Ухвала

від 22.12.2016 по справі 804/3500/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2016 рокусправа № 804/3500/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.05.2016, визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_2 від 24.05.2016, визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-0003721700 від 24.05.2016,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2016, рішення №0003711700 від 24.05.2016 та вимога №Ф-0003721700 від 24.05.2016 винесені правомірно та є законними, а тому не підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки факти відсутності промислових можливостей для здійснення відповідної господарської діяльності у контрагентів позивача свідчать про відсутність господарських операцій, а відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 О.) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що здійснення господарських операцій підтверджено первинними документами. Зазначає, що придбаний в одному звітному періоді товар не обов'язково повинен бути реалізований в тому ж звітному періоді. У перевіряємому періоді позивачу було надані послуги, зокрема, аргонове зварювання напівпричепа-цистерни, перемотка електродвигуна, компресорного устаткування від ТОВ Містеріо ; надання в оперативну оренду напівпричепа від ТОВ Елізет , надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом; надання транспортних послуг від ТОВ Біз-Інфрма . На відміну від ТМЦ, отримані послуги неможливо перепродати у подальшому іншим контрагентам, їх неможливо зберігати, на них не передається право власності, їх неможливо транспортувати. Вважає, що наявність певних недоліків в оформленні актів виконаних робіт не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій. Зазначає, що відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів не позбавляє права на формування податкового кредиту; законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти достовірність даних які вказують контрагенти.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що інформація одержана податковим органом підтверджує факт неможливості вчинення господарський операцій між ФОП ОСОБА_1 та контрагентами ТОВ Планум та ТОВ Містеріо , оскільки згідно фінансового звіту цих підприємств на підприємстві відсутнє торгівельне обладнання, основні засоби, складські приміщення та матеріальні ресурси, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності (у липні 2014 року ТОВ Планум , в жовтні 2015 року ТОВ Містеріо , в грудні 2015 року ТОВ Біз-Інформа ). Щодо господарських правовідносин позивача та ТОВ Елізет , в матеріалах справи наявний акт №285 від 30.11.2015 року щодо оперативної оренди напівпричепа, натомість, згідно даного акта неможливо ідентифікувати напівпричеп та хто його приймав, відсутні докази отримання та використання напівпричепа у власній господарській діяльності. Відсутні транспортні документи на підтвердження фактичного перевезення ТМЦ позивача. Вважає, що первинні документи складені без здійснення реальної господарської діяльності. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. Виявлені порушення, які зафіксовані в акті перевірки від 22.04.2016 року №87/1304/НОМЕР_3, а саме:

- п.177.2, п.177.4 ст. 177, п.п. 128.1 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності суму 51071,84 грн. у тому числі по періодам:

- за 2014 рік на 20698,92 грн.

- за 2015 рік на 30382,92 грн.

- п.2 ст. 7, п. 11 ст. 8 розділу 3 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-6, п. 3.2. Порядку Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013, № 454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160 в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у розмірі 31571,45 грн.

На підставі Акта перевірки від 22.04.2016 року №87/1304/НОМЕР_3 податковим органом винесено 24.05.2016 року

- податкове повідомлення-рішення №0003701700 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування у розмірі 76 622,76 грн.;

- рішення №0003711700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1 937,82 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмку) №Ф-0003721700 на суму 31 571,45 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

Так, предметом даного спору є правомірність та обґрунтованість

1). податкового повідомлення-рішення №0003701700 від 24.05.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування у розмірі 76 622,76 грн. (основний платіж 51081,84грн., штрафні санкції 25540,92грн.) (а.с. 9);

2). рішення №0003711700 від 24.05.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1 937,82 грн.(а.с. 10);

3). вимоги про сплату боргу (недоїмку) №Ф-0003721700 від 24.05.2016 року на суму 31 571,45 грн. (а.с. 11).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію про майновий стан і доходи за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно зазначив, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємому періоді позивач мала господарські відносини з ТОВ «Планум» за липень 2014 року, ТОВ «Містеріо» за жовтень 2015 року, ТОВ «Елізет» за листопад 2015 року, ТОВ «Біз-інформа» за грудень 2015 року.

Так, у липні 2014 року ФОП ОСОБА_1 придбала сухарно-сушечні вироби у постачальника ТОВ «Планум» . Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, звітність з податку на прибуток та додаток «АМ» до декларації за 2014 рік до податкового органу не надавались, таким чином на підприємстві відсутні основні засоби, торгівельне обладнання, складські та матеріальні ресурси, це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині придбання, зберігання, реалізації товару (робіт, послуг).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що контрагент позивача ОСОБА_2 «Планум» у липні 2014 року придбаває у ТОВ «Аркада Буд» , ПП «Дінсал» здебільшого воду питну, піддон дерев'яний, натомість реалізує підшипник, засувка, техпластина, жмих соняшниковий, соя та інше, декларує податковий кредит від постачальників, у яких відсутні основні фонди та трудові ресурси.

У жовтні 2015 року ФОП ОСОБА_1 придбаває аргонове зварювання напівпричепа-цистерни АЕ 7108 ХТ, перемотку електродвигуна, компресорного устаткування у постачальника ТОВ «Містеріо» . При цьому, відповідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік на підприємстві відсутні основні засоби, торгівельне обладнання, складські та матеріальні ресурси, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності. ОСОБА_2 «Містеріо» у жовтні 2015 року придбаває у ТОВ «Метіпол» , ТОВ «Максі Фуд» , здебільшого газовані напої, кавові напої, продукти харчування, черевики жіночі, натомість реалізує послуга суборенди контейнера, послуга з пошиття костюмів, насос циркулярний продукти харчування та ін., декларує податковий кредит від постачальників у яких відсутні основні фонди та трудові ресурси.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції обмеженість ОСОБА_2 "Містеріо" та його контрагентів-постачальників людськими і матеріально-технічними ресурсами унеможливлює здійснення реалізації товарів (робіт/послуг) з контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання. Разом із цим, слід взяти до уваги, що в акті №101 від 21.10.2015 здачі-приймання робіт, що підписаний виконавцем ТОВ «Містеріо» та замовником ФОП ОСОБА_1 не зазначено місце надання послуги (а.с. 57), при цьому, контрагент позивача знаходиться на обліку у Білоцерковській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Отже, не можливо встановити де саме відбулося надання послуг. Згідно роздруківки рейсів від 16.10.2015, неможливо встановити хто здійснював перевезення, яким транспортним засобом, кому та коли. Отже, зазначена інформація підтверджує факт неможливості здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та контрагентом ТОВ «Містеріо» .

У листопаді 2015 року ФОП ОСОБА_1 придбаває в оперативну оренду напівпричеп у постачальника ТОВ "Елізет". При цьому, інформація про торгівельне обладнання, складські та матеріальні ресурси, свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині придбання, зберігання, реалізації товару (робіт, послуг). Слід взяти до уваги, що ОСОБА_2 «Елізет» у листопаді 2015 року придбаває у контрагентів-постачальників здебільшого м'ясо курки, овочі, крабові вироби, молочні вироби, а реалізує транспортно-експедиційні послуги, послуги перевезення та ін., декларує податковий кредит від постачальників, у яких відсутні основні фонди та трудові ресурси. Відповідно до акта №285 від 30.11.2015 щодо оперативної оренди напівпричепа неможливо ідентифікувати напівпричеп, а саме: де, коли, який причеп був наданий в оперативну оренду та хто його приймав. Отже, відсутні докази на підтвердження факту отримання напівпричепа та його використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в договорі №1102 від 02.11.2015 між позивачем та ОСОБА_2 «Елізет» про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, в п.2.1 зазначено, «Перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі заявок, що подає відправник у письмовому вигляді, засобами факсимільного зв'язку, та повинна містити всі необхідні відомості відповідно до вимог цього договору, не пізніше одного дня до дня перевезення (а.с. 66). Натомість, зазначені заявки, як підтвердження реальності здійснення господарської операції, матеріали справи не містять. Також не надані докази, що саме перевозилося та якими видами транспорту. Відсутні транспортні документи на підтвердження фактичного перевезення ТМЦ позивача.

У грудні 2015 року ФОП ОСОБА_1 придбаває транспортні послуги у постачальників ТОВ "Біз-Інформа". При цьому, відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік на підприємстві відсутні основні засоби на підприємстві відсутні основні засоби, торгівельне обладнання, складські та матеріальні ресурси, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарською діяльності в частині придбання, зберігання, реалізації товару (робіт, послуг). Слід взяти до уваги, що ОСОБА_2 «Біз-Інформа» у грудні 2015 року придбаває у контрагентів-постачальників здебільшого дріжджі, масло, фрукти, цукор, а реалізує транспортно-експедиційні послуги перевезення, та ін., декларує податковий кредит від постачальників, у яких відсутні основні фонди та трудові ресурси.

Разом із цим, відповідно до договору №1212 від 21.12.2015 з ТОВ «Біз-Інформа» з перевезення вантажу автомобільним транспортом (п.2.1) зазначено, «Перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі заявок, що подає відправник у письмовому вигляді, засобами факсимільного зв'язку, та повинна містити всі необхідні відомості відповідно до вимог цього договору, не пізніше одного дня до дня перевезення (а.с. 78). Натомість, зазначені заявки, як підтвердження реальності здійснення господарської операції, матеріали справи не містять. Також не надані докази, що саме перевозилося та якими видами транспорту. Відсутні транспортні документи на підтвердження фактичного перевезення ТМЦ позивача. Слід взяти до уваги, що акт №227 від 24.12.2015 містить послугу «про оперативну оренду транспортних засобів» . Натомість, згідно цього акта неможливо ідентифікувати ці транспортні засоби, де, коли, які транспортні засоби були надані в оперативну оренду та хто їх приймав. Відсутні докази на підтвердження факту отримання транспортних засобів та їх використання у власній господарській діяльності позивача.

При здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції, наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, шляхом, придбання фіктивного товару або послуг та створення штучного податкового кредиту і валових витрат (заниження податкових зобов'язань). Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, докази надані податковим органом щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Планум» (за липень 2014 року), ТОВ «Містеріо» (за жовтень 2015), ТОВ "Елізет" (за листопад 2015), ТОВ "Біз-Інформа" (за грудень 2015) є такими, що дають підстави для висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №0003701700 від 24.05.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування у розмірі 76 622,76 грн.

Так, позивач зазначає про можливість придбання та реалізації товару в різних звітних періодах. З цим можна погодитися. Однак, не можливо не врахувати той факт, що при відсутності відповідних складських приміщень, матеріальних ресурсів та ін. неможливо зберігати такий товар як продукти харчування та реалізовувати його без зіпсування в іншому звітному періоді.

Обмеженість людськими і матеріально-технічними ресурсами дає підстави для висновку про неможливість здійснення господарських операцій зазначеними контрагентами позивача у вказані періоди, та, як наслідок, вказує на дефектність первинних документів.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від здійснення підприємницької діяльності у 2014, 2015 роках здійснювала на загальній системі оподаткування та була платником податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, податку з доходів найманих працівників, податку на додану вартість. Перевіркою правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу, податковим органом встановлено його заниження, внаслідок включення до складу валових витрат витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід в 2014 році на 137926,15грн., та в 2015 році на суму 176753,05грн.

Таким чином, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 51071,84грн. (за 2014 рік на 20688,92 грн. та за 2015 рік на 30382,92 грн.).

Щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (рішення №0003711700 від 24.05.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1 937,82 грн. та Вимога про сплату боргу (недоїмку) №Ф-0003721700 від 24.05.2016 року на суму 31 571,45 грн.) позивач в апелдяці1йній скарзі не вказав обґрунтування і з зазначенням того, у чому саме полягає протиправність чи неповнота дослідження доказів щодо зазначених рішень.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного соціального внеску визначається Законом України від 08.07.2010р. № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 4 ст.4 цього Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці єдиний внесок нараховують на суму доходу (прибутку отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадження ними підприємницької діяльності, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка (п.11 ст.8). Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців є сума доходів (прибутку), що отримана від їх діяльності і підлягає оподаткуванню на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути менше розміру мінімального страхового внеску за місяць, в якому отриманий дохід (прибуток). Крім того, згідно ст. 7 зазначеного Закону, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Мінімальний страховий внесок визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановленого законом для фізичних осіб-підприємців (34,7 %) за місяць, в якому отримано дохід (п. 5 ст. 1 Закону).

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 4 ст. 1 Закону).

Розмір мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму на 2014 рік встановлений ст. 21, 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" N 5515-УІ від 06.12.2013 р., та за період з 01.01.2014 р. по 30.11.2014 р. складає 1218 грн.

Податковим органом згідно акта перевірки встановлено заниження суми доходу в липні 2014 року, визначено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, та враховуючи вимоги п. 4 ст. 1 Закону (№ 2464-УІ), з урахуванням Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску повинен складати у липні 2014 року - 20706 грн. (1218грн. x 17 = 20706грн.).

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, встановлено, що внаслідок заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу у 2014 році, виникло заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуємого доходу в 2014 році на суму 7184,98 грн., та 2015 році на суму 24386,47 грн. (загальна сума 31571,45грн.).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, відповідачем надано достатньо доказів на підтвердження правомірності своїх рішень, оскільки факти відсутності промислових можливостей для здійснення відповідної господарської діяльності у контрагентів позивача свідчать про відсутність господарських операцій, а відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2016, рішення №0003711700 від 24.05.2016 та вимога №Ф-0003721700 від 24.05.2016 винесені правомірно та є законними, а тому не підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 рок - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник