Рішення

від 30.12.2016 по справі 549/349/16-ц

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа №549/349/16-ц

Провадження№2/549/202/16

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2016 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

при секретарі - Міщенко Т.А.

за участю: представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Чорнухи справу за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсною додаткову угоду від 20.02.2015 року до договору оренди земельної ділянки від 30.04.2007 року, (далі - Договір) укладеної між нею та відповідачем, у зв'язку з її укладенням під впливом обману та помилки.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5325155100:00:031:0029, яка розташована в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області і перебуває в оренді у відповідача відповідно до укладеного з ТОВ Повстинагроальянс" Договору, правонаступником якого є відповідач.

Взимку 2015 року представник ТОВ Повстинагроальянс запропонував позивачу підписати додаткову угоду до Договору з метою оформлення збільшення розміру орендної плати, на що вона погодилася.

Проте, як нею з'ясувалося згодом, в додатковій угоді Договір було викладено у новій редакції, до якого були внесені і інші зміни, які вона не погоджувала, зокрема й щодо продовження строку дії Договору та передачу земельної ділянки в суборенду без її згоди.

Зазначає, що своєї згоди на продовження строку дії Договору не надавала, маючи намір після закінчення оренди розпорядитися своїм майном з максимальною вигодою для свого сімейного бюджету, а підписала документ під впливом обману.

Не виключено також, що має місце підміна сторінок (змісту) правочину, оскільки вона підписувала лише останню сторінку.

Крім того, звертає увагу також на те, що додаткова угода подана на реєстрацію відповідного речового права через значний час після її підписання, що також свідчить про намір орендаря максимально довше використовувати її земельну ділянку поза її волею.

Позивач в судове засіданн яне з'явилася, надала суду заяву, в якій справу просить розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с.80,81).

Представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнала і суду пояснила, що дійсно 30.04.2007 року між позивачем та ТОВ Повстинагроальянс , правонаступником якого є відповідач, було укладено Договір оренди землі №225 за умовами якого позивач надав, а ТОВ Повстинагроальянс прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років.

Вказаний Договір було підписано обома сторонами та зареєстровано 04.06.2007 року за№040754500225.

20.06.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору оренди землі, яка також була підписана сторонами та 28.05.2012 року зареєстрована за №532510004002204, за умовами якої сторони узгодили внесення змін до Договору оренди землі, зокрема продовжили строк дії Договору оренди землі до 04.06.2017 року.

20.02.2015 року між позивачем та ТОВ Повстинагроальянс було укладено додаткову угоду до Договору оренди землі, відповідно до якої сторони узгодили внесення змін щодо продовження строку дії Договору оренди землі до 31.12.2027 року.

22.07.2016 року за відповідачем було зареєстровано право оренди земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності позивачу.

Вважає твердження позивача безпідставними, оскільки перед підписанням, спільно відповідачем та позивачем були узгоджені умови Договору оренди землі, всіх додатків до нього, в тому числі і оспорюваної Додаткової угоди від 20.02.2015 року, про що в кожному конкретному випадку було досягнуто взаємної згоди. Дана угода підписувалася позивачем власноручно, за її вільним волевиявленням, що свідчить про її згоду з усіма умовами угоди, вона могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач протягом дії Договору сплачував орендну плату, а позивач її приймала, що свідчить про згоду останньої щодо існування орендних правовідносин із відповідачем.

Посилаючись на викладене просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.6,627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Частинами першою - третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися.

Правочин є недійсним у разі недотримання умов його чинності, передбачених статтею 203 ЦК України, а саме: відсутність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності, відсутність волевиявлення учасника правочину та його невідповідність внутрішній волі учасника правочину, невідповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, відсутність спрямованості волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч.2,3 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Отже, підставою для визнання правочину недійсним відповідно до зазначеної норми є введення однією стороною іншої сторони правочину в обман щодо обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 30.04.2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ Повстинагроальянс , правонаступником якого є відповідач, було укладено договір оренди землі №225 площею 3,07 га строком на 5 років (а.с.7-8, 18-23, 58).

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 30.04.2007 р. позивач передала, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку відповідно до вказаного Договору (а.с.59).

04.06.2007 року вказаний договір зареєстровано у Чорнухинському районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , за №040754500225 (а.с.58 зворотній бік).

20.06.2011 р. між позивачем та ТОВ Повстинагроальнянс укладено додаткову угоду, за умовами якої сторони внесли зміни в Договір оренди землі, зокрема продовжили строк дії договору оренди до 04.06.2017 року, починаючи з дня набрання чинності цим договором з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, а також внесли зміни в частині права орендаря передавати земельні ділянки в суборенду (без отримання попередньої згоди Орендодавця) (п.26) (а.с.61)

Дана угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Чорнухинському районі Полтавської області 28.05.2012 року (а.с.61 зворотній бік).

20.02.2015 р. між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду до Договору оренди землі №225, відповідно до якою сторони дійшли згоди внести зміни до Договору виклавши його в новій редакції, в тому числі, продовжили строк дії договору оренди землі до 31.12.2027 року (п.п.3.1,4.1, 9.3) (а.с.62, 63).

22.07.2016 року за відповідачем зареєстровано право оренди земельної ділянки позивача (а.с.9).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 - менеджер села СТОВ Вишневе-Агро , суду показала, що обставин щодо укладення угоди з позивачем не пам'ятає і зазначила, що вона всім пайовщикам пояснює суть змін до договорів оренди землі, в тому числі стосовно збільшення орендної плати та строку дії договору, та надає тексти додаткових угод для ознайомлення. Також зазначила, що деякі орендодавці читають текст додаткової угоди відразу, інші - беруть читати додому.

У своєму позові ОСОБА_2, вимагаючи визнання недійсною додаткову угоду до договору оренди землі, укладену 20.02.2015 року, заперечувала надання своєї згоди на продовження строку дії договору оренди землі та стверджувала, що підписала угоду під впливом обману зі сторони відповідача, який при укладенні договору повідомив лише про збільшення розміру орендної плати.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст.627 ЦК.

За змістом ч.1 ст.230 ЦК України правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст.230 ЦК України.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обман може стосуватись тільки обставин, що мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатись в активних та пасивних діях недобросовісної сторони правочину.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно, під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб. Обман це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки сторони, повідомлення нею про будь-які обставини, яких насправді немає, так і у вигляді свідомого замовчування обставин, що можуть перешкоджати укладання правочину.

Відповідно до укладеної сторонами 20 лютого 2015 року додаткової угоди до договору оренди землі від 30.04.2007 року, сторони дійшли згоди внести зміни в договір оренди землі, виклавши його в цілому в новій редакції. Пунктом 3.1. договору встановлено строк його дії до 31.12.2027 року, починаючи із дня набрання чинності цим договором ( з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством.

Додаткова угода підписана орендодавцем ОСОБА_2 та від орендаря - ОСОБА_4 (а.с.62).

Доводи позивача, що умови додаткової угоди щодо строку дії договору оренди землі та умови щодо передачі земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця ним не погоджувалася, а тому внесення їх до додаткової угоди є наслідком обману зі сторони відповідача,- не грунтуються на належних та допустимих доказах.

Додаткова угода містить всі істотну умови договору оренди землі, власноручно підписана позивачем, що свідчить про вільне волевиявлення сторін. Підписавши додаткову угоду та приймаючи орендну плату у збільшеному розмірі позивач фактично підтвердила чинність укладеної угоди.

Матеріалами справи не підтверджується факт вчинення відповідачем будь-яких дій (активних або пасивних), які б свідчили про умисне введення позивача в обман щодо істотних обставин справи.

Зокрема, позивачем не доведено, що представником відповідача у день підписання додаткової угоди йому були навмисно повідомлені неправдиві відомості щодо природи правочину, якій укладений 20.02.2015 р., що призвело до підписання оспорюваного правочину.

Твердження про те, що має місце підміна сторінок (змісту) правочину, суд не бере до уваги в силу ч.4 ст.60 ЦПК України, згідно з якою доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт умисних дій відповідача, які призвели до обману та, як наслідок, до укладення додаткової угоди від 20.02.2015 р., а тому підстав для визнання її недійсною з підстав, передбачених ст.230 ЦК України, немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.15, 16, 215, 230, 627, 638-640 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Чорнухинский районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання копії цього рішення.

Рішення cуду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Рішення виготовлене у повному обсязі 30 грудня 2016 року.

Суддя