Рішення

від 30.09.2016 по справі 570/3236/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/3236/16-ц

Номер провадження 2/570/1287/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2016 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.П.Могили 24) в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом відділу охорони здоров'я Рівненської районної державної адміністрації до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова Компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди завданої злочином,

в с т а н о в и в :

покликаючись на те, що Рівненський районний суд Рівненської області постановою від 13 травня 2015 року звільнив відповідача від кримінальної відповідальності у вчиненні передбаченого ч.1 ст.286 КК України злочину з підстави, передбаченої ст.46 цього кодексу, але на лікування потерпілого зазначена лікарня витратила кошти в сумі 9 940 грн. 00 коп., представник позивача ОСОБА_2 у поданій до суду 22 червня 2016 року заяві просить стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди вказану суму.

Всіх учасників цивільного процесу відповідно до ст.ст.74-76 ЦПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. У поданій до суду заяві представник позивача ОСОБА_3 просить справу слухати у її відсутність, позов підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи. Відповідач та його представник адвокат ОСОБА_4 після задоволення судом клопотання сторони відповідача про залучення в якості співвідповідача Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова Компанія "ОРАНТА", проти чого сторона позивача не заперечувала, до суду не з'явилися, свою думку з приводу позову не висловили. Зважаючи на те, що явку сторін не визнано обов'язковою, враховуючи думку сторони позивача, достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності сторін в порядку заочного розгляду та у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України без подальшого фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до таких висновків.

Вимоги ст.214 ЦПК Кодексу зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст.16 цього кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив особам, які беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2014 року близько 01 год. 30 хв. на 141 км.+900 м. автодороги Устилуг-Луцьк-Рівне, що в межах Рівненського району Рівненської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Вольксваген реєстраційний номер 97 BV-DF під керуванням ОСОБА_5 та мотоцикла НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, у результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажир мотоцикла ОСОБА_6 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу /мотоцикла/ серії АІ номер 1441811 від 20 травня 2014 року між відповідачами укладено вказаний договір строком на 12 місяців . Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 50 000 грн., сума франшизи встановлена в розмірі 510 грн.

Згідно ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 13 травня 2015 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а кримінальне провадження закрито у зв'язку з примирення потерпілого ОСОБА_6 з обвинуваченим.

Довідкою-розрахунком підтверджені витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у позивача у вказаному розмірі, що становить 9 940 грн. 00 коп.

Загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення та з урахуванням приписів ст.ст.11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Згідно зі ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом №1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Відповідно до п.22.1 ст.22 закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст.3 вказаного закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 цього закону).

Згідно зі ст.6 закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Враховуючи наведене вище, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов'язкового страхування страховою компанією. Таким чином, помилковим є висновок відповідача про необхідність відшкодування страховою компанією витрат позивачу на лікування потерпілого від злочину, оскільки саме відповідач як винна особа несе повну відповідальність за заподіяння вказаної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК особа, яка скоїла злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Суд вважає, що позивачем належними доказами доведено заподіяння відповідачем шкоди, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування доказів, наданих позивачем і у суду немає підстав вважати обставини, викладені у них, такими, що не відповідають дійсності. При визначенні розміру матеріальної шкоди суд враховує її документальну підтвердженість.

На думку суду, він забезпечив реалізацію абсолютного права позивача на відшкодування шкоди, завданої ДТП, безпосередньо особою, яка завдала шкоди - відповідачем ОСОБА_1 на підставах, передбачених законом, задоволення позову становитиме достатню справедливу сатисфакцію для позивача.

У зв'язку із задоволенням позову з відповідача відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню в прибуток держави судові витрати по справі, оскільки відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.11, 57, 59, 60, 61, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

задоволити цивільний позов відділу охорони здоров'я Рівненської районної державної адміністрації до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова Компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_1 (12 жовтня 1990 р.н.) на користь місцевого бюджету Рівненського району (МФО 833017, ЗКПО 26452490, р/р 35419003014245 УДКСУ в Рівненській області) 9 940 грн. 00 коп. понесених витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_1 (12 жовтня 1990 р.н.) в прибуток держави (Отримувач коштів УДКСУ у Рівненському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012756. Банк отримувача ГУДКСУ в Рівненській області. Код банку отримувача (МФО) 833017. Рахунок отримувача 31217206700295. Код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 551 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Кушнір Н.В.