Окрема думка

від 27.12.2016 по справі 922/786/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ

"27" грудня 2016 р.Справа № 922/786/16

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2016 р. по справі №922/786/16 затверджено надану сторонами мирову угоду і припинено провадження по справі.

З даною ухвалою не згоден повністю і на підставі частини 3 статті 82 ГПК України вважаю за необхідне викласти свою окрему думку.

27.12.2016 р. сторони надали узгоджену заяву про затвердження мирової угоди, в якій окрім іншого зазначено про визнання відповідачами позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно з ст. 78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованій господарському суду письмовій заяві, яка долучається до справи. Таку заяву підписують обидві сторони. При затвердженні мирової угоди суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Отже, мирова угода є особливим видом цивільно-правової угоди, яка укладається безпосередньо в господарському процесі, коли конфлікт між сторонами досяг певної кульмінаційної стадії й вирішити його може тільки суд.

Така позиція суду знаходить своє відображення і у судовій практиці вищих судових інстанцій.

Так, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 25.09.2008 р. №21/234-07-9284, від 25.09.2008 р. №21/233-07-9283, від 23.11.2010 р. №12-23/112-09-4557, від 29.11.2010 р. у справі №22/48 зазначено, що ч. 1 ст. 78 ГПК України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялись в позовній заяві. Якщо умови угоди містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

За результатами розгляду питання про затвердження мирової угоди господарський суд: (а) затверджує мирову угоду; (б) відмовляє у затвердженні мирової угоди. Господарський суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо вона: а) суперечить закону; б) порушує права й законні інтереси інших осіб. Суд також відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо: а) мирова угода не відповідає загальним вимогам норм матеріального права щодо змісту угод; б) мирову угоду підписано представником, який не має на це повноважень; в) мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору; г) мирова угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язання сторін; д) мирова угода стосується осіб, які не є сторонами спору.

Досліджуючи умови мирової угоди, суд повинен виходити з норм статті 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав: (а) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; (б) при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; (в) не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; (г) при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; (д) не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У постанові Вищого господарського суду України від 17.11.2009 р. по справі №17-12/2260 зазначено, що мирова угода є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами і ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах.

За звичайних умов угода є укладеною при досягненні сторонами згоди з усіх її істотних умов (ст. 638 ЦК України). Що ж до мирової угоди, то закон пред'являє додаткові вимоги про: (а) наявність обов'язкової письмової форми та умов передбачених процесуальним законодавством, (б) обов'язкове затвердження її судом (момент набрання чинності мировою угодою співпадає з моментом набрання чинності ухвалою про затвердження такої мирової угоди), (в) укладається в процесі розгляду справи у господарському суді, (г) мирова угода не лише змінює матеріально-правові, а й припиняє процесуально-правові відносини між сторонами.

У постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2010 р. №18/165 зазначено, що в силу ч. 4 ст. 78 ГПК України, про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову, може містити й часткові поступки.

Однак, надана сторонами мирова угода не містить ніяких поступок. У цій мировій угоді сторони вирішують питання розподілу судових витрат (звільнення відповідачів від сплати судового збору), а також права та обов'язки сторін, що можуть виникнути у майбутньому (регулюють порядок виконання відповідачами позовних вимог), які не відносяться до предмету позову.

Також, у цій мировій угоді сторони вирішують питання, які можуть стосуватися прав і обов'язків фізичних осіб, які є власниками встановлених домофонів і не були залучені до участі у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Підсумовуючи викладене, вважаю, що надана сторонами мирова угода за своєю суттю не є мировою угодою, а є визнанням відповідачами позову. Відтак, ця мирова угода не може бути затверджена судом у наданій редакції, а справа №922/786/16 мала бути розглянута по суті з винесенням рішення з урахуванням заяви відповідачів про визнання позову.

Суддя ОСОБА_1