Рішення

від 17.11.2016 по справі 910/14885/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016Справа №910/14885/16

За позовом Приватного підприємства "Шостінтербуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІЯ"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "ЛІА" ЛТД"

про стягнення 100 000,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Карабан Є.П. - представник, довіреність № 3 від 12.03.2015;

Від відповідача: не з'явились;

Від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Шостінтербуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІЯ" про стягнення 100 000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 747/К від 01.01.13 р., а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №747/К від 01.01.2013 в частині повної та своєчасної плати за отриманий товар, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у зазначеному вище розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14885/16 та призначено до розгляду на 28.09.2016. Також цією ухвалою залучено за ініціативою суду до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "ЛІА" ЛТД".

28.09.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 розгляд призначено на 19.10.2016.

Ухвалами суду від 19.10.2016 та 03.11.2016 розгляд справи було відкладено на 03.11.2016 та 17.11.2016 відповідно.

У судові засідання 19.10.2016 та 17.11.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

У судове засідання 03.11.2016 уповноважений представник позивача не з'явився.

Копія ухвали суду від 19.10.2016, яка направлялась позивачу на адресу зазначену ним у позовній заяві, а саме: поштовий індекс 41100, сумська область, м. Шостка, вул. Марата, 30-А, кв. 200, на час проведення судового засідання на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103040864427, в якому зазначено, що станом на 02.11.2016 поштове відправлення вручено адресату за довіреністю.

Уповноважені представники відповідача та третьої особи у судові засідання 19.10.2016, 03.11.2016 та 17.11.2016 не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 19.10.2016 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: № 0103039603520.

Відповідно до пункту 6 підпункту 4 Інформаційного листа № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 Про дату, час і місце розгляду даної справи 19.10.2016 третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується роздруківкою із офіційного веб-порталу Господарського суду м. Києва в мережі Інтернет (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011) від 07.10.2016, яка наявна в матеріалах справи.

Копія ухвали суду від 03.10.2016, яка направлялась третій особі на адресу, зазначену позивачем, а саме: поштовий індекс 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вул. ЛЕНІНА, 53, яка співпадає з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час проведення судового засідання на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103039603539, в якому зазначено, що станом на 10.10.2016 вказане поштове відправлення вручено адресату за довіреністю.

Копія ухвали суду від 03.11.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві, а саме: 04205, м. Київ. пр-т Оболонський, 32б на час проведення судового засідання на адресу господарського суду міста Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103040865792, в якому зазначено, що станом на 17.11.2016 вказане поштове відправлення не вручене під час доставки.

Копія ухвали суду від 03.11.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, що зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04214, м. Київ, проспект Оболонський, 52, яка співпадає з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час проведення судового засідання на адресу Господарського суду міста Києва з відміткою не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103040865792, в якому зазначено, що станом на 17.11.2016 поштове відправлення не вручене під час доставки.

Відповідно до пункту 6 підпункту 4 Інформаційного листа №01-06/1290/14 від 12.09.2014 третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується роздруківкою із офіційного веб-порталу Господарського суду м. Києва в мережі Інтернет (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011) від 07.11.2016, яка наявна в матеріалах справи.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача та третьої особи позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач та третя особа повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 19.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 27.09.2016, яке судом долучено до матеріалів справи.

Так, у судовому засіданні 19.10.2016 представник позивача подав клопотання б/н від 19.10.16р. про долучення документів до матеріалів справи, серед яких: докази направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи; власне письмове підтвердження про відсутність спорів; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо позивача та третьої особи, а також копії видаткових накладних на підтвердження поставки товару. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

Також у судовому засіданні 17.11.15р. представником позивача подане клопотання б/н від 17.11.15р. про долучення до матеріалів справи документів, серед яких: накладні на повернення товару; картка по рахунку позивача та банківські виписки, товарно-транспортні накладні на поставлений товар; свідоцтво про державну реєстрацію ПП Шостінтербуд . Клопотання судом задоволена, документи до матеріалів справи долучені.

Від відповідача та третьої особи заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 03.11.16р. та 17.11.16р. до суду не надходило.

Документи, в т.ч. відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду від 18.08.16р., 03.10.16р., 19.10.2016р. та 03.11.16р. відповідачем та третьою особою суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача та представника третьої особи в судові засідання 03.11.16р. та 17.11.16р. суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідача та третьої особи в судові засідання обов'язковою не визнавалась, останні не скористалися належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача та третьої особи не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників відповідача та третьої особи, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 17.11.16р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 січня 2013 року між Приватним підприємством "Шостінтербуд" (Постачальник за договором, позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "ЛІА" ЛТД (Покупець за договором, третя особа у справі) укладений Договір поставки № 747/К (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник поставляє і передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товари згідно із замовленнями Покупця та товаросупровідною документацією.

При цьому, Покупець надає замовлення Постачальнику на підставі Специфікації, узгодженої Сторонами, в якій наведено список товарів, які можуть постачатися за цим договором, їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього Договору. Специфікація складається за формою, наведеною у Додатку №1 до цього Договору.

Розділами 2-4 Договору сторони погодили строки та умови поставок, ціну і порядок розрахунків, відповідальність сторін тощо.

Згідно п. 8.1 Договору цей Договір укладений до 31 грудня 2014р. Строк дії цього Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії будь - яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Як свідчать матеріали справи, Договір підписаний представниками Постачальника, замовника та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами розділу 2 Договору, зокрема, п.п. 2.1 Постачальник повинен поставляти товари вчасно, у строки, вказані у замовленні за адресою відповідного супермаркету Абсолют , яка вказана у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням.

Замовлення Покупця на поставку товарів обов'язкові для Постачальника. Замовлення передаються Покупцем Постачальникові у вигляді електронного повідомлення (EDI-документа) через платформу електронної комерції eXite . Замовлення вважається прийнятим Постачальником до виконання з моменту відправки Постачальником Покупцеві за допомогою електронного повідомлення (EDI-документа) через платформу електронної комерції eXite підтвердження про прийняття замовлення (ORDRSP).

Згідно п. 2.1 Договору поставка на підставі даного Договору здійснюється на умовах DDP (супермаркет Покупця) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 року - якщо інше не передбачене даним Договором або Додатками до нього.

За умовами п. 2.6 Договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли товари, поставлені Покупцю і вивантажені на приймальну платформу магазина, і сторони підписали (транспортну) видаткову накладну, що засвідчує те, що товари були отримані Покупцем.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Судом встановлено за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що на виконання умов вищевказаного Договору, у відповідності до підписаної сторонами специфікації позивачем за період з 01.03.13 р. по 30.03.15 р. було здійснено поставку покупцю товару на загальну суму 442 360,05 грн. (враховуючи здійснені відповідачем повернення товару, що підтверджується відповідними засвідченими позивачем прихідними накладними (возврат)), в тому числі за період березень 2015 р. було здійснено поставку товару на загальну суму 140 662,82 грн. за видатковими накладними: №ШІ-0003888 від 30.03.2015 на суму 12029,16 грн.; №ШІ-0003877 від 30.03.2015 на суму 793,44 грн.; №ШІ-0003890 від 30.03.2015 на суму 15 362,64 грн.; №ШІ-0003889 від 30.03.2015 на суму 11 644,20 грн.; №ШІ-0003875 від 30.03.2015 на суму 1001,45 грн.; №ШІ-0003893 від 30.03.2015 на суму 15355,74 грн.; №ШІ-0003878 від 30.03.2015 на суму 912,46 грн.; №ШІ-0003892 від 30.03.2015 на суму 14092,56 грн.; №ШІ-0003876 від 30.03.2015 на суму 1758.53 грн.; №ШІ-0003225 від 16.03.2015 на суму 59866,56 грн.; №ШІ-0002686 від 05.03.2015 на суму 466,56 грн.; №ШІ-0002684 від 03.03.2015 на суму 1529,14 грн.; №ШІ-0002688 від 03.03.2015 на суму 3234,94 грн.; №ШІ-0002690 від 03.03.2015 на суму 1154,18 грн.; №ШІ-0002689 від 03.03.2015 на суму 1461,26 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Факт отримання товару третьою особою підтверджується підписами на вищевказаних видаткових накладних уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ ВКФ ЛІА Філія Абсолют-Київ , засвідченим відбитком штампу третьої особи.

Окрім того, позивачем на підтвердження факту поставки товару покупцеві надані відповідні товарно - транспортні накладні, які підписані уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "ЛІА" ЛТД", та підпис якого засвідчений відбитком штампу третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 2.11 Договору товари приймаються по кількості і якості у відповідному магазині, куди товари поставляються, на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість та комплектність товарів.

У відповідності до п. 2.12 Договору якщо виявлено невідповідність якості, кількості, повноти, маркування (включаючи штрих - коди), упаковки товарів вимогам, передбаченим стандартам, технічним умовам, цим Договором або даними зазначеними на маркуванні упаковки , а також у відповідних документах, що засвідчують якість та кількість товарів, або якщо виявлено відсутність усіх або будь - яких супровідних документів, Покупець має право припинити прийняття товару і скласти Акт розбіжностей, у якому має бути зазначена кількість перевірених товарів і характер виявлених недоліків.

При цьому заперечень щодо факту поставки товару за вказаними видатковими накладними третьою особою суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій або актів розбіжностей щодо поставленого товару від третьої особи до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Шостінтербуд" умов Договору з боку третьої особи відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі товару Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "ЛІА" ЛТД", зокрема, на суму 140 662,82 грн., а Покупцем (третьою особою), у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару на вказану суму належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За умовами п. 3.2. Договору Покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника, зазначений у статті 9.2 цього Договору за реалізований товар один раз на 14 днів, за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені транспортні, видаткові та податкові накладні на адресу Покупця, яка вказана у п. 9.2 Договору. Якщо Постачальник не надасть накладні вчасно, Покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

З матеріалів справи судом встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що позивачем здійснено часткову оплату поставленого за період з 01.03.13 р. по 30.03.15 р. товару на загальну суму 327365,56 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача за відповідний період. Таким чином, залишок неоплаченого відповідачем поставленого за Договором товару, який заявлений до стягнення позивачем, становив 100 000,00 грн., що відповідає даним наданої позивачем картки рахунку 361 по контрагенту ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД (філія Абсолют Київ) за період з 01.03.13 р. по 31.10.16 р.

За приписами ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 Цивільного кодексу України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Вимогами статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Угодою про заміну боржника у зобов'язанні від 02.11.15 р., сторони дійшли згоди про заміну сторони Покупця з ТОВ "ВКФ ЛІА ЛТД на ТОВ "Радія" у зобов'язанні по Договору поставки № 747/К від 03.01.13 р.

Так, за умовами п.1.1 даної Угоди Сторона 2 (ТОВ "ВКФ ЛІА ЛТД ) переводить, а Сторона 3 (ТОВ "Радія") приймає на себе обов'язок з оплати поставленого Стороною 1 (ПП Шостінтербуд ) на користь сторони 2 товару за Договором поставки, а Сторона 1, яка є кредитором за зазначеним Договором поставки, у свою чергу не заперечує проти такого переведення боргу від Сторони 2 на Сторону 3, що розуміється як згода Сторони 1 згідно ст.520 ЦК України.

Згідно з п. 1.3 Договору Сторона 2 переводить на Сторону 3 борг, а Сторона 1 набуває право вимоги до Сторони 3 щодо виконання грошового зобов'язання у розмірі 100 000,00 грн. за поставлений Стороні 2 товар, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між Стороною 1 та Стороною 2 станом на 30 вересня 2015 року, а Сторона 3 приймає на себе борг та зобов'язується виконати вказане грошове зобов'язання на корить Сторони 1 до 30 листопада 2015 року.

Перевід боргу, що є предметом даної Угоди, є заміною сторони-боржника у Договорі поставки, а саме шляхом заміни боржника - Сторони 2 (ТОВ "ВКФ ЛІА ЛТД) на Сторону 3 (ТОВ "Радія"). Заміна боржника в договорі поставки з усіма, виходячи з цього, правовими наслідками, здійснюється з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками всіх сторін даної Угоди (п.2.2 Угоди).

Відтак, з моменту укладення даної Угоди всі права (як кредитора у зобов'язанні по Договору) і обов'язки (як боржника у зобов'язанні по Договору) сторони Покупця по Договору поставки, зокрема, в частині грошового зобов'язання в сумі 100 000,00 грн., переходять від ТОВ "ВКФ ЛІА ЛТД до ТОВ "Радія" і ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД вибуває із зобов'язання по Договору поставки як сторона. Обов'язок оплатити згідно з умовами Договору товар на суму 100 000,00 грн., що був поставлений Постачальником на ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД та неоплачений до дати підписання даної Угоди, переходить до ТОВ " Радія ".

Отже, уклавши дану Угоду від 02.11.15р., ТОВ „Радія" (відповідач) прийняв на себе зобов'язання в сумі 100 000,00 грн. за Договором поставки № 747/К від 01.01.13р., укладеним між позивачем - ПП Шостінтербуд та ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД .

При цьому суд зазначає, що законодавець передбачив право переведення тільки дійсного зобов'язання, яке існувало на момент переходу цих прав. Так, зокрема, на підтвердження дійсності переведеного боргу та наявності вказаної суми заборгованості в розмірі 100 000,00 грн. на дату укладення Угоди про заміну боржника у зобов'язанні позивачем надано копію акту звірки взаєморозрахунків, підписаного представниками ТОВ Шостінтербуд та ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД та засвідченого печатками покупця та продавця, за яким заборгованість покупця перед Постачальником станом на 30.09.15 становить суму 100 000,00 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Приватному підприємству Шостінтербуд грошових коштів в сумі 100 000,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Угоди про заміну боржника у зобов'язанні (перевезення боргу), укладеного на підставі Договору поставки, відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Радія" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеними Договорами у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, пп. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № 747/К від 01.01.13р. та Угоди про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 02.11.15р. суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов Договорів на час їх підписання та під час виконання з боку сторін відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк та дійсність переведеного зобов'язання в сумі 100 000,00 грн., розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100 000,00 грн. за вказаним Договором поставки, враховуючи Угоду про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу), підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радія" (просп. Оболонський, 32-Б, м. Київ, 04205, код 39546099) на користь Приватного підприємства "Шостінтербуд" (вул. Марата, 30-а, кв. 200, м. Шостка, Сумська область, 41100, код 33095656) 100 000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок) боргу та 1500,00 (тисячу п'ятсот гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 29 грудня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через господарський суд міста Києва.

Суддя А.М.Селівон