Постанова

від 13.12.2016 по справі 910/30582/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа№ 910/30582/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

За участю представників:

від позивача: Бойков О.С. - представник за довіреністю

від відповідача: Шатун С.С. - представник за довіреністю

від органу виконання судових рішень: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/30582/15 про відмову в задоволенні скарги на дії ВДВС (суддя Босий В.П.)

за скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог"

про стягнення 193 053,43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/30582/15 в задоволенні скарги Житлово-будівельного кооперативу Токсиколог на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відмовлено повністю.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням на момент відкриття виконавчого провадження ВП № 51091892 та винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 08.06.2016 втратив чинність на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці , однак представником ЖБК Токсиколог не зазначено жодного іншого чинного нормативно-правового акту, який би забороняв державному виконавцю накладати арешт на грошові кошти ЖБК Токсиколог , які знаходяться на перелічених у постанові від 08.06.2016 рахунках. Також, суд першої інстанції зазначив, що на державного виконавця не покладений обов'язок перевіряти призначення відкритих боржникові рахунків, інформацію про які державний виконавець отримує від органів Державної фіскальної служби України. Враховуючи приписи ст. 34 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування , суд першої інстанції зазначив про те, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника від 08.06.2016 жодним чином не перешкоджала здійсненню скаржнику соціальних виплат, а грошові кошти на рахунку № 26043011767545, призначеному для цих цілей, не могли бути спрямовані на виконання рішення суду у даній справі. Також, суд першої інстанції зазначив, що постановою про закінчення виконавчого провадження ВП№ 51091892 від 07.10.2016 державним виконавцем було припинено чинність арешту коштів боржника, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 08.06.2016 та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, а отже на момент розгляду даної скарги по суті, арешт коштів ЖБК Токсиколог , накладений спірною постановою від 08.06.2016 скасований, а рішення суду у даній виконане у повному обсязі. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи Житлово-будівельного кооперативу Токсиколог , викладені у скарзі на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, є неправомірними, а тому підстави для її задоволення -відсутні.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Житлово-будівельний кооператив "Токсиколог" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити скаргу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що постановою Дніпровського районного ВДВС м. Києва від 08.06.2016 ВП № 51091892 боржник позбавлений можливості проводити соціальні виплати, сплачувати податки та заробітну плату зі свого рахунку, що має спеціальне призначення. Крім того, апелянт посилався на п. 1.8. глави 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 № 1172/8493, якою передбачено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами КМУ. Також, апелянт посилається на ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України та на ч. 6 ст. 24 Закону України Про оплату праці , яким передбачена першочерговість оплати праці працівникам. Таким чином, на думку апелянта, державним виконавцем незаконно було накладено арешт на розрахунковий рахунок боржника № 26000000024663, який призначений для виплат соціальних платежів та заробітної плати, що не перевірилося виконавцем. Враховуючи наведене, на думку апелянта, доводи викладені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/30582/15, суперечать вимогам наведених вище норм та матеріалам справи № 910/30582/15.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2016, апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/30582/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/30582/15 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2016.

В судовому засіданні 13.12.2016 представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/30582/15 скасувати та задовольнити скаргу на дії ВДВС.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2016 проти доводів апеляційної скарги заперечував, з урахуванням, поданого через канцелярію суду, відзиву на апеляційну скаргу, в якому відповідач, зокрема, зазначив про те, що докази того, що рахунок боржника № 26000000024663, який відкритий в ПАТ Укрсоцбанк , використовується апелянтом виключно для виплат страхових внесків та заробітної плати працівникам - відсутні. З урахуванням наведеного, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" зазначило, що ухвалу суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування - відсутні.

Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві своїх представників в судове засідання 13.12.2016 не направив, причин неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0209414186749). Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановленого ч. 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за наявними у справі матеріалами.

Частиною п'ятою статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду має бути частково скасована, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у справі № 910/30582/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу Токсиколог на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал заборгованість у розмірі 52 659, 34 грн., пеню у розмірі 2 866, 80 грн., інфляційні у розмірі 33 462, 41 грн., 3% річних у розмірі 2 396, 20 грн.;провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 24 907,86 грн. припинено; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2016, рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у справі №910/30582/15 скасовано частково, в частині відмови у стягненні суми штрафу. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Токсиколог на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал заборгованість у розмірі 52659, 34 грн., пеню у розмірі 2866, 80 грн., штраф у розмірі 15 513, 44 грн., інфляційні втрати у розмірі 33462, 41 грн., 3% річних у розмірі 2 396, 20 грн. та судовий збір у розмірі 1 611, 95 грн. за подання позовної заяви та судовий збір у розмірі 643, 77 грн. за подання апеляційної скарги. Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 24 907,86 грн. припинити. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

23.03.2016 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 у справі № 910/30582/15 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

16.05.2016 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51091892 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 910/30582/15 від 23.03.2016.

Разом з вказаною постановою державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.05.2016.

08.06.2016 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел О.О. було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що обліковуються на рахунках ЖБК Токсиколог : № 26043011767545 та № 26000000024663, відкритих в ПАТ Укрсоцбанк .

21.07.2016 Житлово-будівельний кооператив Токсиколог звернувся до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Скаржник стверджує, що постановою від 08.06.2016 було накладено арешт на кошти боржника, в тому числі на ті, що знаходяться на рахунку, який призначений для виплат соціальних платежів та заробітної плати.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням на момент відкриття виконавчого провадження ВП № 51091892 та винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 08.06.2016 втратив чинність на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці .

При цьому, під час звернення до суду із даною скаргою, представником ЖБК Токсиколог не зазначено жодного іншого чинного нормативно-правового акту, який би забороняв державному виконавцю накладати арешт на грошові кошти ЖБК Токсиколог , які знаходяться на перелічених у постанові від 08.06.2016 рахунках.

Більш того, під час накладення арешту на рахунки, на державного виконавця не покладений обов'язок перевіряти призначення відкритих боржникові рахунків, інформацію про які державний виконавець отримує від органів Державної фіскальної служби України.

Листом №10.5-186/37-9114 від 16.06.2016 ПАТ Укрсоцбанк повідомило начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про те, що рахунок боржника № 26043011767545 був арештований, але відповідно до ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування кошти з цього рахунку не можуть бути спрямовані на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника від 08.06.2016 жодним чином не перешкоджала здійсненню скаржнику соціальних виплат, а грошові кошти на рахунку № 26043011767545, призначеному для цих цілей, не могли бути спрямовані на виконання рішення суду у даній справі.

Також, суд першої інтенції відзначив, що постановою про закінчення виконавчого провадження ВП№ 51091892 від 07.10.2016 державним виконавцем було припинено чинність арешту коштів боржника, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 08.06.2016 та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Отже, на момент розгляду даної скарги по суті, арешт коштів ЖБК Токсиколог , накладений спірно постановою від 08.06.2016 скасований, а рішення суду у даній справі виконане ним у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи Житлово-будівельного кооперативу Токсиколог , викладені у скарзі на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, є неправомірними, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Проте, з вказаним висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується і вважає його таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також таким, що не відповідає обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній станом на день подання скарги), скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Згідно зі ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Поряд з цим, частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, а саме: державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 115 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці", оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповнодно до абз. 1 та 3 п. 1.8. глави 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, листом № 10.5-186/37-9114 від 16.06.2016 ПАТ Укрсоцбанк повідомило начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про те, що рахунок боржника № 26043011767545 був арештований, але відповідно до ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування кошти з цього рахунку не можуть бути спрямовані на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Вказаний лист Дніпровське районне відділення державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві отримало 22.06.2016, про що свідчить відбиток штемпеля на листі № 10.5-186/37-9114 від 16.06.2016.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Відповідно до ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З вищенаведеного листа вбачається, що з рахунку боржника № 26043011767545 здійснюються відрахування до Фонду соціального страхування України, грошові кошти для якого формуються, зокрема із нарахованої заробітної плати працівникам підприємства. Таким чином, позбавлення можливості скаржника здійснювати обов'язкові відрахування до вищевказаного фонду, не лише може призвести до застосування фінансових санкції щодо апелянта, а й унеможливить своєчасну виплату заробітної плати працівникам Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог", яка включає в себе, зокрема, суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що Дніпровське районне відділення державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було обізнано про призначення рахунку боржника № 26043011767545, проте жодних дій, спрямованих на відновлення попереднього становища боржника, - не вжито.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у разі арешту рахунку з якого перераховуються кошти на соціальні виплати, підприємство позбавляється можливості здійснювати соціальні платежі та розрахунки по виплаті заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова про арешт коштів боржника від 08.06.2016 в частині накладення арешту на рахунок № 26043011767545, унеможливлює своєчасне відрахування грошових коштів до Фонду соціального страхування України, а також своєчасну виплату заробітної плати та інших соціальних виплат, що в свою чергу призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві та ризику понесення апелянтом відповідальності у вигляді фінансових санкції.

Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова від 08.06.2016 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок № 26043011767545, який відкритий ПАТ Укрсоцбанк , винесена з порушенням вимог чинного законодавства і підлягає частковому скасуванню, оскільки прийнята без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками як для прав, свобод та інтересів працівників підприємства-боржника, так і для Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог", і цілями, на досягнення яких спрямована оскаржувана постанова.

Пунктом 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України № 9 від 17.10.2012 встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції визнає доводи заявника, викладені в скарзі на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві частково правомірними, і вважає, що вищевикладена скарга Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" підлягає задоволенню частково.

Так, дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Гевел О.О. визнаються судом апеляційної інстанції в частині накладення арешту на рахунок № 26043011767545, відкритий в ПАТ Укрсоцбанк - незаконними, а постанова про арешт коштів боржника від 08.06.2016, винесена у виконавчому провадженні № 51091892 з примусового виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 у справі № 910/30582/15, з урахуванням рекомендацій п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України № 9 від 17.10.2012, в частині накладення арешту на рахунок № 26043011767545, який відкритий в ПАТ Укрсоцбанк , визнається недійсною саме в частині накладенян арешту на наведений рахунок.

Щодо вимоги Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" про зобов'язання Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві здійснити дії по скасуванню постанови про арешт коштів боржника від 08.06.2016 ВП№ 51091892, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що, по-перше, питання про вчинення певних дій стосовно скасування постанови входить до компетенції державного виконавця і суд не підміняє державного виконавця у його професійній діяльності. По-друге, як вбачається з матеріалів справи № 910/30582/15, постановою про закінчення виконавчого провадження від 07.10.2016 припинено чинність арешту коштів боржника накладеного постановою про арешт коштів боржника № 51091892 від 08.06.2016.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні вищевказаної вимоги Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог".

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів також дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала в частині відмови у задоволенні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни щодо визнання незаконними дій державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни з винесення у виконавчому провадженні № 51091892 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/30582/15 від 23.03.2016 постанови про арешт коштів боржника від 08.06.2016 в частині накладення арешту на рахунок № 26043011767545, відкритий Житлово-будівельним кооперативом "Токсиколог" в ПАТ Укрсоцбанк та в частині відмови у визнанні недійсною постанови державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни про арешт коштів боржника від 08.06.2016, винесену у виконавчому провадженні № 51091892 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/30582/15 від 23.03.2016, в частині накладення арешту на рахунок № 26043011767545, відкритий Житлово-будівельним кооперативом "Токсиколог" в ПАТ Укрсоцбанк - прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, і викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, а тому в силу п. 1, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення вимог скарги в наведеній частині.

В іншій частині скарга Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Гевел Олени Олегівни підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/30582/15 -без змін.

Відповідно до ст. 4 Закону України про судовий збір , ставка судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду встановлюються становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що скарга Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел О.О. задоволена частково, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне покласти сплату частини судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/30582/15 в сумі 918, 67 грн. на Дніпровське районне відділення державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, пропорційно задоволеним вимогам, викладеним у вищевказаній скарзі Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/30582/15 - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/30582/15 скасувати частково, а саме в частині відмови у задоволенні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни щодо визнання незаконними дій державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни з винесення у виконавчому провадженні № 51091892 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/30582/15 від 23.03.2016 постанови про арешт коштів боржника від 08.06.2016 в частині накладення арешту на рахунок № 26043011767545, відкритий Житлово-будівельним кооперативом "Токсиколог" в ПАТ Укрсоцбанк та в частині відмови у визнанні недійсною постанови державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни про арешт коштів боржника від 08.06.2016, винесену у виконавчому провадженні № 51091892 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/30582/15 від 23.03.2016, в частині накладення арешту на рахунок № 26043011767545, відкритий Житлово-будівельним кооперативом "Токсиколог" в ПАТ Укрсоцбанк .

3. Скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни - задовольнити частково.

4. Визнати незаконними дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни з винесення у виконавчому провадженні № 51091892 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/30582/15 від 23.03.2016 постанови про арешт коштів боржника від 08.06.2016 в частині накладення арешту на рахунок № 26043011767545, відкритий Житлово-будівельним кооперативом "Токсиколог" в ПАТ Укрсоцбанк .

5. Постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни про арешт коштів боржника від 08.06.2016, винесену у виконавчому провадженні № 51091892 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/30582/15 від 23.03.2016 - визнати недійсною в частині накладення арешту на рахунок № 26043011767545, відкритий Житлово-будівельним кооперативом "Токсиколог" в ПАТ Укрсоцбанк .

6. В іншій частині скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Гевел Олени Олегівни залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/30582/15 - залишити без змін.

7. Стягнути з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (02094, м. Київ, вул. Краківська, 20, код ЄДРПОУ - 35011660) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 24, код ЄДРПОУ - 22893263) - судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 918, 67 грн. (дев'ятсот вісімнадцять грн. 67 коп.). Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови у наведеній частині.

8. Матеріали справи № 910/30582/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова