Постанова

від 20.12.2016 по справі 826/11941/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 грудня 2016 року 09:00 справа №826/11941/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство ПАРИТЕТ-К" доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство ПАРИТЕТ-К" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство ПАРИТЕТ-К") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року №№3512615141, 3502615141, 0758140303, 0759140303.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року відкрито провадження у справі №826/11941/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 24 жовтня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 25 липня 2016 року №3512615141 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за порушення пунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.3, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "ВКП ПАРИТЕТ-К" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 999 323,50 грн., у тому числі за основним платежем на 1 750 885,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 248 438,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 25 липня 2016 року №3502615141 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "ВКП ПАРИТЕТ-К" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 846 672,50 грн., у тому числі за основним платежем на 677 338,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 169 334,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 25 липня 2016 року №0758140303 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту "е" пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "д" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ТОВ "ВКП ПАРИТЕТ-К" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 24 483,31 грн., у тому числі за основним платежем на 14 116,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 366,43 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 25 липня 2016 року №0759140303 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ТОВ "ВКП ПАРИТЕТ-К" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 978,79 грн., у тому числі за основним платежем на 575,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 403,74 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12 липня 2016 року №206/26-15-14-01-04/37973820 "Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВКП ПАРИТЕТ-К" (код за ЄДРПОУ 37973820) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2014р. року по 31.12.2015 р." (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.3, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014- 2015 роки на 1 750 886,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 677 338,00 грн., у тому числі за січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року; підпункту "е" пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "д" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, що призвело заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 14 116,88 грн., у тому числі за 2014, 2015 роки; підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання по сплаті до бюджету військового збору за 2015 рік на суму 575,05 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані наступним:

1) заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2014, 2015 роки, у зв'язку із не врахуванням доходів на безоплатне користування корисними моделями та винаходами, а саме: з січня 2014 року по грудень 2015 року TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" використовувало при здійсненні фінансово-господарської діяльності корисні моделі та винахід під назвою "Спосіб складання сховища зберігання цінностей", "Пристрій для захисту сейфа від несанкціонованого проникнення", "Фортифікаційна панель" при цьому не сплачувало роялті за надання дозволу (ліцензії) на використання даних корисних моделей (винаходу) та не було враховано в 2015 році доходи за безоплатне користування торгівельними марками "Паритет -К", "Griffon", "Опіх".

2) безпідставне віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості приданих послуг у 2014 році по відносинам із TOB "Епіцентр-K", у зв'язку із не доведенням факту пов'язаності понесених витрат з веденням господарської діяльності підприємства та відсутністю звітів про надання інформаційних, маркетингових та інших послуг по організації просування товарів (торгової марки);

3) в ході перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту підприємство неправомірно відносило суми податку на додану вартість за відшкодування комунальних послуг, сплачених відповідно до укладених договорів оренди нежитлових приміщень контрагенту TOB "Паритет - К", тому що операція з отримання орендарем від орендодавця компенсації витрат за спожиті орендарем комунальні послуги та електричну енергію не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;

4) товариством не утриманий податок з доходу працівників, отриманого платниками податку від працедавця у формі оплати за послуги мобільного зв'язку (послуги міжнародного роумінгу), оскільки суми, сплачені за послуги міжнародного роумінгу за працівників товариства, які в цей період не перебували у відрядженні за кордоном, прирівнюється як додаткове благо надане роботодавцем та підлягають оподаткуванню, зазначене порушення потягло за собою не утримання, не нарахування та несплату до бюджету військового збору.

Позивач вважає протиправними зазначені податкові повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: висновки акта перевірки про безоплатне користування торгових знаків та корисними моделями не відповідають дійсності, а розрахунок суми заниженого доходу економічно не обґрунтований; надання послуг TOB "Епіцентр-K" підтверджується первинними документами та податковими накладними, а TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту; згідно з позицією Державної фіскальної служби України операції з постачання послуг з оренди нерухомого майна оподатковується податком на додану вартість у загальному порядку без виключення з її складу будь-яких складових її вартості; згідно з позицією Державної фіскальної служби України вартість послуг мобільного зв'язку не розглядається як додаткове благо, якщо він використовувався працівниками у виробничих цілях.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Щодо висновків акта перевірки про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

На думку ГУ ДФС, до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, позивач повинен був включити вартість безоплатного користування винаходами та корисними моделями "Спосіб складання сховища зберігання цінностей", "Пристрій для захисту сейфа від несанкціонованого проникнення", "Фортифікаційна панель", також торгівельними марками "Паритет -К", "Griffon", "Опіх". При цьому відповідач кваліфікує такі доходи, як вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті135 Податкового кодексу України вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У свою чергу за визначенням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що у межах спірних правовідносин при TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" отримало будь-які види доходів, у тому числі у вигляді вартості послуг безоплатного користування торговими знаками та винаходами/корисними моделями, з урахуванням викладеного нижче.

За визначенням підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до положень статті 426 Цивільного кодексу України способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Стаття 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлює, що права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору.

Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути:

продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо);

процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (деклараційним патентом).

Пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчуються деклараційним патентом.

Відповідно до положень статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.

Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

Таким чином, платник податку на прибуток повинен сплачувати роялті за фактичне використання або за надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, які зареєстровані в установленому порядку, на підставі дозволу право володільця та умовах відповідного ліцензійного договору.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що 18 червня 2012 року TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" (ліцензіат) уклало із громадянами ОСОБА_1 (ліцензіар 1), ОСОБА_2 (ліцензіар 2), ОСОБА_3 (ліцензіар 3), ОСОБА_4 (ліцензіар 4), ОСОБА_5 (ліцензіар 5) (далі - ліцензіари) попередній договір про надання дозволу (ліцензії) на використання торгової марки, за умовами якого сторони погодилися, що після набуття торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) економічно обґрунтованої вартості, що буде визнано обома сторонами, між ліцензіарами та ліцензіатом буде укладено ліцензійний договір про надання дозволу (ліцензії) на використання торгової марки (знак для товарів і послуг) "GRIFFON", з визначенням вартості використання зазначеної торгівельної марки протягом усього часу, з моменту укладення попереднього договору в ретроспективі.

Як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем, у зв'язку із тим, що економічно-обґрунтованої вартості торгового знаку "GRIFFON" на момент проведення перевірки не було, що унеможливлювало здійснення платежів за торговий знак. Таким чином, сторони погодили оплату за користування за торговий знак у ретроспективі, тобто за минулі періоди, що вказує на оплатність послуг з користування вказаним торговим знаком.

Суд встановив, що ліцензійний договір про надання дозволу (ліцензії) на використання торгової марки №01/09-01, якому сторони визначили принципи оплати ліцензіатом платежів за використання торгової марки "GRIFFON" на майбутнє та врегулювали оплату її використання у ретроспективі, лише 01 вересня 2016 року, тобто після складення акта перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо користування торговим знаком "Паритет-К", суд встановив, що вказана торгова марка зареєстрована лише 10 серпня 2016 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом на знак для товарів і послуг №214936, а ліцензійний договір про надання дозволу (ліцензії) на його використання №01/09-02 укладено між позивачем (ліцензіат) та громадянами ОСОБА_1.(ліцензіар 1), ОСОБА_2 (ліцензіар 2), ОСОБА_3 (ліцензіар 3), ОСОБА_4 (ліцензіар 4), ОСОБА_5 (ліцензіар 5) (далі - ліцензіари) лише 01 вересня 2016 року. Наведене свідчить про неможливість користування торговим знаком "Паритет-К" до його реєстрації та укладення ліцензійного договору та спростовує висновки акта перевірки про заниження у зв'язку із цим доходів.

В частині висновків акта перевірки про безоплатне користування торговим знаком "Оnix" суд звертає увагу на наступне.

З наявних у справі доказів вбачається, що володільцем торгового знаку "Оnix" є ТОВ "Онікс" (Російська Федерація), що підтверджується відповідним свідоцтвом на товарний знак від 20 лютого 2009 року №373103 та додатками до нього від 16 березня 2010 року та від 13 вересня 2010 року. На думку відповідача, наявність вказаних документів у TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" свідчить про безоплатне користування торговим знаком "Оnix".

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт користування позивачем торговим знаком "Оnix".

Зокрема суд встановив, що ТОВ "Онікс" надало згоду на використання вказаного торгового знака ТОВ "МеталлФорт" та ТОВ "МС ГРУПП".

У свою чергу згідно з пунктом 6.4 технічних завдань на доопрацювання моделей ТОВ "МеталлФорт" від 15 жовтня 2013 року та ТОВ "МС ГРУПП" від 01 травня 2015 року, TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" зобов'язане застосовувати наклейку "Оnix" при виготовленні сейфів для вказаних підприємств.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).

Проте, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили, що TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" використовувало (наносило) знак "Оnix" з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) чи експорт (вивезення).

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не здійснював використання торгового знака "Оnix" з власної ініціативи, а лише наносив його зображення на доопрацьовані для ТОВ "МеталлФорт" та ТОВ "МС ГРУПП" металеві вироби відповідно до технічного завдання.

Вирішуючи питання правомірності висновків акта перевірки про безоплатне користування позивачем винаходами та корисними моделями "Спосіб складання сховища зберігання цінностей", "Пристрій для захисту сейфа від несанкціонованого проникнення" та "Фортифікаційна панель", суд керується наступними мотивами.

Матеріали справи підтверджують, що TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" (ліцензіат) уклало із громадянами ОСОБА_1 (ліцензіар 1), ОСОБА_2 (ліцензіар 2), ОСОБА_3 (ліцензіар 3), ОСОБА_4 (ліцензіар 4), ОСОБА_5 (ліцензіар 5) (далі - ліцензіари) ліцензійні договори про надання дозволу (ліцензії) на використання корисної моделі від 28 липня 2014 року №28/07-1, від 28 липня 2014 року №28/07-2 та від 28 липня 2014 року №28/07-3, за умовами яких ліцензіари надали ліцензіату за винагороду дозвіл (невиключну ліцензію) на використання на території України наступних корисних моделей: "Фортифікаційна панель" (патент на корисну модель №19020, зареєстрований в Державному реєстрі патентів України 15 листопада 2006 року), "Спосіб складання сховища зберігання цінностей" (патент на корисну модель №19021, зареєстрований в Державному реєстрі патентів України 10 листопада 2006 року)та винаходу під назвою "Пристрій для захисту сейфа від несанкціонованого проникнення" (патент на винахід №84061, зареєстрований в Державному реєстрі патентів України 10 вересня 2008 року).

Згідно з вказаними ліцензійними договорами продукцією за ліцензією є продукція, що виробляється на основі ліцензії, а саме: сейфи і двері до рівня V класу безпеки, модульні сховища до рівня XII класу безпеки; продукція, що виробляється на основі ліцензії, а саме пристрої для захисту сейфа від несанкціонованого проникнення, сейфи, вхідні двері сховищ цінностей, приміщення (сховища) зберігання цінностей сховища для зберігання цінностей; продукція, що виробляється на основі ліцензії, а саме сховища для зберігання цінностей.

Відповідно до пункту 4.1 ліцензійних договорів за отримання ліцензії в об'ємі прав, що передбачені договорами, ліцензіат сплачує ліцензіарам винагороду (роялті) в загальному розмірі 77 250,00 грн., 77 250,00 грн. та 139 500,00 грн. щомісячно, відповідно.

В акті перевірки зазначено, що з січня по липень 2014 року TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" використовувало при здійсненні фінансово-господарської діяльності корисні моделі "Фортифікаційна панель", "Спосіб складання сховища зберігання цінностей" та винахід під назвою "Пристрій для захисту сейфа від несанкціонованого проникнення", не сплачуючи при цьому роялті за надання дозволу (ліцензії) на використання.

Однак, такі висновки акта перевірки є передчасними, оскільки ціна роялті, зазначена у ліцензійних договорах про надання дозволу (ліцензії) на використання корисної моделі від 28 липня 2014 року №28/07-1, від 28 липня 2014 року №28/07-2 та від 28 липня 2014 року №28/07-3, включала в себе період всього 2014 року, у тому числі протягом січня-липня 2014 року, про що зазначено у додаткових угодах до ліцензійних договорів від 30 липня 2016 року.

Так, згідно з пунктом 1 додаткових угод до ліцензійних договорів від 30 липня 2016 року сторони домовилися, що сума винагороди (роялті) за користування корисними моделями "Фортифікаційна панель", "Спосіб складання сховища зберігання цінностей" та винаходом під назвою "Пристрій для захисту сейфа від несанкціонованого проникнення" включає в себе оплату TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" правовласникам винагороди протягом січня-грудня 2014 року.

Наведене свідчить, що позивач сплачував роялті за весь період користування корисними моделями "Фортифікаційна панель", "Спосіб складання сховища зберігання цінностей" та винаходом під назвою "Пристрій для захисту сейфа від несанкціонованого проникнення".

Враховуючи вкладене, суд вважає, що висновки акта перевірки про безоплатне користування позивачем корисними моделями, винаходом та торгівельними марками, та, відповідно, про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2014 та 2015 роки є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання за даним епізодом порушення - протиправним.

В частині висновків акта перевірки про безпідставне віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості приданих робіт/послуг по відносинам TOB "Епіцентр-K" суд звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, суд має встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" та його контрагентом TOB "Епіцентр-K"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема статус платника податку на додану вартість).

Суд встановив, що TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" (замовник) та його контрагентом TOB "Епіцентр-K" (виконавець) укладено договір №307540 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 15 жовтня 2012 року, предметом якого є надання виконавцем послуг щодо просування товару (торгової марки) в регіонах України, які передбачають надання наступної консультаційної інформації: розміщення товару на окремих стелажах та площадках виконавця; формування виконавцем споживчого кошику покупця поденно; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються замовником, та цільового опитування клієнтів, як фактичних, так і потенційних; інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету; надання інформації замовнику сто воно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів виконавця та інформування про зміну попиту на товари, що постачаються замовником; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції на аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

Згідно з пунктом 1.4 договору вся консультаційна інформація надається в усній формі або в іншій формі, погодженій сторонами.

Як підтверджують наявні у справі копії рахунків та актів виконання робіт (надання послуг), протягом травня-грудня 2014 року та лютого-грудня 2015 року виконавець надавав замовнику обумовлені договором послуги на загальну суму 2 309 623,17 грн.

Проте, в акті перевірки зазначено про суму 2 329 623,17 грн., у зв'язку із подвійним врахуванням одного й того самого акта виконання робіт (надання послуг) від 29 грудня 2014 року №Ком/01-0019681 на суму 20 000,00 грн.

TOB "Епіцентр-K" виписало позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит у періоді травень 2014 року, лютий-грудень 2015 року на суму 226 261,19 грн.

На підтвердження факту надання послуг з просування товару (торгової марки) виконавець надав звіти до актів виконаних робіт, відповідно до яких метою послуг є збільшення обсягів продажу в мережі гіпермаркетів "Епіцентр К" сейфів торгової марки "Паритет-К", "Griffon" та "Hunter" виробництва TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" в регіонах України.

Згідно з виписками банку, копії яких містяться у справі, позивач перерахував на рахунок виконавця послуг грошові кошти.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014) встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та понесені до 01 січня 2015 року, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четверто-шостої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Суд встановив, що установив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (актів виконання робіт (надання послуг), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", про відсутність первинних документів під час перевірки або порушення вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності при визначенні фінансового результату за 2015 рік в акті перевірки не встановлено.

Висновки акта перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій у зв'язку із ненаданням до перевірки звітів виконавця є помилковими, тому що такі звіти не є первинним документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а лише розшифровують калькуляцію понесених витрат.

Щодо посилань акта перевірки на непідтвердження реальності вчинення господарських операцій, у зв'язку із не наданням позивачем до перевірки документів надання рекламних послуг, не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджуються документально, у свою чергу документальне підтвердження фактичного розміщення реклами, як от фотофіксація змісту реклами, фотокартки, ескізи, інформація про власника рекламних носіїв, не первинними документами, що мають відображатись у бухгалтерському обліку підприємства, а законодавство не зобов'язує замовника рекламних послуг володіти документами, що підтверджують дії виконавця.

Суд не приймає до уваги також доводи відповідача про те, що розмір оплати по організації просування товару перевищує ліміт сплати контрагенту за надані послуги 6% від суми реалізованого товару за договором поставки за кожен квартал та 2% від суми реалізованого товару, поставленого за договором поставки, за кожен місяць, оскільки вони є лише припущенням та не підтверджуються документально.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено в акті перевірки (стор. 5), за перевірений період TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" здійснювало діяльність із реалізації вироблених сейфів, банківських сховищ, броньованих дверей та металевих меблів, а також надання послуг по їх встановленню та ремонту.

Для здійснення основного виду діяльності позивач володіє необхідною матеріально-технічною базою, зокрема TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" орендує у ТОВ "Паритет-К" на підставі договорів оренди частину нежитлового приміщення для розташування офісу у місті Києві по вул. Світлицького, 35, загальною площею 108,2 кв.м., у ПАТ "Електроприлад" у місті Києві по вул. Глибочицькій, 17; позивач орендує на підставі договору оренди у ТОВ "Паритет-К" необхідне обладнання та частину нежитлового приміщення для розташування виробничих цехів та складу за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченко, 111-А; позивач отримав від ТОВ "УніКредит Лізинг" станок для лазерної різки, що підтверджується відповідним свідоцтвом про передачу права власності на предмет лізингу, та має кваліфікований персонал, що підтверджується відповідною довідкою та дипломами про освіту.

Матеріали справи підтверджують, що придбані у TOB "Епіцентр-K" послуги замовлялись в рамках договору поставки від 15 жовтня 2012 року №307440, укладеного між TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" та TOB "Епіцентр-K", з метою просування поставленого товару - сейфів у мережі гіпермаркетів "Епіцентр".

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: договір виконання послуг, рахунки на оплату, акти виконання робіт (надання послуг) разом зі звітами, податкові накладні, виписки банку по відносинам із придбання послуг; договір поставки, видаткові накладні, акти надання послуг, довіреності, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по відносинам щодо поставки сейфів, що підтверджують зв'язок придбаних послуг із господарською діяльністю підприємства.

Аналіз наданих документів вказує, що TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" здійснювало витрати на придбання у TOB "Епіцентр-K" послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з TOB "Епіцентр-K".

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за даним епізодом порушення є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як підтверджують наявні у справі докази, до складу податкового кредиту позивач включав відповідні суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) при придбанні послуг у TOB "Епіцентр-K".

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у TOB "Епіцентр-K" послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних TOB "Епіцентр-K" було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Крім того, відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із TOB "Епіцентр-K", тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за даним епізодом порушення - протиправним.

Щодо висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по відшкодуванню комунальних послуг, сплачених відповідно до укладених договорів оренди нежитлових приміщень контрагенту TOB "Паритет - К", тому що операція з отримання орендарем від орендодавця компенсації витрат за спожиті орендарем комунальні послуги та електричну енергію не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, суд звертає увагу на наступне.

Суд встановив, що TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" уклало із TOB "Паритет - К" наступні договори оренди:

від 01 червня 2012 року №28 про тимчасове користування (оренду) частину нежитлового приміщення для розташування офісу, за адресою: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, загальною площею 108,2 кв.м. на шостому поверсі будівлі. Розмір орендної плати складає 4 328,00 грн., крім того податок на додану вартість 865,60 грн.;

від 15 червня 2012 року №3 про тимчасове користування (оренду) частину нежитлового приміщення для розташування виробничих цехів та складу за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 111-А, загальною площею 4082,6 кв.м. Розмір орендної плати складає 95 000,00 грн., крім того податок на додану вартість 19 000,00 грн. (до 01 серпня 2013 року); розмір орендної плати складає 84 166,67 грн., крім того податок на додану вартість 16 833,33 грн. (після 01 серпня 2013 року).

Відповідно до укладених договорів оренди нежитлових приміщень позивач сплачував контрагенту TOB "Паритет - К" орендну плату та крім цього відшкодовувало понесені TOB "Паритет - К" комунальні послуги.

Як зазначено в акті перевірки, операція з отримання орендарем від орендодавця компенсації витрат за спожиті орендарем комунальні послуги та електричну енергію не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки орендодавець не здійснює операцій з постачання орендарю комунальних послуг та електричної енергії, вартість спожитих орендарями комунальних послуг та електричної енергії відшкодовується орендарю окремо та не включається орендарем до складу орендної плати. Суми таких коштів оплачуються орендарем у вигляді відшкодування орендодавцю вартості спожитих комунальних послуг та електричної енергії та не включаються орендодавцем до бази оподаткування податком на додану вартість. Податкові зобов'язання з податку на додану вартість на такі операції не нараховуються, відповідно, орендар не нараховує податковий кредит з податку на додану вартість на операції з відшкодування орендодавцю комунальних послуг.

Разом з тим, відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з положеннями пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Таки чином, якщо орендодавцем є не бюджетна установа, кошти, що отримуються від орендаря у вигляді відшкодування витрат на енергоносії, що є складовою витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, включаються до бази оподаткування податком на додану вартість та оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах.

Аналогічна позиція доведена до платників податків у листі Державної фіскальної служби України від 09 вересня 2014 року №3120/6/99-99-19-02-02-15 "Щодо оподаткування операцій з оперативної оренди".

Крім того, операції з компенсації орендодавцю - не бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії не є операціями, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою податку на додану вартість, не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування відповідно до норм статей 195-197 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що TOB "Паритет - К" не є бюджетною установою, нарахування податку на додану вартість на суми компенсації вартості комунальних послуг та, як наслідок, формування податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних є правомірним, а визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 25 липня 2016 року №3512615141 та 3502615141 підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Досліджуючи правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 25 липня 2016 року №№0758140303, 0759140303, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем не утриманий податок з доходу працівників, отриманого платниками податку від працедавця у формі оплати за послуги мобільного зв'язку (послуги міжнародного роумінгу), оскільки суми, сплачені за послуги міжнародного роумінгу за працівників товариства, які в цей період не перебували у відрядженні за кордоном , прирівнюється як додаткове благо надане роботодавцем та підлягають оподаткуванню; зазначене порушення потягло за собою не утримання, не нарахування та несплату до бюджету військового збору.

Відповідно визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IVцього Кодексу).

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що вартість послуг мобільного зв'язку, у ому числі міжнародного роумінгу, що сплачуються юридичною особою за здійснення її працівниками виробничих телефонних розмов, не розглядається як додаткове благо за наявності відповідних документів, які підтверджують використання мобільного зв'язку виключно у виробничих цілях. Зокрема, це угода про надання послуг мобільного зв'язку; список працівників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв'язку з виробничою необхідністю; розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв'язку абоненту, у яких відображаються час переговорів і номер адресата, а також вартість розмов, тощо.

Разом з тим, відповідач в акті перевірки не аналізував обставини пов'язаності здійснених працівниками TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" телефонних розмов із виробничою діяльністю підприємства та не встановлював, що телефонні розмови мали приватний характер, й обмежився лише прив'язкою до відрядження.

Позивач надав до матеріалів справи договір №СА-600002-66/082012 про надання телекомунікаційних послуг від 17 липня 2012 року, номер особового рахунку абонента 5.29073.12, укладений із оператором - ПрАТ "МТС Україна", згідно з яким абонент (позивач) замовляє та оплачує, а оператор надає на тарифній основі телекомунікаційні послуги.

Згідно з додатком 1 до договору визначено перелік номерів, що обслуговуються в корпорації, закріплених за номером особового рахунку 5.29073.12.

В рахунках за телекомунікаційні послуги за період січень 2014 року-грудень 2015 року, копії яких містяться у справі, деталізовано використання мобільного зв'язку працівниками TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" з ідентифікацією закріплених додатком 1 мобільних номерів особового рахунку абонента 5.29073.12.

Позивач надав суду наказ від 01 березня 2013 року №8-К про прийняття на роботу працівників TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_2, стосовно яких контролюючий орган здійснив нарахування податок на доходи фізичних осіб.

З огляду на те, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували використання мобільного зв'язку працівниками TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" в цілях, інших ніж виробничі, суд вважає висновки акта перевірки про необхідність оподаткування послуг мобільного зв'язку як додаткового блага та заниження податку на доходи фізичних осіб необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року №0758140303 таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір:

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, оскільки, військовий збір нараховується і сплачується із об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, беручи до уваги помилковість висновків акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб, суд приходить до висновку про безпідставність додаткового нарахування позивачу суми військового збору та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 25 липня 2016 року №0759140303.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС частково доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов TOB "ВКП ПАРИТЕТ-К" підлягає задоволенню.

Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство ПАРИТЕТ-К" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 25 липня 2016 року №№3512615141, 3502615141, 0758140303, 0759140303.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство ПАРИТЕТ-К" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 42 922,00 грн. (сорок дві тисячі дев'ятсот двадцять дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко