Рішення

від 29.12.2016 по справі 525/1320/16-ц

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1320/16-ц

Провадження № 2/525/446/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2016 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що 15.07.2015 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія I-KE 288267, виданим ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області.

Позивач вказує, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, в склад якої, поряд з іншим, входить житловий будинок з господарськими будівлями, який належав померлій та розташований по вул. Набережна, 2 в с. Попове Великобагачанського району Полтавської області; дане домогосподарство відносилося до колгоспного двору, головою якого являлася ОСОБА_3.

Позивач вказує, що вона являється спадкоємцем зазначеного в заповіті майна, заповіт посвідчений ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області 02.09.2014 року та зареєстрований в реєстрі №407. В установленому порядку ОСОБА_1, як вказує, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4 14.03.2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за вищезазначеним заповітом на приватизовану земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в с. Попове, вул. Набережна, 2 Великобагачанського району Полтавської області. Дане свідоцтво видане ОСОБА_4- приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області 14.03.2016 року і зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.03.2016 року, реєстраційний номер 8771003532202.

Позивач зазначає, що 19 вересня 2016 року Великобагачанська філія МПТІЕ Інвентаризатор виготовила технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Набережна, 2 в с. Попове Великобагачанського району Полтавської області. Згідно технічного паспорту на приватизованій земельній ділянці 0,25 га, власником якої являється ОСОБА_1 розташовані слідуючі об'єкти нерухомого майна: житловий будинок літ.А-І,а - загальною площею 55,6 кв.м. та житловою площею 25,4 кв.м., вбиральня - літ. Б, площею 2,0 кв.м., гараж - літ.В, площею 50,0 кв.м., сарай - літ.Г, площею 66,00 кв.м., колодязь №1 та огорожа №2. Позивач вказує, що вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за заповітом, інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, які б прийняли спадщину, не має.

Позивач зазначає, що вона бажає успадкувати та оформити у встановленому порядку належні померлій ОСОБА_3 описаний вище житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом, проте не може одержати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на це домоволодіння через те, що відсутні правовстановлюючі документи про належність цього майна спадкодавцеві. Приватний нотаріус ОСОБА_4 відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. При цьому, як вказує позивач, на даний час вичерпані всі можливості позасудового вирішення даного питання і тому вона цілком обґрунтовано та при наявності переконливих правових підстав звертається з даним позовом до суду (а.с.а.с.2-4).

В судове засідання 29.12.2016 року представник позивача ОСОБА_5 подала письмову заяву про підтримання позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом та просила розгляд справи провести у відсутність позивача та представника позивача (а.с.47).

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області в судове засідання не з'явився, від ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області надійшла заява про визнання позову ОСОБА_1 та про розгляд справи у відсутність представника сільської ради (а.с.48).

У зв'язку з викладеним, суд вирішив за можливе розглянути справу в судовому засіданні 29.12.2016 року у відсутність позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.197 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України «у разі визнання відповідачем позову суд за наявності передбачених законом підстав ухвалює рішення про задоволення позову.»

Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3, останнім постійним місцем проживання якої було с. Попове Великобагачанського району Полтавської області померла 15.07.2015 року, про що виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області видано відповідне свідоцтво про смерть (а.с.6).

З довідки, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі №8 особовий рахунок №300 станом на 15.04.1991 року домоволодіння в с. Попове, вул. Набережна, 2 відносилося до колгоспного двору. Членом колгоспного двору на 15.04.1991 року значилася ОСОБА_3 - голова сім'ї (а.с.15).

Згідно заповіту ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.09.2014 року, реєстровий №407, що посвідчений секретарем Корнієнківської сільської ради ОСОБА_6, ОСОБА_3 все належне їй майно вона заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.46). На копії даного заповіту, що наданий суду приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_4, вбачається, що на заповіті зроблений запис секретарем Корнієнківської сільської ради ОСОБА_6 про те, що даний заповіт станом на 29.09.2015 року по ОСОБА_2 сільській раді не змінений і не скасований.

З копії Державного акта на право приватної власності на землю серія ЯИ №786587, вбачається, що ОСОБА_3 дійсно була власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 5320281804:04:001:0039, що розташована за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, с. Попове, вул. Набережна, 2 на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради від 07.05.1997 року (а.с.20).

З свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом та Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі заповіту, посвідченого ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області 02.09.2014 року, зареєстрованого у реєстрі за №407 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 15.07.2015 року є ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_4 Спадщина складається з: права власності на приватизовану земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: село Попове, вул. Набережна, 2 Великобагачанського району Полтавської області на підставі Державного акту на право (приватної) власності на земельну ділянку (землю) серія ЯИ №786587, кадастровий номер 5320281804:04:001:0039 (а.с.а.с.18-19).

Отже, з даного свідоцтва про право на спадщину за законом та Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17.03.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті 15.07.2015 року ОСОБА_3, отримавши на даний час відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкову земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що розташований в с. Попове, вул. Набережна, 2 Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що дане домоволодіння складається з житлового будинку літ.А-І,а - загальною площею 55,6 кв.м. та житловою 25,4 кв.м., вбиральні - літ.Б, площею 2,0 кв.м., гаража - літ.В, площею 50,0 кв.м., сарая - літ. Г - площею 66,00 кв.м., колодязя №1 та огорожі №2 (а.с.а.с.7-12).

Приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округ ОСОБА_4 23.11.2016 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом на даний житловий будинок з господарськими будівлями у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.16).

З повідомлення приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_4 №1795 від 23.11.2016 року, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видачі на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копії заяви ОСОБА_7, що мається в спадковій справі вбачається, що після померлої 15.07.2015 року ОСОБА_3, останнім постійним місцем проживання якої було с. Попове Великобагачанського району Полтавської області відкрита спадкова справа №265-2015. Заяву про прийняття спадщини по заповіту після померлої ОСОБА_3 подала ОСОБА_1 14.03.2016 року на ім'я ОСОБА_1 видані свідоцтво про право на спадщину за законом, зокрема, на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.18); заяви від інших спадкоємців та кредиторів не надходили (а.с.а.с.33-46).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Отже, системний аналіз наданих позивачем у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 і також є такою, що належним чином заявила про прийняття нею спадщини, подавши до відповідного нотаріуса заяву про прийняття спадщини та отримала відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема, і на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований відповідний житловий будинок з господарськими будівлями. При цьому, з урахуванням змісту та суті постанови приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_4. від 23.11.2016року, позивач ОСОБА_1 не може у встановленому порядку отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове домоволодіння, про яке вказано в позовній заяві, оскільки у ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на вищевказане нерухоме майно.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

В контексті звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_8 Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Таким чином, проаналізувавши в своїй сукупності відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та доведеності прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, з урахуванням мотивів відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом, суд приходить до висновку, що з урахуванням заявлених позовних вимог є передбачені законом підстави для визнання того, що на момент смерті 15.07.2015 року ОСОБА_3 належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться в с. Попове, вул. Набережна, 2 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку літ.А-І,а - загальною площею 55,6 кв.м. та житловою 25,4 кв.м., вбиральні - літ. Б, площею 2,0 кв.м., гаража - літ.В, площею 50,0 кв.м., сараю - літ. Г, площею 66,00 кв.м., колодязя №1 та огорожі №2, а в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, є підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на вищевказане домоволодіння.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16,1216-1218,1220,1268 ЦК України, ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст.ст.3,10,11,57,60,174,179,197,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Визнати, що на момент смерті 15.07.2015 року ОСОБА_3, останнім постійним місцем проживання якої було с. Попове Великобагачанського району Полтавської області, їй належав на праві власності в цілому житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в с. Попове, вул. Набережна, 2 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку літ.А-І,а - загальною площею 55,6 кв.м. та житловою площею 25,4 кв.м., вбиральні - літ.Б, площею 2,0 кв.м., гаража - літ.В, площею 50,0 кв.м., сараю - літ.Г, площею 66,00 кв.м., колодязя №1 та огорожі №2.

В порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємцем за заповітом право власності в цілому на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в с. Попове, вул. Набережна, 2 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку літ.А-І,а - загальною площею 55,6 кв.м. та житловою площею 25,4 кв.м., вбиральні - літ.Б, площею 2,0 кв.м., гаража - літ.В, площею 50,0 кв.м., сараю - літ.Г, площею 66,00 кв.м., колодязя №1 та огорожі №2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя