Ухвала

від 30.12.2016 по справі 803/1940/16

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

30 грудня 2016 року Справа № 803/1940/16

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Дмитрук В.В., вивчивши позовну заяву Волинської об'єднаної профспілкової організації працівників шляхових господарств до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними, визнання незаконними та скасування актів та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Волинська об'єднана профспілкова організація працівників шляхових господарств звернулася з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просить визнати дії відповідача щодо опису та арешту майнових об'єктів бази відпочинку «Гряда» протиправними, визнати незаконними та скасувати акти опису та арешту майна, складені головним державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 24.02.2016 року та від 18.03.2016 року, виключити з опису і арешту майно бази відпочинку «Гряда» Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор», яка розташована по вул. Центральній, 8, смт. Шацьк Шацького району Волинської області на березі озера Світязь в урочищі «Гряда».

Згідно п.4 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в результаті винесення актів опису й арешту майна від 24.02.2016 року та від 18.03.2016 року, здійснено опис та накладено арешт на майно бази відпочинку «Гряда» Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор», яка належить на праві колективної власності трудовому колективу дочірнього підприємства «Волинський облавтодор».

Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно зі ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, утому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України поняття «справа адміністративної юрисдикції» - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Поняття «суб'єкт владних повноважень» це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.

Наявність у суб'єкта владних управлінських функцій означає, що він наділений адміністративною правосуб'єктністю, яка реалізується через певний обсяг конкретних прав і обов'язків (повноважень), необхідних для здійснення управлінської діяльності в тій чи іншій сфері публічної влади.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Частиною 1 ст.181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» №3 від 13.12.2010 року, судами при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Зазначене положення містить також і ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.

Таке ж право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з майна передбачено ч.2 ст.114та ст.152 ЦПК України.

Статтею 114 ЦПК України визначено виключну підсудність цивільних справ за позовами про зняття арешту з майна, які пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Постановою пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» №6 від 27.08.1976 року зазначено, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Суд вважає, що правовідносини які виникли між позивачем та відповідачем стосується правовідносин щодо права власності на майно, на яке накладений арешт по виконанню судового рішення, та належним встановленим законодавством способом захисту прав, свобод та інтересів позивачів є звернення до суду за місцезнаходженням арештованого майна в порядку ЦПК з вимогами про виключення майна з опису та зняття арешту, як такого, що на законних підставах належить позивачу.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що для вирішення спору, що виник між сторонами по справі, встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, у відповідності до вимог ч.6 ст.109 КАС України суд роз'яснює позивачу, що спір з таким предметом спору відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Волинської об'єднаної профспілкової організації працівників шляхових господарств до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними, визнання незаконними та скасування актів та зобов'язання вчинити дії.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самими позовними вимогами, щодо яких постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                                    В.В.Дмитрук