Постанова

від 26.12.2016 по справі 802/1856/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 грудня 2016 р. Справа № 802/1856/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: малого приватного сільськогосподарського підприємства "Грабарівське"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ВОВФСЗІ; позивач) до малого приватного сільськогогосподарського підприємства "Грабарівське" (далі - МПСП "Грабарівське"; відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 8416,67 грн.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю дій відповідача щодо незабезпечення у 2015 звітному році виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, і як наслідок, порушення вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". У зв'язку з чим, МПСП "Грабарівське" зобов'язане сплатити адміністративно - господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі (а.с.65).

Відповідач в судове засідання також не з'явився, разом з тим у матеріалах справи міститься заява про визнання позову, в якій представник відповідача просить суд розглядати справу без його участі(а.с.62).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до ч.8 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Управлінням держпраці у Вінницькій області з 15 по 17 серпня 2016 року було проведено планову перевірку МПСП "Грабарівське" та складено акт перевірки про додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 02-18-75/636.

Перевіркою встановлено, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, на думку позивача, повинен сплатити суму адміністративно - господарських санкцій у розмірі половини середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним у розмірі 7628 грн.

Крім того, за порушення термінів сплати зазначених санкцій МПСП "Грабарівське" зобов'язане сплатити пеню у розмірі 788,67 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій до дати звернення до суду із позовом, тобто з 16.04.2016 по 08.11.2016 року.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. ч. 9, 10 ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб - в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Згідно пункту 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Наказ № 316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, згідно діючих положень Наказу № 316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Як свідчать матеріали справи, у 2015 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу МПСП "Грабарівське" становила 9 осіб, серед яких за даними звіту відсутній працівник, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, тоді як норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у МПСП "Грабарівське" становить - 1 особа. Тобто відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

Одночасно, відповідачем не подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2015 рік.

Разом з тим судом встановлено, що з метою виконання встановленого нормативу позивач у 2015 році відкрив дві вакансії для працевлаштування інвалідів та протягом року подавав звіти за формою 3-ПН до Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості, в яких зазначав категорію громадян, які можуть бути працевлаштовані з числа інвалідів (а.с.34-44).

Зі змісту інформації наданої Могилів-Подільським міськрайонним центром зайнятості від 06.10.2016р. слідує, що відповідно до направлених звітів, Могилів-Подільським міськрайонним центром зайнятості виданні направлення на працевлаштування осіб-інвалідів, 02.06.2015 року працевлаштовано на заявлену вакансію особу з інвалідністю. 03.07.2015 року підприємство знову подало вакансію для осіб з обмеженими фізичними можливостями, яка була актуальна до кінця 2015 року. Могилів-Подільським міськрайонним центром зайнятості виданні направлення на працевлаштування осіб-інвалідів, однак трудових відносин не відбулось, у зв'язку із особистими відмовами претендентів на посади. При цьому жодних відмов відповідача у працевлаштуванні інвалідів з числа безробітних не було.

Тобто відповідачем вживались усі можливі заходи щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб із встановленою інвалідністю.

Разом з тим, на адресу суду надійшла заява відповідача про визнання адміністративного позову (а.с. 62).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

У разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до ст. 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Малого приватного сільськогосподарського підприємства "Грабарівське"(с. Грабарівка, Могилів-Подільський район, Вінницька обл. 24015, код ЄДРПОУ 32495022) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Могилів-Подільського району, код 38031302, р/р 31214230700325, банк одержувач: ГУ ДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2015 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 7628 грн. та пеню в розмірі 788,67 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           Альчук Максим Петрович