Рішення

від 26.12.2016 по справі 569/2178/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/2178/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року м. Рівне

Рівненський міський суд в складі судді - Бердія М.А.,

при секретарі - Абашиній О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції, про визнання недійсним договору дарування від 29 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТзОВ Бистриця , виділення частки ОСОБА_3 в майні ТзОВ Бистриця , визнання недійсним договору дарування від 29 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, скасування державної реєстрації змін до установчих документів ПП Торгово-виробнича фірма Чари , виділення частки ОСОБА_3 в майні ПП Торгово-виробнича фірма Чари , суд -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, в судовому засіданні, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнали з підстав, викладених у наданих суду запереченнях проти позову ОСОБА_1 Просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, в судовому засіданні, підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав, викладених у позовній заяві. Просять суд задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, визнати недійсним договір дарування від 29 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 предметом якого є частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю БИСТРИЦЯ , ідентифікаційний код юридичної особи 30207894, яка становить 98,69%, запис 16081050002007499 від 30.01.2013 року. Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю БИСТРИЦЯ , ідентифікаційний код юридичної особи 30207894 від 30.01.2013 року, запис 16081050002007499. Виділити частку ОСОБА_3 в майні Товариства з обмеженою відповідальністю БИСТРИЦЯ , ідентифікаційний код юридичної особи 30207894, для звернення на неї стягнення. Визнати недійсним договір дарування від 29 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, предметом якого є майнові та немайнові права власника приватного підприємства ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЧАРИ , ідентифікаційний код юридичної особи 22556169, запис 16081050012002800 від 30.01.2013 року. Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів приватного підприємства ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЧАРИ , ідентифікаційний код юридичної особи 22556169 від 30.01.2013 року, запис 16081050012002800. Виділити частку ОСОБА_3 в майні приватного підприємства ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЧАРИ , ідентифікаційний код юридичної особи 22556169,для звернення стягнення на неї, в зв'язку з тим, що договори та відчуження часток у статутному капіталі товариств є фіктивними, вчиненими без наміру створення відповідних правових наслідків для набуття та для відчуження.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, від в.о. начальника управління надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Суд заслухавши відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як зазначено в позовній заяві позивача ОСОБА_1, 02 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_3 отримав у нього позику в розмірі 1 482 722,00 гривень. На підтвердження укладення договору позики боржником видано розписку, у якій зазначено розмір отриманої позики та строк повернення до 31 грудня 2011 року. В зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань та неповерненням коштів отриманих у позику, він звернувся до суду з позовом. 25 травня 2015 року Апеляційним судом Рівненської області прийнято рішення, яке набрало законної сили, яким його позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 1 482 722,00 гривні заборгованості за договором позики від 02 серпня 2011 року, інфляційні втрати, річні проценти та судові витрати. Рішення набрало законної сили. На виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист, який виконати неможливо тому-що у ОСОБА_3 майна не виявлено, встановлено лише те, що він є директором ПП ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЧАРИ та ТОВ БИСТРИЦЯ , не є учасником цих підприємств, його частки в корпоративних правах відчужені синам-відповідачам по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Дослідженими, в судовому засіданні, письмовими доказами по справі встановлено, що відповідно до договору дарування від 29 січня 2013 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - ОСОБА_3 передав ОСОБА_7 безоплатно у власність свої майнові та немайнові права власника приватного підприємства ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЧАРИ .

Рішенням № 03 власника ПП Т-ВФ ЧАРИ від 29 січня 2013 року,на підставі вище зазначеного договору дарування, ОСОБА_5 став єдиним власником ПП Т-ВФ ЧАРИ .

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відносно ПП ТВ-Ф ЧАРИ , 28.01.2013 року та 30.01.2013 року проведено державну реєстрацію змін складу або інформації про засновників ПП Т-ВФ ЧАРИ .

За договором дарування від 29 січня 2013 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 безоплатно у власність свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю БИСТРИЦЯ , яка становить 98,69% статутного капіталу товариства.

Відповідно до протоколу № 3 загальних зборів учасників ТзОВ БИСТРИЦЯ від 29 січня 2013 року, на підставі вище зазначеного договору дарування своєї частки ОСОБА_3 виключено зі складу учасників ТзОВ БИСТРИЦЯ .

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відносно ТзОВ БИСТРИЦЯ , 30.01.2013 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів - зміну складу або інформації про засновників ТзОВ БИСТРИЦЯ .

Як пояснив в судовому засідання відповідач ОСОБА_3, він вийшов із вище зазначених товариств, в яких подарував свої майнові та немайнові права та свою частку у статутному капіталі відповідачам по справі ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які є його синами, зважаючи на свій вік та стан здоров'я, що йому не заборонено Законом.

Відповідно до ст. 10, ч. 1 ст. 53 Закону України Про господарські товариства , п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 147 ЦК України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження часток у статутному /складеному/ капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом, вийти в установленому порядку з товариства. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншими чином відступити свою частку /її частину/ у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства, що і здійснив відповідач по справі ОСОБА_3

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 травня 2015 року, яке не надано позивачем суду і на яке посилається позивач в своїй позовній заяві, і проти того, що таке рішення постановлено не заперечує відповідач по справі ОСОБА_3, як зазначено в позовній заяві, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 482 722,00 гривень, інфляційні втрати, річні відсотки і судові витрати, тобто зазначене рішення було ухвалено після того, як пройшло два роки і чотири місяці з часу укладення вище зазначених договорів дарування та державної реєстрації змін до установчих документів товариства і підприємства.

На час укладення вище зазначених договорів дарування та проведення реєстрації змін складу або інформації про засновників ПП Т-ВФ ЧАРИ та ТзОВ БИСТРИЦЯ , ніяких заборон вчиняти такі дії у ОСОБА_3 не було, будь-які обтяження відносно товариства та підприємства були відсутні.

Крім того, вищезазначені договори дарування були укладені між відповідачами ОСОБА_5, і ці договори не створювали для позивача ОСОБА_1 будь-яких прав та обов'язків, оскільки він не був стороною в договорах, а наявність позики не є забороною для укладення будь-якого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним у постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-197цс14, прийнятої за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, яка є обов'язковою при виборі правової норми, що підлягає застосуванню в силу положень ч.2 ст.214, ч.1 ст.360-7 ЦПК України, для визначення правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі: ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки, чого в даній справі не було доведено позивачем і навпаки було доведено відповідачами, що вчинені ними правочини є дійсними, вчиненими у вказаний в правочинах час з державною реєстрацією їх наслідків.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, його представник, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а позовні вимоги щодо визнання недійсними (фіктивними) договорів дарування, не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності фіктивного правочину, передбачених ЦК України, а тому підстави для визнання вище зазначених договорів дарування недійсними відсутні, що також унеможливлює задоволення інших позовних вимог позивача, підстави для задоволення яких також відсутні, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 61, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції, про визнання недійсним договору дарування від 29 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТзОВ Бистриця , виділення частки ОСОБА_3 в майні ТзОВ Бистриця , визнання недійсним договору дарування від 29 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, скасування державної реєстрації змін до установчих документів ПП Торгово-виробнича фірма Чари , виділення частки ОСОБА_3 в майні ПП Торгово-виробнича фірма Чари ? відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд за апеляційною скаргою на рішення суду, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_8