Рішення

від 19.12.2016 по справі 910/20752/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016Справа №910/20752/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український проектно- вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту "УКРРІЧТРАНСПРОЕКТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХТ-КЛУБ "САН МАРІНО"

про стягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О.М.

Представники сторін:

від позивача: Косинський В.М. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту "УКРРІЧТРАНСПРОЕКТ", 14 листопада 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 01/197 від 07.11.2016 до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХТ-КЛУБ "САН МАРІНО", про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на виконання та передачу проектної документації № 15/08 від 29.04.2015, зокрема, у визначені відповідним договором строки в повному обсязі не оплатив позивачу, як виконавцю, суму заборгованості за виконані роботи, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20752/16 та призначено розгляд справи на 05.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 розгляд справи відкладено на 19.12.2016.

В судовому засіданні 19.12.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 19.12.2016 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 19 грудня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 29 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту "УКРРІЧТРАНСПРОЕКТ" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯХТ-КЛУБ "САН МАРІНО" (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір на виконання та передачу проектної документації № 15/08 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується здійснити на свій ризик виконання робочого проекту: "Будівництво стаціонарного пасажирського причалу та облаштування плавучого причалу для відстою яхт і катерів на р. Дніпро в затоці Верблюжій у м. Києві. Гідротехнічні споруди" (надалі - роботи) та передати результати роботи замовнику.

За умовами п. 1.3. договору, сума договору, визначена відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (додаток 2), складає: 91 666,67 грн, крім того ПДВ 20% 18 333,33 грн, всього 110 000,00 грн і у разі необхідності змінюється за взаємною згодою сторін.

В п. 3.1. договору визначено, що робота, визначена в п.1.1 цього договору, має бути виконана згідно з календарним планом, що є невід'ємною складовою частиною договору (додаток 1).

Відповідно до п. 3.2. договору, після завершення робіт виконавець надає замовнику роботу одночасно з актом здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.3. договору визначено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавця роботи та акту здачі-приймання виконаних робіт замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу та підписати зазначений акт або, за наявності підстав, надати виконавцю письмові вмотивовані зауваження щодо невідповідності виконаної ним роботи.

У разі невмотивованої відмови замовника щодо підписання акту здачі-приймання виконаних робіт в строки, обумовлені п. 3.3 цього договору, виконавець залишає за собою право підписати акт здачі-приймання виконаних робіт в односторонньому порядку. Зазначений акт є підставою для пред'явлення замовнику вимог щодо оплати виконаних робіт. Сторони беруть до уваги, що відмовою замовника вважається також не підписання з його боку акту здачі-приймання виконаних робіт у строки, обумовлені п. 3.3 цього договору, за умови відсутності письмових вмотивованих зауважень замовника щодо невідповідності виконаної роботи вимогам, що обумовлені цим договором (п. 3.6. договору).

В п. 4.1. договору визначено, що сторони домовилися, що оплата робіт за цим договором проводиться у два етапи (поетапно):

- авансовий платіж у розмірі 50 % від суми договору складає 55 000,00 грн, у тому числі ПДВ 9 166,67 гривень, підлягає сплаті виконавцю у строк не пізніше 7-ми банківських днів з моменту підписання даного договору. Авансовий платіж використовується на поточні витрати, пов'язані з виконанням робіт по договору;

- остаточний розрахунок за договором у сумі 55 00,00 грн, у тому числі ПДВ 9 166,67 гривень, здійснюється на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 7-ми банківських днів з моменту підписання зазначеного акту.

Пунктом 10.1. договору визначено, що термін дії договору: початок - з дня перерахування авансу, закінчення - через 2 місяці після початку робіт.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору на виконання та передачу проектної документації № 15/08 від 29.04.2015 виготовив та передав відповідачу проекту документацію: "Будівництво стаціонарного пасажирського причалу та облаштування плавучого причалу для відстою яхт і катерів на р. Дніпро в затоці Верблюжій у м. Києві. Гідротехнічні споруди", що підтверджується актом № 22 здачі-приймання виконаних робіт згідно договору № 15/08 від 29.04.2015 на суму 55 000,00 грн, накладною № 07/189 від 12.10.2015 та рахунком № 38 від 12.10.2015 на суму 55 000,00 грн.

Як вказує позивач, 13.10.2016 на адресу відповідача листом № 07/190 від 12.10.2016 були направлені відповідачу для підписання та оплати акт № 22 здачі-приймання виконаних робіт згідно договору № 15/08 від 29.04.2015 на суму 55 000,00 грн, накладна № 07/189 від 12.10.2015 та рахунок № 38 від 12.10.2015 на суму 55 000,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 2875 від 13.10.2016 та описом вкладення у цінний лист (копії містяться в матеріалах справи).

Втім, відповідач свої зобов'язання за договором на виконання та передачу проектної документації № 15/08 від 29.04.2015 по оплаті заборгованості за виконані позивачем роботи не виконав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Частиною 1 ст. 889 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Як уже було встановлено судом, 29.04.2015 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір на виконання та передачу проектної документації № 15/08, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується здійснити на свій ризик виконання робочого проекту: "Будівництво стаціонарного пасажирського причалу та облаштування плавучого причалу для відстою яхт і катерів на р. Дніпро в затоці Верблюжій у м. Києві. Гідротехнічні споруди" (надалі - роботи) та передати результати роботи замовнику.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору на виконання та передачу проектної документації № 15/08 від 29.04.2015 позивач виготовив та передав відповідачу проекту документацію: "Будівництво стаціонарного пасажирського причалу та облаштування плавучого причалу для відстою яхт і катерів на р. Дніпро в затоці Верблюжій у м. Києві. Гідротехнічні споруди", що підтверджується актом № 22 здачі-приймання виконаних робіт згідно договору № 15/08 від 29.04.2015 на суму 55 000,00 грн, накладною № 07/189 від 12.10.2015 та рахунком № 38 від 12.10.2015 на суму 55 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 13.10.2016 на адресу відповідача листом № 07/190 від 12.10.2016 направив відповідачу для підписання та оплати акт № 22 здачі-приймання виконаних робіт згідно договору № 15/08 від 29.04.2015 на суму 55 000,00 грн, накладна № 07/189 від 12.10.2015 та рахунок № 38 від 12.10.2015 на суму 55 000,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 2875 від 13.10.2016 та описом вкладення у цінний лист (копії містяться в матеріалах справи).

Згідно ч. 1 ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства виконавець (підрядник) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день подання позовної заяви акт № 22 здачі-приймання виконаних робіт згідно договору № 15/08 від 29.04.2015 на суму 55 000,00 грн відповідачем не підписаний, а вартість робіт не оплачена. Жодних зауважень щодо робіт або мотивованої відмови від прийняття робіт відповідачем не надано, оскільки матеріали справи зворотного не містять.

Оскільки відповідач мотивованої відмови від підписання акту № 22 здачі-приймання виконаних робіт згідно договору № 15/08 від 29.04.2015 на суму 55 000,00 грн не надав, суд дійшов висновку, що роботи виконані позивачем належним чином та прийняті відповідачем.

Як стверджує позивач, взяті на себе зобов'язання за договором на виконання та передачу проектної документації № 15/08 від 29.04.2015 відповідач належним чином не виконав, в передбаченому договором порядку та строк не здійснив оплату виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 55 000,00 грн.

Станом на день розгляду справи, не зважаючи на обов'язок замовника сплатити вартість виконаних робіт, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, тобто умови договору щодо строків оплати виконаних робіт замовником було порушено.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, положень договору на виконання та передачу проектної документації № 15/08 від 29.04.2015, та беручи до уваги те, що відповідачем вказаний факт не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на виконання та передачу проектної документації № 15/08 від 29.04.2015 в розмірі 55 000,00 грн.

За умовами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (які наявні в матеріалах справи), жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХТ-КЛУБ "САН МАРІНО" (ідентифікаційний код 37201710; адреса: 04209, м. Київ, вул. Богатирська, 26-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту "УКРРІЧТРАНСПРОЕКТ" (ідентифікаційний код 03150266; адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 12) в порядку визначеному Законом України Про виконавче провадження , суму основного боргу в розмірі 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.12.2016.

Суддя О. М. Дупляк