Рішення

від 27.12.2016 по справі 922/3584/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2016 р.Справа № 922/3584/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Електомашстан", м. Южне до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик", м. Смоленськ, російська Федерація відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівельна компанія "Електромашстан", с. Черкаська Лозова простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 365 від 05.07.2016 року);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод" Електромашстан" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик" та до відповідача 2; Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівельна компанія "Електромашстан" про стягнення із відповідача 1 коштів у розмірі 21 959, 49 доларів США, що еквівалентно 580 301, 15 грн. та солідарно із відповідача 1 та відповідача 2 суму у розмірі 1 000, 00 грн. також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем 1 зобов'язань за контрактом № 06/02-2014 від 06.02.2014 року та відповідачем 2 договору поруки № 01/09 від 01.09.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2016 року порушено провадження у справі № 922/3584/16, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.12.2016 року. Також здійснено звернення до Арбітражного суду Смоленської області (Російська Федерація) із судовим дорученням про надання правової допомоги про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлантик" копії ухвали господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі № 922/3584/16 від 24.10.2016 року у даній справі та зупинено провадження у справі № 922/3584/16.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2016 року поновлено провадження у справі № 922/3584/16.

Ухвалою суду від 12.12.2016 року відкладено розгляд справи на 27.12.2016 року та зупинено провадження у справі 922/3584/16 до повернення доручення від Арбітражного суду Смоленської області (Російська Федерація) щодо вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлантик" копії ухвали господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі № 922/3584/16 від 24.10.2016 року.

07.12.2016 року відповідач 2 через канцелярію суду надав заяву вх. № 41914 про визнання позову, у якій зазначає, що користуючись своїм процесуальним правом, відповідач 2 повністю визнає позовні вимоги позивача.

26.12.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 44328 про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 27.12.2016 року поновлено провадження у справі № 922/3584/16.

Уповноважений представник відповідача 1 у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки станом на час розгляду справи не повідомив.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантик" (відповідача 1) (ЄДРПОУ НОМЕР_1) є нерезидентом України. Інформація про наявність представництва відповідача на території України відсутня.

За таких обставин, про розгляді справи належить повідомляти Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантик" (відповідача 1) у порядку, передбаченому міжнародним договором.

Особливий порядок надання правової допомоги встановлено Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, учасниками якої є Україна та Росія (дата підписання Україною 20.03.1992 року, набрання чинності для України 19.12.1992 року).

Відповідно до статті 5 вказаної Угоди компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Ухвалою від 24.10.2016 року господарський суд, звернувся до Арбітражного суду Смоленської області (Російська Федерація) з дорученням про вручення відповідачеві 1 ухвали суду.

Але 22.12.2016 року на адресу господарського суду Харківської області від Арбітражного суду Смоленської області (Російська Федерація) надійшла ухвала у справі № А62-7752/2016 від 29.11.2016 року, у якій повідомлено суд про неможливість виконання судового доручення господарського суду Харківської області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для належного повідомлення відповідача 1 про час та місце розгляду справи.

Уповноважений представник відповідача 2 у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки станом на час розгляду справи не повідомив.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у наданому до суду позові та просив позов задовольнити.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно із частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.12.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України із урахуванням вимог розділу III Господарського процесуального кодексу України (роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року N 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій").

Як зазначає позивач, 06.02.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантик" (далі - відповідач 1, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Електомашстан" (ділі-позивач, продавець) було укладено контракт № 06/02-2016 (т. 1, а.с. 17-20).

Відповідно до умов пункту 12.1. даний контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.08.2015 року або до виконання сторонами своїх зобов'язань (із змінами внесеними додатковою угодою № 4 від 30.12.2014 року т.1, а.с. 29).

Продавець продає, а покупець купує на умовах С1Р м. Сломенськ, РФ, згідно із умовами ІНКОТЕМС 2010 автоматизовану лінію поздовжнього різання рулонного металу, укомплектовану необхідною технічною документацією і відповідним приладдям надалі іменується "Товар" і / або "обладнання", відповідно до доданої специфікації (додаток № 1 до цього контракту). Додаток № 1 є невід'ємною частиною цього контракту. (пункт 1.1. контракту із змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 24.04.2014 року т. 1, а.с. 22).

Згідно пункту 2.1. контракту, загальна сума контракту становить 219 625, 00 доларів США (із змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 24.04.2014 року т. 1, а.с. 22-27).

Ціна обладнання вказана у доларах США на умовах С1Р м. Смоленськ, РФ, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, включаючи, маркування, транспортування (пункт 2.2. із змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 24.04.2014 року).

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., контракту (із змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 24.04.2014 року) сторони погодили, що товар по даному контракту повинен бути поставлений узгодженими партіями на умовах С1Р м. Смоленськ РФ до 31.10.2014 року. Датою відвантаження товару по контракту вважається дата міжнародної товарної накладної (СМR). Датою поставки товару вважається дата згідно умов СІР (Інкотермс 2010), (із змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 24.04.2014 року).

Згідно пункту 4.1. контракту, оплата за поставлений партіями товар здійснюється в рублях РФ, із зазначенням курсу ЦБРФ на дату оплати, наступним чином:

- перший авансовий платіж у розмірі 10% від загальної суми контракту, що складає 21 962, 50 доларів США буде здійснено покупцем банківським переказом в рублях по курсу ЦБРФ долара США до рубля РФ на дату платежу протягом 30 днів з дати підписання цього контракту, шляхом надання продавцем наступних документів: комерційного рахунку продавця - скан. копія на електронну адресу;

- другий авансовий платіж у розмірі 20 % від загальної суми даного контракту, що складає 43 925, 00 доларів США, буде здійснено покупцем банківським переказом в рублях по курсу ЦБРФ долара США до рубля РФ на дату платежу до 10.06.2014 року, шляхом надання продавцем наступних документів: комерційного рахунку продавця - скан. копія на електронну адресу;

- третій авансовий платіж у розмірі 60 % від загальної суми даного контракту, що складає 131 775, 00 доларів США, буде здійснено покупцем банківським переказом в рублях по курсу ЦБРФ долара США до рубля РФ на дату платежу протягом 5 робочих днів після приймання обладнання на території продавця, до відвантаження обладнання

комерційного рахунку продавця - скан. копія на електронну адресу;

- решта 10% від загальної суми контракту, що складає 21 962, 50 доларів США буде здійснено покупцем банківським переказом в рублях по курсу ЦБРФ долара США до рубля РФ на дату платежу, після отримання покупцем товару та підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію, що підтверджує якість і кількість поставленого товару, із зазначенням номера та дати контракту (із змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 24.04.2014 року).

11.02.2014 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до контракту якою було внесено зміни до преамбули контракту № 06/02-2014 від 06.02.2014 року (т. 1, а.с. 21).

14.05.2014 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до контракту якою було внесено зміни до реквізитів продавця (т. 1, а.с. 28).

10.07.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до контракту якою було внесено зміни до пункту 2.1., 3.1. контракту, та викладено їх у наступній редакції: "2.1. обладнання відвантажується покупцем на умовах поставки СРТ, м. Смоленськ (INCOTERMS 2000); "3.1. вартість обладнання вказана в умовах поставки СРТ м. Смоленськ" (т. 1, а.с. 30).

17.09.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до контракту якою було внесено зміни до пункту 4.1. розділу 4; до пункту 12.1. розділу 12 та виклали їх у наступній редакції:

"4.1. - решта 10% від загальної суми контракту буде здійснено покупцем банківським переказом в рублях по курсу ЦБРФ долара США до рубля РФ на дату платежу, після отримання покупцем товару, підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію, що підтверджує якість і кількість поставленого товару, із зазначенням номера та дати контракту та закінчення гарантійного періоду згідно з пунктом 9.2 контракту";

"12.1. даний контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до 21.09.2016 року" (т. 1,а.с. 31).

07.07.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до контракту якою було внесено зміни до пункту 11.2., 11.3. контракту та викладено їх у наступній редакції:

"11.2. усі спори, розбіжності та вимоги, які виникають за контрактом або пов'язані з ним, в тому числі, які стосуються його тлумачення, виконання, закінчення або недійсності, які не вдалося вирішити шляхом переговорів, підлягають розгляду в Господарському суду Харківської області (Україна, м Харків) відповідно до його регламентом, мова розгляду - український. Правом, яке регулює цей контракт, в тому числі при розгляді суперечок, є матеріальне, господарське і процесуальне право України. У разі виникнення будь-яких розбіжностей за цим договором, пред'явлення письмових претензій сторонами є не обов'язковим і не може бути бар'єром для звернення до суду."

"11.3. Рішення господарського суду Харківської області є остаточним і обов'язковим для обох сторін" (т. 1, а.с. 32).

20.08.2015 року позивачем виставлено відповідачу 1 рахунок - фактуру № 1 на суму 219 625, 00 доларів США (т. 1 .а.с. 47).

Відповідно до відвантажувальних специфікацій № 1 від 20.08.2016 року та № 2 від 20.08.2016 року вага брутто складає 9 455, 00 кг. та 10 477,00 кг. (т. 1, а.с. 48-51)

Позивачем, відповідно до ВМД ЕК -10 АА № 807100000/2015/028904 від 21.08.2015 року та міжнародних товарно-транспортних накладних № 0809012, 0809011 від 21.08.2015 року поставлено на адресу відповідача 1 машини для обробки виробів із листового металу, загально промислового призначення, ціна товару 219 625, 00 доларів США (т. 1, а.с. 45, 52-53).

За твердженнями позивача, відповідач 1 у порушення умов контракту, після отримання товару залишок суми у розмірі 21 959, 49 дол. США не сплатив.

З 04.09.2015 року по 10.11.2015 року між позивачем та відповідачем здійснювалась переписка щодо зобов'язань за спірною господарською операцією (т. 1, а.с.36- 43).

Відповідачем 1 вимоги позивача залишені без задоволення. Заборгованість відповідача 1 перед позивачем за контрактом № 06/02-2014 від 06.02.2014 року складає 21 959, 49 доларів США (що еквівалентно 580 301,15 грн.).

Разом з тим, 01.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Електомашстан" (ділі-позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівельна компанія "Електромашстан" (далі -відповідач 2, поручитель) укладено договір поруки № 01/09 (т. 1, а.с. 33-35).

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки, у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантик" (відповідача 1, боржника) перед кредитором за контрактом № 06/02/2014 р. від 06.02.2014 року із відповідними змінами і доповненнями, укладеним між кредитором та боржником.

Згідно пункту 1.3 договору, відповідальність поручителя перед кредитором обмежуються сплатою поручителем кредитору грошових коштів у розмірі 1 000, 00 грн. у разі невиконання боржником свої зобов'язань за контрактом № 06/05/2010 р. від 06.02.2014 року.

За твердженнями позивача, відповідач 1 та відповідач 2, в порушення норм законодавства України, умов контракту № 06/02-2014 від 06.02.2014 року та договору поруки № 01/09 від 01.09.2016 ро року, не виконали своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, тому такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, що є підставою для звернення із позовом про стягнення з відповідача 1 коштів у розмірі 21 959, 49 доларів США, що еквівалентно 580 301, 15 грн. та солідарного стягнення із відповідача 1 та відповідача 2 - 1 000, грн.

На момент прийняття рішення у справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем 1 та відповідачем 2 заборгованості в добровільному порядку.

Також відповідачем 2 під час розгляду справи визнано позовні вимоги позивача, про що повідомлено господарський суд у заяві вх. № 41914 від 07.12.2016 року (т. 1, а.с. 66).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або обов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Одночасно, згідно з частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з приписами статей 509, 510 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми боргу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Щодо стягнення суми основного боргу суд зазначає наступне.

Судом здійснено перевірку правильності визначення нарахованої позивачем відповідачу 1 суми боргу у розмірі 21 959, 49 доларів США (яка визначена позивачем, відповідно до курсу НБУ на день сплати судового збору 14.09.2016 року, 1-долар США - 26,4259 грн.) що за розрахунком позивача еквівалентно - 580 301,15 грн. та встановлено, що позивачем при розрахунку допущено помилку.

Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Як вбачається із матеріалів справи № 922/3584/16 позивач звернувся із позовом до суду 21.10.2016 року, про що свідчить штам господарського суду Харківської області (т. 1, а.с. 6).

Відповідно до витягу із сайту Національного банку України станом на 21.10.2016 року офіційний курс долару США, встановлений Національним банком України на день подання позову становить 100 доларів САШ - 2570,3574 грн.

Судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що сума яка підлягає до стягнення із відповідача 1 на користь позивача становить суму у розмірі 21 959, 49 доларів США (що еквівалентно дорівнює - 564 437, 38 грн.) та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення із відповідачів солідарно суму у розмірі 1000, 00 грн.

Але як вбачається із матеріалів справи 01.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Електомашстан" (ділі-позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівельна компанія "Електромашстан" (далі - відповідач 2, поручитель) укладено договір поруки № 01/09 (т. 1, а.с. 33-35).

Згідно пункту 1.3 договору, відповідальність поручителя перед кредитором обмежуються сплатою поручителем кредитору грошових коштів у розмірі 1 000, 00 грн. у разі невиконання боржником свої зобов'язань за контрактом № 06/05/2014р. від 06.02.2014 року.

Відповідно до пункту 2.1. у разі порушення боржником обов'язків за контрактом №06/02/2014 від 06.02.2014 року поручитель відповідає перед кредитором солідарно, тобто кредитор вправі на власний розсуд пред'явити вимогу за вказаним контрактом №06/02-2014 від 06.02.2014 року до боржника або поручителя, або до обох одночасно (т. 1, а.с. 33).

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, відповідач 2 солідарно із відповідачем 1 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань за контрактом № 06/02-2014 від 06.02.2014року в тому обсязі, який передбачений пунктом 1.3. договору поруки.

У матеріалах справи № 922/3584/16 наявна заява відповідача 2 від 07.12.2016 року про визнання позову у повному обсязі (т. 1, а.с. 66), у зв'язку із чим, суд керується положенням статті 78 Господарського процесуального кодексу України, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача у частині солідарного стягнення із відповідача 1 та відповідача 2 суми у розмірі 1 000, 00 грн. за невиконання зобов'язань за спірною господарською операцією, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 1 суми заборгованості за контрактом № 06/05-2014 року від 06.02.2014 року у розмірі 21 959, 49 доларів США (що еквівалентно дорівнює - 564 437, 38 грн.) та солідарно із відповідача 1 та відповідача 2 - 1 000, 00 грн. за невиконання відповідачем 1 зобов'язань за контрактом № 06/02-2014 від 06.02.2014 року та відповідачем 2 договору поруки № 01/09 від 01.09.2016 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем при звернення із позовом до господарського суду про стягнення із відповідача 1 коштів у розмірі 21 959, 49 доларів США, що за розрахунком позивача станом на 04.09.2016 року еквівалентно сумі у розмірі - 580 301, 15 грн. та солідарного стягнення із відповідача 1 та відповідача 2 суму у розмірі 1 000, 00 грн. сплачено суму судового збору у розмірі 8 719, 52 грн. (т. 1, а.с. 16).

Судом було здійснено перевірку правильності визначення нарахованої позивачем відповідачу 1 суми боргу у розмірі 21 959, 49 доларів США із урахуванням статті 55 Господарського процесуального кодексу України та встановлено, що позивачем при розрахунку допущено помилку. За розрахунком суду, сума яка підлягає до стягнення із відповідача 1 на користь позивача становить еквівалентно 564 437, 38 грн. (21 959, 49 доларів США).

Враховуючи вищевикладене, сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становлять суму у розмірі 8 481, 56 грн. у зв'язку із чим, судові витрати по сплаті судового збору покладаються у даному разі на відповідачів та підлягають до стягнення із відповідача 1 сума у розмірі 4 240, 78 грн. та з відповідача 2 сума у розмірі 4 240, 78 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик" (юридична адреса: 214013, Російська Федерація, м. Смоленськ, вул. Смольяниковая, 5, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Електромашстрой" (62461, Україна, Харківська обл., Харківський р-н., м. Южне, вул. Гагаріна, б. 122/4; поштова адреса: 62340, Україна, Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Почтова, 34-В, ЄДРПОУ 35857537) суму у розмірі 21 940,49 доларів США (що еквівалентно становить 564 437,38 грн.) та 4 240,78 грн. суми судового збору.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик" (юридична адреса: 214013, Російська Федерація, м. Смоленськ, вул. Смольяниковая, 5, код НОМЕР_1) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівельна компанія "Електромашстан" (62340, Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Почтова, буд. 34-В, ЄДРПОУ 37023526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Електромашстрой" (62461, Україна, Харківська обл., Харківський р-н., м. Южне, вул. Гагаріна, б. 122/4; поштова адреса: 62340, Україна, Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Почтова, 34-В, ЄДРПОУ 35857537) суму у розмірі 1 000, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівельна компанія "Електромашстан" (62340, Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Почтова, буд. 34-В, ЄДРПОУ 37023526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Електромашстрой" (62461, Україна, Харківська обл., Харківський р-н., м. Южне, вул. Гагаріна, б. 122/4; поштова адреса: 62340, Україна, Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Почтова, 34-В, ЄДРПОУ 35857537) суму судового збору у розмірі 4 240,78 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_2