ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27.12.2016 Справа № 904/9587/16
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корс", м. Дніпро
про стягнення 87 756,97 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 01.02.2016;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортрент" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корс" (далі - відповідач), у якому заявило вимогу про стягнення боргу зі сплати з орендної плати у сумі 87756,97 грн з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди обладнання № 70092К, укладеного між сторонами 03.07.2015.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Від відповідача повернувся на адресу господарського суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання.
З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.
Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
ВСТАНОВИВ:
03.07.2015 між ТОВ "Фортрент" (надалі - орендодавець, позивач) та ТОВ "Корс" (надалі - орендар, відповідач) був укладений договір оренди обладнання №70092К.
Розділом 1 договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування з обов'язком повернути, будівельне та/або інше обладнання, яке є об'єктом права власності орендодавця.
В пункті 3.4. договору встановлено, що факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписами уповноважених представників сторін акту прийому-передачі обладнання згідно встановленої у додатку №2 до цього договору форми, який засвідчує факт та фіксує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю, та інші умови, які сторони вважають необхідними узгодити.
Відповідно до п. 1.1. та розділу 3 договору орендодавець передав орендарю у строкове платне користування (оренду) обладнання, що підтверджується актом прийому-передачі №110715-001К від 11.07.2015 та протоколом №030715-018К від 09.07.2015 до нього.
Згідно п. 6.1. договору орендар сплачує орендну плату за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п.3.4 договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п.5.1 договору.
20.10.2016 позивач звернувся до суду з цим позовом, зазначивши, що відповідач не в повній мірі виконав свої зобов'язання з оплати за користування орендованим майном.
Орендарем було повернуто майно орендодавцю, про що між сторонами було складено та підписано акти повернення №180915-021К від 18.09.2015 та №180915-023К від 18.09.2015.
Позивач вказує, що ним відповідачу нарахована орендна плата за користування обладнанням в період з 31.07.2015 по 18.09.2015 в розмірі 236275,71 грн, підтвердженням чого є складені та підписані обома сторонами договірних відносин акти здачі-прийняття робіт №030815-008К від 03.08.2015, №310815-168К від 31.08.2015, №180915-004К від 18.09.2015, які виписані відповідачу в межах строку оренди, і складання яких передбачено розділом 6 договору.
Відповідачем перераховано як орендну плату по договору суму в розмірі 159 518,74 грн, розмір заборгованості складає 76756,97 грн.
Також позивач просить стягнути 11000,00 грн, які ним були сплачені за послуги з доставки обладнання з оренди, які були надані йому на підставі рахунку-фактури від 17.09.2015 №170915-027К.
Відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не оспорив.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Факт передачі позивачем відповідачу телескопічного навантажувача підтверджений актом прийому-передачі № 110715-001К від 11.07.2015. В акті передбачено, що одиницею виміру строку оренди є 1 машиногодина, вартість якої складає 220,00 грн.
31.07.2015 сторонами підписано акт здачі-приймання робіт на суму 69518,74 грн.
Також позивачем складено акти здачі-приймання робіт №310815-168К від 31.08.2015 на суму 110437,99 грн та №180915-004К від 18.09.2015 на суму 56318,98 грн, які не підписані відповідачем.
Пунктом 6.9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі та в розмірі згідно умов договору і відповідного протоколу до нього.
Виставлення та направлення орендодавцем рахунку та акту виконаних робіт (наданих послуг) на будь-які послуги, що були надані в межах даного договору для підписання орендарю, здійснюється виключно для упорядкування бухгалтерського обліку сторін договору.
З урахуванням того, що сторонами визначено строк оренди та порядок сплати орендних платежів, а також вартість оренди обладнання за конкретний період, то неотримання орендарем рахунку та/або акту виконаних робіт (наданих послуг) не є підставою для несплати орендарем орендної плати.
Орендар самостійно, згідно погоджених умов (в строк) п.6.6. договору та/або умов відповідного протоколу, розраховує та сплачує орендну плату, інакше буде вважатись таким, що прострочив платіж.
Як погоджено сторонами в п. 6.15 договору, орендар зобов'язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту його отримання, або в той самий строк надати письмову вмотивовану відмову. У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту, такий акт вважається визнаним орендарем, а послуга прийнятою в повному обсязі.
Позивач 01.09.2016 надіслав на адресу відповідача документи, у тому числі і акти здачі-прийняття робіт, але поштове відправлення повернуто позивачу з відміткою про невручення адресату через закінчення терміну зберігання.
Вищий господарський суд України в постанові від 13.12.2016 по справі № 920/1755/15 зазначив, що саме по собі несвоєчасне направлення позивачем відповідачу актів виконаних робіт відповідно до приписів законодавства не звільняє відповідача від обов'язку прийняти такі роботи та вжити передбачених законодавством заходів для реагування на отриманий акт. При цьому саме суб'єкт господарської діяльності повинен дбати про те, щоб належним чином та своєчасно отримувати направлену йому кореспонденцію, а відповідальність та негативні наслідки того, що відповідач не отримує кореспонденцію, направлену йому належним чином, не можуть покладатися на позивача.
Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем підписаний один акт здачі-приймання послуг на суму 69518,74 грн, але сплатив відповідач за послуги 159518,74 грн, що свідчить про отримання ним послуг і за іншими актами.
Згідно з п.6.10 договору орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, завантаження/розвантаження, ремонт обладнання, який виник з вини орендаря, витрачені орендарем енергоносії, паливно-мастильні та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації обладнання. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку орендодавця.
На підтвердження вимог про стягнення вартості доставки обладнання на суму 11000,00 грн позивач повідомив, що така доставка здійснювалась транспортом перевізника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, якого залучив орендодавець. Підтвердженням факту здійснення доставки є товарно-транспортна накладна від 17.09.2015, акт виконаних робіт № ОМ-062/09 від 17.09.2015 на суму 9000,00 грн.
Враховуючи надані матеріали суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 76756,97 грн боргу за послуги з оренди навантажувача підлягають задоволенню в повному обсязі. Заборгованість з послуг по доставці механізму з оренди позивачу підлягаю стягненню в сумі 9000,00 грн, оскільки саме такий її розмір підтверджено документально, в решті позовних вимог слід відмовити за необгрунтованістю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача пропорційно задоволеним вимогам покладаються 1346,60 грн витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корс" (м. Дніпро, шосе Донецьке, буд. 122 К, ідентифікаційний код 21180118) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Богатирська, 2-А, ідентифікаційний код 32664239) основний борг у сумі 85756,97 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1346,60 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 03.01.2017.
Суддя ОСОБА_3
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 28.12.2016 |
Оприлюднено | 06.01.2017 |
Номер документу | 63906254 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні