Рішення

від 04.01.2017 по справі 922/4047/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2017 р.Справа № 922/4047/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Айтекс - Пак", м. Кропивницький до Публічного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", м. Харків про стягнення коштів в сумі 25558,28 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Айтекс-Пак» - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» - про стягнення заборгованості в сумі 22450,00 грн., пені в розмірі 3108,28 грн. Окрім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №1 від 01.06.2016 р.

Правом на участь в судовому засіданні 04.01.2017 р. сторони не скористались, про причини неявки суд не повідомили, хоча про розгляд справи судом були повідомлені належним чином (повідомлення про вручення поштових відправлень, арк.с. 48-49

У відзиві на позовну заяву (вх.№44103 від 23.12.2016 р.) відповідач зазначав, що після порушення провадження у справі ним було частково сплачену заявлено до стягнення заборгованість, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за договором поставки погашена в сумі 10000,00 грн. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовано та не доведено суму заявленої до стягнення пені, згідно розрахунку відповідача, розмір пені за період з 15.06.2016 р. по 18.11.2016 р. становить 166,07 грн.

23.12.2016 р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№44281 від 26.12.2016 р.), відповідно до якої, у зв'язку з частковими оплатами позивач зменшує розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 13950,00 грн., пеню в розмірі 3108,28 грн.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх.№44281 від 26.12.2016 р.), суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№44281 від 26.12.2016 р.) підписано повноваженим представником позивача, керуючись ст. 22 ГПК України, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

03.01.2017 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№59 від 03.01.2017 р.), відповідно до якої, посилаючись на часткові оплати відповідача, позивач зменшує розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12450,00 грн., пеню в розмірі 3108,28 грн.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх.№59 від 03.01.2017 р.), суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, наведене, керуючись ст. 22 ГПК України, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Розглянувши клопотання позивача про витребування у Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області інформації чи було внесено платником податків (відповідачем) суми податку на додану вартість до податкового кредиту по господарським операціям з позивачем на підставі видаткової накладної із зазначенням періоду такого віднесення від 01.06.2016 р. №1 (реєстраційний номер документа 909677082) сума поставки без ПДВ 20375,00 грн., ПДВ 4075,00 грн., а також надати належним чином засвідчену податкову декларацію з податку на додану вартість відповідача з додатком 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за червень 2016 р, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Вказане клопотання позивача про витребування доказів не відповідають вимогам ст.ст. 32, 34, 38 ГПК України.

Так, позивачем не визначено який саме документ повинен містити інформацію про внесення відповідачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту по господарським операціям з позивачем.

Вказане клопотання також не містять посилання на обставини, що перешкоджають позивачу самостійно отримати відповідні документи.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

01.06.2016 р. між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір постачання товару №1 (далі - договір поставки).

До договору поставки сторонами було підписано протокол розбіжностей від 01.06.2016 р.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник поставляє і передає у власність покупця ячний порошок (товар), відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець приймає товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним договором.

В п. 2.3 договору поставки сторони домовились, що моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо).

Згідно з п. 5.2 договору поставки, покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару від постачальника.

З п. 5.4 договору поставки вбачається, що сторони домовились, що днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списується з рахунку покупця.

Відповідно до п. 7.2 договору поставки, покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

01.06.2016 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 24450,00 грн. (видаткова накладна №РН-0000001 від 01.06.2016 р., арк.с. 28). На підтвердження факту отримання відповідачем обумовленого договором поставки товару, позивач також надає оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, картку рахунку 361, журнал-ордер і відомість по рахунку 361, податкову накладну, податкову декларацію на додану вартість, акт звіряння, підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками станом на 08.08.2016 р. (арк.с. 32-41).

До звернення позивача з позовом у даній справі (23.11.2016 р.), відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши за нього 2000,00 грн., а саме: 18.10.2016 р. - 1000,00 грн.; 20.10.2016 р. - 500,00 грн.; 21.10.2016 р. - 500,00 грн. (Звіт по трансакції за рахунком №2600600015880, арк.с. 29-31). Відповідні обставини також визнаються самим відповідачем.

Як свідчать пояснення позивача та наявні в матеріалах справи платіжні доручення, банківські виписки (арк.с. 64-68, 91-112), після звернення позивача з позовом у даній справі (23.11.2016 р.), відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши за нього ще 10000,00 грн., а саме: 25.11.2016 р. - 3000,00 грн.; 28.11.2016 р. - 2000,00 грн.; 29.11.2016 р. - 1000,00 грн.; 08.12.2016 р. - 1000,00 грн.; 09.12.2016 р. - 500,00 грн.; 12.12.2016 р. - 500,00 грн.; 21.12.2016 р. - 500,00 грн.; 23.12.2016 р. - 500,00 грн.; 26.12.2016 р. - 500,00 грн.; 28.12.2016 р. - 500,00 грн.

Позивач стверджує, що решту вартості отриманого на підставі договору поставки товару позивач не оплатив, що зумовило нарахування пені в розмірі 3108,28 грн. за період з 16.06.2016 р. по 18.11.2016 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору поставки 01.06.2016 р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 24450,00 грн. (видаткова накладна №РН-0000001 від 01.06.2016 р., арк.с. 28). Наведені обставини не заперечуються та не спростовуються відповідачем.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

В п. 5.2 договору поставки сторони погодили, що відповідач здійснює оплату отриманого товару на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що станом на момент розгляду даної справи строк оплати отриманого відповідачем на підставі договору поставки товару настав - 15.06.2016 р.

Позивач стверджує, що відповідач, до звернення позивача з позовом у даній справі (23.11.2016 р.) частково розрахувався за отриманий товар, сплатив за нього 2000,00 грн. що призвело до виникнення заборгованості станом на момент звернення з позовом до суду - 22450,00 грн., а після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено ще 10000,00 грн. Відповідні обставини відповідачем не заперечуються та не спростовуються.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, докази оплати отриманого товару в більшій частині або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимог в частині стягнення заборгованості за договором поставки - в сумі 12450,00 грн. - є законними, обґрунтованими та відлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони домовились, що за порушення строків оплати вартості отриманого товару відповідач сплачує позивачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 7.2 договору поставки).

Суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем оплати вартості отриманого товару, перевіривши розмір пені на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 253-255, ч. 3 статті 549 ЦК України, ч. 6 статті 231 ГК України, статтям 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 16.06.2016 р. по 18.11.2016 р. в сумі 3108,28 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Наданий відповідачем контррозрахунок здійснено не вірно, оскільки відповідачем хибно визначено по періодах суму заборгованості, на яку має нараховуватись пеня в розмірі 22450,00 грн. Так, з урахування часткових оплат в межах періоду нарахування пені, з 16.06.2016 р. по 17.10.2016 р. пеня має розраховуватись на суму заборгованості в розмірі 24450,00 грн.; з 18.10.2016 р. по 19.10.2016 о. - на 23450,00 грн.; за 20.10.2016 р. - на 22950,00 грн.; з 21.10.2016 р. по 18.11.2016 р. - на 22450,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Так, відповідно до даної норми у випадку часткового задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, враховуючи, що спір щодо стягнення заборгованості за договором поставки доведено до суду внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 175, 230-232 ГК України, ст.ст. 11, 253-255, 526, 530, 549, 610-612, 626, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Харківський хлібокомбінат Слобожанський (61029, м. Харків, Салтівське шосе, 129, код ЄДРПОУ 00381870) на користь Приватного підприємства Айтекс-Пак (25015, м. Кропивницький, вул. Євгена Маланюка, 11-А, код ЄДРПОУ 36514216) заборгованість в сумі 12450,00 грн., пеню в сумі 3108,28 грн., судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_1