Постанова

від 07.12.2016 по справі 808/3099/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року 14год.16хв.Справа № 808/3099/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник ОСОБА_2

свідок: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Тего"

до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови №000001 від 01.07.2016 про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулося ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Тего" з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 000001 від 01.07.2016, складену головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення стягнення, а саме штрафу у розмірі 138747,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що здійснення позапланової перевірки можливе лише з конкретних питань, які слугували підставою для її проведення. Однак, в ході перевірки відповідачем перевірялися питання, які не були викладені в зверненні споживача. Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання. ОСОБА_5, прізвище якого зазначено в акті перевірки, не є посадовою особою позивача та не уповноважений позивачем бути присутнім під час перевірок чи допускати посадових осіб відповідача до перевірки. В процесі відбору зразків бензину були допущені порушення приписів законодавства, зокрема відповідачем не складено акт за формою 2-НК, не залишено зразків відібраних проб на підприємстві позивача. Водночас в акті відбору зразків продукції № 000001 від 20.04.2016 відсутні повні відомості, які б мали бути зазначені, зокрема: час відбору проби, склад комісії, яка відібрала проби, номер проби, номер резервуару, транспортного засобу, тари, об'єм нафти або нафтопродукту, з якого відібрана проба, найменування постачальника, найменування лабораторії та місцезнаходження лабораторії, до якої проби направлено для випробувань. Порушено 14 денний строк проведення досліджень. Відповідач не ознайомив позивача з рішенням про призначення експертизи (випробування), а після її закінчення - з висновком експертизи (випробування). Уповноважені особи ТОВ "Тего" дізналися про відбір зразка та проведення експертизи лише після отримання постанови 28.07.2016. При винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було доведено зв'язку, як встановлена невідповідність вимогам ДСТУ має наслідком небезпеку для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього середовища, однак санкції до позивача застосовано саме за реалізацію товару, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища. Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила та вказала, що відповідач в межах повноважень та відповідно до вимог законодавства провів перевірку позивача. Перевірка проведена в присутності ОСОБА_5, який назвався директором АЗС № 1, а відтак, перевірка проведена в присутності уповноваженої особи позивача. Під час проведення перевірки з'ясовувалися лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення позапланової перевірки. Під час відбору зразків продукції складено Акт відбору зразків продукції від 20.04.2016 № 000001, до якого внесено запис: "З рішенням про відбір зразків продукції, порядком відбору та рішенням про призначення випробувань директора АЗС № 1 ТОВ "Тего" ОСОБА_5 ознайомлено", що засвідчено підписом ОСОБА_5 Копію висновку отримав ОСОБА_5 А відтак, відповідачем дотримано вимоги ст. 14, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Зразки відібраної продукції відповідачем також були залишені ОСОБА_5 Позивач не скористався правом на оскарження результатів лабораторних досліджень. Представник відповідача вважає, що перевірка та відібрання зразків відбулося в порядку, визначеному законодавством, результатами проведеного дослідження встановлено невідповідність відібраних зразків вимогам ДСТУ 7687:2015, а відтак, оскаржувана постанова є правомірною. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_3, який показав, що приймав участь у відборі зразків бензину. Повідомив, що при проведенні перевірки та відборі проб був присутній директор АЗС № 1 ОСОБА_5, якому було пред'явлено посвідчення та який надавав усі документи, необхідні для проведення перевірки.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.

З матеріалів справи встановлено, що громадянин ОСОБА_6 звернувся до Держспоживінспекції України, який у поданій заяві зазначив, що після заправки автомобіля паливом на АЗС № 1 по вул. Українська, 58 у м.Запоріжжя ТОВ "Тего", йому довелося знімати бак та ремонтувати паливну систему. Це сталося, на його думку, через неякісне пальне, у зв'язку з чим просить провести перевірку якості палива А-95 та преміум А-95 шляхом відбору зразків палива для лабораторних досліджень, перевірити всі документи на все пальне, з'ясувати, чи дійсно один резервуар для зберігання та реалізації пального (а.с.166, 167, 168 том 1).

08.04.2016 Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів надано згоду на проведення позапланової перевірки ТОВ "Тего", АЗС № 1, вул.Українська, 58, м.Запоріжжя (а.с.169 том 1).

20.04.2016. в.о. начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області видано наказ №64 про проведення позапланової перевірки з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, яким в.о начальника відділу контролю у сфері послуг, реклами та розгляду звернень громадян ОСОБА_7 наказано забезпечити проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів ТОВ "Тего" (м.Запоріжжя, вул.Українська, 58, АЗС № 1).

Того ж дня співробітникам відповідача видано направлення на проведення перевірки № 000093 (а.с.171).

20.04.2016 посадовими особами відповідача здійснено вихід за адресою: м.Запоріжжя, вул.Українська, 58, ТОВ "Тего" АЗС № 1 для проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами якого складено акт №000074 від 20.04.2016 (а.с.172-175, том 1).

Під час здійснення перевірки відповідачем на підставі рішення про відбір зразків від 20.04.2016 № 1 (а.с.187 том 1) відібрано зразки бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5, дата виготовлення червень 2015 та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е3, дата виготовлення червень 2015. Здійснення відбору зразків зафіксовано актом № 000001 від 20.04.2016 (а.с.176 том 1).

Наказом від 20.04.2016 №1 "Про призначення випробування" призначено випробування відібраних зразків щодо бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е3 для проведення досліджень у Дніпропетровському відділі з питань експертиз та досліджень спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень ДФС (а.с.188 том 1).

За результатами проведеного дослідження складено висновок № 142008200-0437 від 10.05.2016, у розділі 10 якого зазначено, що надані на дослідження проби бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е3 не відповідають вимогам ДСТУ 7687:2015 "Бензини автомобільні Євро. Технічні умови" (а.с.192-194 том 1).

01.07.2016 відповідачем прийнято постанову №000001 про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища до ТОВ "Тего" застосовано штраф у розмірі 138747,75 грн. (а.с.208, том 1).

Позивач, не погодившись з постановою про накладення стягнень, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд зазначає таке.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовані Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Статтею 5 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

За змістом п. 4 ч. 1 ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за: виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності".

Частина 11 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності" визначає, що плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є: обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Позивач, стверджуючи про порушення відповідачем зазначених норм, вказує, що позапланова перевірка відбулася за відсутності керівника чи будь-якої уповноваженої особи суб'єкта господарювання; суб'єкта господарювання не ознайомлено з підставою проведення позапланового заходу та не надано копії відповідного документа.

Для з'ясування вказаних обставин судом досліджено відеозапис, який надано представником відповідача, допитано свідка ОСОБА_3 З відеозапису, показань свідка судом встановлено, що перевірка проведена в присутності ОСОБА_5, який назвався директором АЗС № 1, направлення на перевірку, звернення споживача пред'явлено ОСОБА_5

З матеріалів справи вбачається, що засновником ТОВ "Тего" є ОСОБА_8, керівником та підписантом - ОСОБА_9 (а.с.28-32 том 1). Зі штатного розпису ТОВ "Тего" (а.с.105 том 1) вбачається, що посада "директор АЗС № 1" у позивача відсутня.

Крім того, з переглянутого в судовому засіданні відеозапису видно, що перевіряючі не вимагали від особи, яка назвалася директором АЗС № 1, будь-яких документів для встановлення особи та на підтвердження його повноважень.

Покликання відповідача на те, що ОСОБА_5 допустив перевіряючих до перевірки, засвідчував усі документи печаткою позивача, не свідчить про те, що ОСОБА_5 є уповноваженою особою позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності", органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

А відтак, особи, які проводили перевірку, на переконання суду, повинні були пересвідчитися в наявності повноважень у особи, яка була присутня при проведенні перевірки.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності", відбір зразків продукції здійснюється посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи і засвідчується актом відбору зразків продукції.

До початку відбору зразків продукції посадова особа органу державного нагляду (контролю) зобов'язана пред'явити рішення про відбір зразків продукції та роз'яснити суб'єкту господарювання порядок відбору зразків продукції.

Суб'єкт господарювання має право бути присутнім при всіх діях посадової особи органу державного нагляду (контролю) під час відбору зразків продукції і заявляти клопотання з приводу цих дій, про що вноситься запис до акта відбору зразків продукції.

Правила відбору зразків продукції затверджуються Кабінетом Міністрів України. Кількість зразків продукції, що відбираються, має відповідати кількості, зазначеній у рішенні органу державного нагляду (контролю) про відбір зразків продукції.

Механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи (випробування) визначено Порядком відбору зразків продукції для визначення її якісних показників, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. " 1280.

Абзац 2 п. 1 вказаного Порядку передбачає, що особливості відбору зразків окремих видів продукції визначаються іншими нормативно-правовими актами.

Єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску встановлено Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України 04.06.2007 N 271/121, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за N 762/14029 (далі - Інструкція).

Порядок відбирання проб визначено п. 4.2 Інструкції.

Пункти 4.2.5, 4.2.6 Інструкції визначають, що під час відбирання проб для випробувань у сторонніх акредитованих або атестованих лабораторіях, а також під час проведення перевірок якості нафти та нафтопродуктів складається акт за формою 2-НК (додаток 2) у двох примірниках, один з яких разом з пробою направляється до лабораторії. Другий примірник залишається на підприємстві, на якому відбиралася проба нафти та/або нафтопродуктів. Термін зберігання актів відбирання проб - 3 роки.

Для відбирання проби нафтопродукту з роздавального крана працюючої паливо-роздавальної колонки (далі - ПРК), оливороздавальної колонки (далі - ОРК) оператор АЗС задає необхідну дозу і відпускає її до підготовленої чистої металевої ємності, з якої потім здійснюють розливання в скляну тару.

В акті відбирання проби за формою N 2-НК зазначається, що пробу відібрано з роздавального крана ПРК (ОРК).

Якщо на момент відбирання проби з конкретної ПРК, ОРК відпуск нафтопродуктів не здійснювався протягом 30 хвилин, то перед початком процедури відбирання проби до мірника відпускається кількість палива, яка становить не менше 10л, олив - не менше 5л. Нафтопродукти із мірника необхідно злити до резервуарів АЗС, про що повинен бути складений відповідний акт.

Відібрану пробу поділяють на три рівні частини, розливають у сухі чисті скляні пляшки, герметично закупорюють пробками, не розчинними в нафтопродукті. На етикетці проби, відібраної з роздавального крана колонки, зазначають реквізити АЗС, назву, марку та вид (у залежності від масової частки сірки) нафтопродукту, номер нормативного документа на нафтопродукт, номер роздавальної колонки, дату і час відбирання проби, прізвище, ім'я та по батькові працівників(а) АЗС, представника органу контролю (підрозділу) і, за необхідності, - інших посадових осіб, які брали участь у відбиранні проби.

Одна частина проби разом з актом відбирання проби надсилається для лабораторних випробувань, а дві інші з другим примірником акта, у разі суперечностей, - зберігаються на АЗС як арбітражні протягом 45 діб. При отриманні паспорта якості, що підтверджує відповідність нафтопродукту вимогам нормативного документа, проба, що зберігається на АЗС, вилучається раніше завершення терміну, визначеного ДСТУ 4488.

Обґрунтованими є покликання позивача на те, що посадовими особами відповідача при відібранні у позивача проб бензину акт відбирання проб за формою 2-НК не складався.

Щодо покликання позивача на те, що в акті відбору зразків продукції від 20.04.2016 не зазначено, чи відбувся технологічний пролив не менше 10 л., то суд зазначає, що обставини щодо здійснення посадовими особами такого проливу зафіксовано на відео, яке переглянуто в ході розгляду справи.

Щодо покликання позивача на те, що перевірка проведена з питань, які не були викладені в зверненні споживача, суд звертає увагу, що законодавчо закріплена вимога про обґрунтованість звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав не вимагає від контролюючого органу встановлювати доведеність порушення при вирішенні питання про призначення перевірки, оскільки саме перевірка та її результати мають наслідком встановлення відповідних обставин та порушень, якщо вони мали місце, або спростування тверджень, заявлених у зверненні.

На переконання суду, обґрунтованим є звернення, яке зі свого змісту дозволяє припустити можливе порушення прав споживача та дійти висновку про наявність підстав для проведення позапланового контрольного заходу.

Таким чином, на думку суду, наявність звернення фізичної особи про порушення її права в сфері захисту прав споживачів та отримання згоди центрального органу було достатньою підставою для проведення позапланового заходу у позивача.

Водночас, з заяви громадянина ОСОБА_6 (а.с.166 том 1), яка була підставою для призначення позапланового заходу, встановлено, що він 21.03.2016 заправлявся на АЗС №1 по вул. Українська, 58 у м.Запоріжжя паливом премія А-95. На підтвердження таких обставин надано копію фіскального чека (а.с.167 том 1), відповідно до якого було придбано 10 літрів бензину А-95 на загальну суму 175,00 грн.

В ході проведення позапланового заходу відповідачем відібрано проби бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 та А-95-Євро5-Е3.

Суд зазначає, що в силу приписів ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Отже, під час проведення позапланового заходу відповідач зобов'язаний був з'ясувати вид пального, яким заправлявся споживач, а також встановити наявність у реалізації на момент проведення перевірки саме цього пального, та вже потім встановлювати відповідність такого пального вимогам ДСТУ.

Крім того, суд визнає обґрунтованими покликання позивача на те, що в ході перевірки не встановлено, що позивач реалізував продукцію, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища.

Так, для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", органу державного нагляду (контролю) необхідно встановити факт реалізації продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища.

У висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджено ДФС № 142008200-0437 від 10.05.2016 зазначено, що надані на дослідження проби бензину автомобільного не відповідають вимогам ДСТУ 7687:2015 "Бензини автомобільні Євро. Технічні умови".

Відповідно до п. 1.3 ДСТУ 7687:2015 "Бензини автомобільні Євро. Технічні умови", вимоги щодо безпечності бензинів викладено у 4.2 та розділі 5. Водночас, відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено, яким з вимог щодо безпечності бензинів не відповідають відібрані проби.

Представник відповідача, стверджуючи, що відібрані проби не відповідають вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, покликається на ст.14 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

Вказана норма передбачає, що вимоги безпеки для здоров'я і життя населення є обов'язковими у національних стандартах та інших нормативно-технічних документах на вироби, сировину, технології, інші об'єкти середовища життєдіяльності людини. Проекти національних стандартів та інших нормативно-технічних документів на всі види нової (модернізованої) продукції підлягають обов'язковій державній санітарно-епідеміологічній експертизі.

Тобто, вказана норма передбачає, що вимоги безпеки для здоров'я і життя населення повинні враховуватися при розробленні національних стандартів та інших нормативно-технічних документів. У суду не виникає сумніву, що ДСТУ 7687:2015 "Бензини автомобільні Євро. Технічні умови" розроблено з врахуванням вимог безпеки для здоров'я і життя населення.

Водночас, висновок про не відповідність досліджених проб бензину автомобільного вимогам ДСТУ 7687:2015 "Бензини автомобільні Євро. Технічні умови" не свідчить про те, що проби бензину не відповідають вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, оскільки при розробці ДСТУ враховуються і інші вимоги, а не лише вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя населення.

В оскаржуваній постанові зазначено, що на підставі акта від 20.04.2016 № 000074 встановлено реалізацію продукції, що не відповідає вимогам Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927. Водночас, ні в зазначеному акті перевірки, ні у висновку від 10.05.2016 не встановлено, що відібрані проби бензину автомобільного не відповідають вимогам вказаного Технічного регламенту.

А відтак, суд вважає обґрунтованими покликання позивача на те, що при винесенні постанови від 01.07.2016 № 000001, відповідачем не доведено зв'язку, як встановлена невідповідність вимогам ДСТУ свідчить про небезпеку для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища.

Крім того суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що розмір штрафних санкцій за порушення п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" визначається у відсотковому відношенні до вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги.

В ході розгляду справи встановлено, що розмір штрафу, який застосовано до позивача, відповідачем розраховано виходячи не з вартості одержаної для реалізації партії товару, а з кількості та вартості бензину автомобільного, який був у залишку в позивача станом на дату перевірки. При цьому вартість бензину визначена за ціною реалізації, а не за ціною придбання. Вказані обставини підтверджено показаннями свідка.

Суд вважає необґрунтованим та безпідставним розрахунок розміру штрафу виходячи з кількості бензину автомобільного, що є у залишку у позивача станом на дату перевірки.

Покликання відповідача на те, що позивачем на вимогу відповідача не надано інформації щодо вартості одержаних для реалізації на АЗС № 1 партій бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 та А-95-Євро5-Е3 не свідчить про обґрунтованість розрахунку штрафу виходячи з вартості залишку бензину автомобільного станом на дату перевірки, оскільки вартість одержаної для реалізації партії товару може відрізнятися від вартості залишків. З досліджених в ході розгляду справи відеоматеріалів судом не встановлено, що в ході перевірки з'ясовувалися обставини щодо вартості одержаної для реалізації партії товару.

У випадку відсутності документів, які підтверджують вартість одержаної для реалізації партії товару, штраф, в разі доведеності порушення, міг бути застосований у мінімальному розмірі, передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" - двадцять п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, під час прийняття рішення про застосування штрафу зобов'язаний прийняти таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З врахуванням усіх наведених доводів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафних санкцій є такою, що прийнята не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття постанови про накладення стягнення №000001 від 01.07.2016, у зв'язку з чим вказана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову №000001 від 01.07.2016 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Присудити на користь позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Тего" (код ЄДРПОУ 36803079) судові витрати у розмірі 2081,22 грн. (дві тисячі вісімдесят одна гривня 22 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 40311343).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька