Постанова

від 22.12.2016 по справі 807/989/16

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2016 рокум. Ужгород№ 807/989/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Cтенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - представник ОСОБА_1,

відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишня" - представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишня" про стягнення адміністративно-господарської санкції, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України 22 грудня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 грудня 2016 року.

03 серпня 2016 року, Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишня" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 9594,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII, із змінами і доповненнями, для підприємств, установ і організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України № 875, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить. ТОВ "Вишня" на протязі 2015 року не виконувався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто на підприємстві не працювало жодної особи з інвалідністю. Згідно з ст. 20 Закону України № 875 підприємства де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2015 році становила 18188,00 грн., то за не працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, а отже невиконання нормативу відповідач повинен був сплатити в дохід Державного бюджету 18188,00 : 2 = 9094,00 грн. Однак, відповідач до 15.04.2016, строк встановлений законом, адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатив. Згідно з ст. 20 Закону України № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування нені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Станом на день подачі позовної заяви до суду - 03.08.2016, строк прострочення платежу становить 110 днів, а отже пеня, при обліковій ставці НБУ 15,5 % становить 500,50 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, що наведені в позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити задоволенні такого. Вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, так як ТОВ "Вишня" виконало належним чином вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Дослідивши подані суду письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, є, зокрема, контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого ст. 19 Закону України № 875. У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема, у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України № 875, реалізують владні управлінські функції.

Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (ч. 9 ст. 20 Закону України № 875).

З огляду на викладене та відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3, п.4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) справи за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є адміністративними.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 24.02.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишня" зареєстроване в Закарпатському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як роботодавець, що використовує працю інвалідів.

08 червня 2016 року, як слідує із акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 07-02-004/246, на протязі 2015 року та січень-травень 2016 року в ТОВ "Вишня" працювало 9 осіб, а відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, повинен складати не менше 1 особи.

Перевіркою встановлено, що на протязі 2015 року та на день перевірки 08 червня 2016 року в ТОВ "Вишня" не працювало жодного працівника, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, що не відповідає встановленому законодавством нормативу.

Звіт форми № 3-ПН до Ужгородського міського центру зайнятості в потребі працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність товариством не подавався.

Відповідно до довідки головного бухгалтера ТОВ "Вишня" № 9/6 від 08.06.2016 середньооблікова кількість штатних працівників за 2015 рік в ТОВ "Вишня" складає 9 чоловік. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність складає 0 працівників. Кількість інвалідів-штатних працівників, які відповідно до нормативу повинні працювати на робочих місцях складає 1 працівник. Фонд оплаті праці штатних працівників за 2015 рік складав 163,7 тис. грн. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2015 рік складає 18188,00 грн.

Як стверджував в судовому засіданні представник відповідача, що звіти ними не подавалися, однак ними вживалися заходи щодо пошуку інвалідів для працевлаштування шляхом розвішування оголошень у приміщенні де здійснюється господарська діяльність.

На перевірку таких доводів судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч. 1 ст. 18 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.

У відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 7 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Абзацом 4 п.2 ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Також, п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 % річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

За приписами п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Форма звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384.

Разом з тим, п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.4.4 рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 року при розгляді даної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи законодавчі вимоги, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач не дотримався таких вимог закону щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), що мало наслідком не спрямування центром зайнятості інвалідів до роботодавця; не надано відповідачем доказів щодо випадків безпосереднього звернення інвалідів до роботодавця з питань працевлаштування Отже, у діях відповідача наявний склад правопорушення та підлягає притягненню до відповідальності за не виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки, середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2015 році становила 18188,00 грн., то за не працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, а отже невиконання нормативу відповідач повинен був сплатити в дохід Державного бюджету 18188,00 : 2 = 9094,00 грн.

Відповідач до 15 квітня 2016 року адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатив, що за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій також тягне нарахування нені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Станом на день подачі позовної заяви до суду - 03.08.2016, строк прострочення платежу становив 110 днів, а отже пеня, при обліковій ставці НБУ 15,5 % становила 500,50 грн.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі комплексного аналізу вищезазначених правових норм та положень підзаконних нормативно-правових актів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позовної заяви є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, не спростовані під час розгляду справи в суді відповідачем щодо вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а отже такі вимоги позову підлягають до задоволення.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишня" про стягнення адміністративно-господарської санкції - задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ "Вишня" (п.і. 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Корятовича, будинок 2, код ЄДРПОУ 13595928) адміністративно-господарську санкцію та пеню в сумі 9 594, 50 грн. ( дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні, 50 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя ОСОБА_3