3, 4, 5 даної статті визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Приписи цієї статті забороняють вимагати повернення того, що було виконане за зобов'язанням саме обома сторонами, у даному ж випадку, позивач не отримав зустрічного задоволення зобов'язання з поставки відповідачем товару на суму внесеної попередньої оплати.

Крім того, у положенні ч. 4 ст. 653 ЦК України міститься застереження якщо інше не встановлено законом або договором і не заперечується можливість повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, а отже, така правова норма щодо зазначеної заборони не є імперативною і надає право застосування до взаємовідносин сторін положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів ч. 1,2, п.3 ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави (Глава 83 ) застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З аналізу наведених норм права та встановлених судом фактичних обставин справи стосовно того, що договір, на підставі якого було перераховано спірну суму коштів, розірвано, слід дійти висновку, що правовідносини сторін за даним договором припинились, а оскільки, як вбачається з обставин справи, перерахована позивачем спірна сума коштів знаходиться у відповідача, який свого обов'язку за договором не виконав, а від так і права на ці кошти не набув, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення глави 54 Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини з поставки товарів, оскільки норми цієї глави не визначають правових підстав повернення коштів, які хоч і були перераховані під час дії договору і на виконання його умов, але залишились у іншої сторони, яка свого обов'язку, пов'язаного із отриманням цих коштів, не виконала.

Таким чином, пунктом 3 частини 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено розповсюдження положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями цього Кодексу.

Також, аналіз ч. 1 а п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що положенні цієї статті підлягають застосуванню навіть у разі отримання особою коштів на підставі договірних зобов'язань, але за умови припинення дії цих зобов'язань.

Так, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 № 6-100цс15.

Таким чином, враховуючи обставини справи та наведені норми права слід дійти висновку, що положення ст. 1212 Цивільного кодексу України поширюються на правовідносини сторін стосовно повернення перерахованих позивачем коштів відповідачу як безпідставно набутих, оскільки підстава, на якій вони були набуті, згодом відпала у зв'язку із розірванням договору, а відтак суд відхиляє доводи відповідача про неможливість повернення виконаного за зобов'язанням.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на умову Додаткової угоди, за якою сторони (відповідач) не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і обов'язками, які виникли на підставі Договору, оскільки припинення відповідних зобов'язань за цією угодою пов'язано виключно з тими правами і обов'язками, які виникли саме на підставі спірного договору, а вимога про повернення авансового платежу ґрунтується на підставі закону (ст. 1212 ЦК України), а не на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України загальні зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з умов укладеного між сторонами Договору поставки, відсутність строків поставки товару після сплати авансового платежу та відповідальності за порушення умов поставки товару заздалегідь ставили позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, а фактично безоплатне користування понад десять місяців коштами позивача і у подальшому позбавлення його цих коштів при розірванні договору, при цьому, за відсутності будь-якої неправомірної поведінки з боку позивача, є порушенням принципу справедливості та добросовісності.

Твердження відповідача, що позивач звернувшись з пропозицією розірвання Договору поставки самостійно відмовився від отримання коштів не є обґрунтованими та доведеними належним чином, а тому судом не приймаються.

Зі змісту ст. 13 ЦК України слідує, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням правом слід розуміти передбачену нормами права поведінку управомоченої особи по здійсненню свого суб'єктивного цивільного права, якою може бути завдано шкоди іншим особам.

Дії відповідача, які полягають у неповерненні сплачених авансових платежів, фактично є фінансуванням за рахунок іншої особи, що може стимулювати недобросовісних учасників господарських відносин до невиконання зобов'язання та мати негативні наслідки для сфери господарських правовідносин.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За наведених обставин та, виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, як складових принципу верховенства права, суд дійшов висновку про неправомірність поведінки відповідача, яка підлягає припиненню.

За приписами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32-34 та 36 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші докази та пояснення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 32-36, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ" ( код ЄДРПОУ 36931747, АДРЕСА_1, 14013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (код ЄДРПОУ 33212226, вул. Порошкова, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400) 104 429,34 грн та 1566,44 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В. Шморгун